Вибір стратегії життя, уточнення життєвої філософії і системи цінностей

В даний час у теорії і практиці управління ще не склалося визначення поняття “стратегія життя”.

Під стратегією життя ми розуміємо метод організації життя. У свою чергу під методом розуміється організація прийомів, способів, технік, технологій, використовуваних людиною для організації життя і досягнення її цілей. Під організацією життя розуміється доцільний взаємозв'язок життєвих сил і засобів людини, що створює їй мови для свідомої життєдіяльності. Ми заздалегідь згодні з можливістю уточнення цих визначень. Згода на компроміс у визначенні зв'язана з суб'єктивністю розуміння визначення поняття “життя”. Для одних — це існування білкових тіл, для інших — польових тіл, для третіх.., а в загальному життя — одна з форм існування матерії (а може і духу), що виникає за певних умов у процесі її розвитку.

Стратегія життя разом з моделлю світу дає людині можливість:

· систему соціокультурних уявлень особистості про власне життя і своє місце у світі;

· можливість виявити і пояснити взаємозв'язки з навколишньою дійсністю;

· створити модель власного життя, спроектувати майбутнє і здійснити свій життєвий проект;

· висвітити в перспективі траєкторію руху в часі і просторі найбільш значних орієнтирів і пріоритетів;

· погодити в уяві образ, сенс життя і реалії дійсності;

· обґрунтувати норми, стандарти, цінності, установки і т.п., які існують у суспільстві в процесі соціалізації.

Зовні стратегія життя людини виражається як предметно-почуттєва характеристика стратегічної поведінки.

У сказаному вище під способом життя розуміється емоційно забарвлена картина життя. Під сенсом життя - її змістовне, цілісне і своєрідне уявлення про призначення і фундаментальні основи життя. Життєві цінності являють собою систему основних ідей, переконань і вірувань особистості в повноцінне і продуктивне життя, сформованих під впливом культурних традицій, зразків і ідеалів. Це сукупність уявлень людини про вагомі, бажані параметри життя.

Під життєвими нормами маються на увазі встановлені дослідним шляхом вимоги до змісту і якості життя, стандарти оцінки життєвих подій. Нормативні уявлення проявляються в повсякденному житті як система керівних принципів і правил, на яких базуються цілі життя. Життєві принципи виходять із законів, які управляють людиною, мають моральний і соціальний зміст. Вони є результатом погодження життєвого змісту і цінностей людини із соціальними нормами, прийнятими в даному суспільстві.

У житті образи, змісти, цінності, норми і, звичайно, ціль, входять у реальну практику як орієнтири людини в часі і просторі. Життєві стратегії також орієнтують людину, але орієнтують на перспективні життєві цілі, вони характеризують здібності особистості підніматися над рівнем конкретних життєвих ситуацій і утримувати цілісне уявлення про реальну дійсність.

Стратегії життя вибираються, виходячи із сенсу життя, місії людини і її цілей, ситуації, що склалася й оцінки обстановки з досягнення життєвих цілей.

Найбільш розповсюджені в даний час класифікації стратегії життя використовують наступні ознаки:

· соціально-економічне положення людини (стратегії: благополуччя, успіху, самореалізації);

· по способу вирішення життєвих протиріч, конфліктів (стратегії: захисні, відмовлення, пристосування);

· по співвідношенню сил протидіючих сторін і “силовому полю” факторів, що впливають, (стратегії: наступальні й оборонні);

Як приклад типологічної характеристики життєвих стратегій приводимо табл.9.4, узяту з роботи [17].

Характерним для сформованої кризової ситуації в країні є використання, часом неусвідомлене, наступних стратегій: відмовлення, захисної і пристосування [18]. Автори цієї концепції пропонують розглядати виникаючі в житті задачі, проблеми як конфлікти. Представимо людини як систему, що складається з трьох підсистем, що відповідають за виконання визначених життєвих функцій.

Виділяється система управління (потреба, мотив, ціль), система дії (навички, моделі дії, способи подолання конфліктів) і система зворотного зв'язку (оцінка успіхів і невдач).

Основним конфліктом для багатьох у даний час є протиріччя між радикальними змінами в умовах життя і можливостями адаптації до них. У цих умовах людина діє за трьома варіантами.

1. Труднощі для людини виявляються настільки значними, що вона припиняє будь-які спроби боротьби. В неї формується почуття безпорадності, відмовлення від соціальних контактів. Людина, щоб якось жити, обирає стратегію відмовлення.

Типологічна характеристика життєвих стратегій Таблиця 9.4

Ця стратегія характеризується наступним:

· відчуттям депресії (яка виникла внаслідок численних невдач у житті), що призводить до блокування системи управління;

· оцінкою майбутнього життя як неминучого зла, що несе нові неприємності і нещастя;

· домінуючим способом дій стає уникнення, а життєві перспективи обмежуються сьогоденням. Виконуються тільки повсякденні справи;

· ціль носить здебільшого езопів характер і спрямована на виживання;

· недоліки системи управління і системи зворотного зв'язку викликають занепад системи дій;

· планування майбутнього в людині відсутнє, при прийнятті серйозних рішень вона потребує допомоги;

· планує життя відповідно до обраного раніше образу дій.

2. Виниклі труднощі оцінюються людиною як значні, але вона не припиняє спроб боротьби, обираючи стратегію захисту.

Це стратегія характеризується наступним:

· блокуванням системи зворотного зв'язку надлишком інформації про хід захисних операцій;

· проявом несподіваних зовнішніх емоцій;

· сприйняттям майбутнього як погрозу сьогодення;

· звуженням перспективи життя, система дій характеризується погіршенням планових функцій;

· двома формами захисної стратегії - уникненням і консерватизмом, (уникаюча особистість іде від конфліктних ситуацій, занурюється в мрії; консервативна особистість характеризується прихильністю до сталого способу життя, незважаючи на його незадоволеність).

3. Виникнення труднощів усвідомлюється людиною, яка починає змінювати свій спосіб життя, адаптуючись до дійсності. Вона обирає стратегію пристосування.

а) адаптивне самообмеження характеризується:

· сприйняттям подій майбутнього як природного процесу;

· побудовою життєвих цілей за перевагою при виключенні домінуючих цілей;

· свідомим прийняттям норм, цілей суспільства, у якому людина живе;

· перспективи життя обмежуються декількома роками;

· обмеженням соціальних контактів вузькою сферою життя (родина, робота...);

· виконанням загальноприйнятих занять (служба, турбота про родину...);

· плануванням дій соціально прийнятими способами.

б) пасивне пристосування, характеризується:

· прийняттям пасивної ролі добровільно чи під тиском обставин;

· рішенням поставити життя під контроль зовнішніх сил: звертаючись до захисту влади, суспільства, релігії, підпорядкуванням волі інших чи покладаючись на обставини;

· прагненням зберегти існуюче положення справ;

· життя складається з повсякденних занять без ієрархії цілей;

· соціальні контакти характеризуються пошуком підтримки, чи підпорядкуванням замкнутості.

в) активне пристосування, характеризується:

· сприйняттям майбутнього, як часу нових можливостей;

· пошуком нових можливостей і будівництвом планів на майбутнє;

· підпорядкуванням життя власним цілям;

· активним включенням у громадське життя;

· розширенням соціальних контактів.

Перераховані життєві стратегії в даний час є типовими для більшості людей. Природно, що багатьом необхідно вибирати стратегію, що відповідає місії і цілі життя. Зміна стратегії природна, якщо вона — наслідок об'єктивних умов і обставин, що змінилися.

Однак часто стратегія людини є, як було відзначено вище, “наслідком убогої моделі світу”. Звільнити її від сформованого бачення світу в багатьох випадках може гарний консультант або гіпнотерапевт.

У наступній главі ми запропонуємо методику і техніки зміни моделі світу.

З вибором стратегії людина повинна переглянути систему й ієрархію цінностей, норми, принципи, що лежать в основі стратегії, а це хворобливий процес. Особливо при принциповій зміні цілі життя і стратегії. Щоб не відбулося, необхідно буквальне потрясіння, катарсис.

Планування життя (розробка плану життя, цільової комплексної програми, стратегії)

Стратегічне планування життя можна виконати побудовою “дерева цілей”, розділяючи життєві цілі за сферами (професійною, фізичного стану, матеріальною сферою, сферою сімейного життя, соціально-психологічною сферою і т.п.). За цілями життєвих сфер розробити заходи, прив’язані до визначеного часу, які забезпечують їхнє досягнення.

Подібний варіант представлений у табл.9.5.

План життя (Варіант). Таблиця9.5

Другий варіант стратегічного планування пов'язаний з розробкою цільової програми. Цільова програма — це різновид плану, але плану особливого роду — комплексного, інтегрованого представлення про створення своєрідного механізму управління для досягнення конкретної цілі.

У програмі відображається процес самоуправління. Тому формування програми являє собою планування процесів самоуправління. Цільову програму самоменеджменту можна визначити як інтегроване представлення цілей, людських сил і засобів, термінів, дій людини. Цільова програма — це план здійснення комплексу взаємозалежних задач і дій, спрямованих на рішення цих задач, із вказівкою людських ресурсів, інших джерел.

Цільова програма для однієї людини може бути побудована методом дедуктивної логіки з можливим використанням експертних оцінок і повинна задовольняти умовам:

Ø співпідпорядкованості — цілі нижнього рівня підкоряються цілям високого рівня, представляють їхні складові елементи, випливають з них, забезпечують їхнє досягнення;

Ø порівнянності — на кожному рівні розташування цілі порівнянні за масштабом і значенням;

Ø повноти — цільова програма виглядає як “дерево цілей” і включає всю сукупність підцілей, які випливають з кінцевих цілей;

Ø визначеності — формування цілей забезпечує можливість оцінки ступеня їхнього досягнення в кількісній і порядковій формах (менше, краще - гірше і т.д.);

Ø неперетинанності — програмні елементи в сукупності, які задають цілі вищестоящого рівня, утворять суму підмножин, які взаємно не перетинаються.

Проблема побудови “дерева цілей” програми зв'язана з вибором ознаки поділу. При структуризації цілей може бути використаний прийом роздільного формування підцілей за ознакою:

· відмінностей матеріальних результатів, необхідних для реалізації структурної цілі (тобто на основі об'єктивної спеціалізації);

· відмінностей функцій самоменеджменту, виконання яких необхідно для реалізації структурної цілі (тобто на основі функціональної спеціалізації);

· періоди їхньої реалізації (тобто з урахуванням розмежування довгострокових, середньострокових цілей).

Декомпозиція цілей кожного рівня може здійснюватися на основі тільки однієї ознаки. При переході на інший рівень ознака може бути зміненою.

При формуванні цільової програми найбільш розробленим методом цілепокладання є система процедур формування комплексу цілей у вигляді деревоподібного графа — “дерева цілей”. Розробка здійснюється шляхом послідовної декомпозиції головної цілі (у нашому випадку — цілі життя) на підцілі за наступними правилами:

1. Формулювання цілі повинне описувати бажані результати (стани...), але не дії, необхідні для їхнього досягнення.

2. Формулювання головної цілі повинне описувати кінцевий результат.

3. Зміст головної цілі повинен бути розгорнутим в ієрархічну структуру підцілей так, щоб досягнення підцілей кожного наступного рі­вня стало необхідною і достатньою умовою досягнення цілі даного рівня.

4. На кожному рівні підцілі повинні бути незалежними і не виведеними одна з одної.

5. Декомпозиція припиняється при досягненні деякого елементарного рівня, коли формулювання підцілі дозволяє приступити до її реалізації без подальших пояснень.

Результатом такої декомпозиції є розгалужений граф, де підстава — головна ціль. Вузли розгалуженої структури — підіцлі, а ребра (галузі) — відносини між ними.

Як приклад можна привести варіант цільової програми досягнення життєвого успіху (мал. 9.6).

Рис.9.6Цільова комплексна програма людини (варіант)

Головна ціль — досягти ціли, що приводить до успіху в житті, — розгортається так:

1. Розробити і впровадити до (дата) програму професійної підготовки, що забезпечує успішне виконання обов'язків менеджера стратегічного рівня.

2. Скорегувати і впровадити до (дата) удосконалену програму розвитку особистих якостей, які дозволяють оптимістично дивитися на життя, ефективно будувати ділові комунікації, вдосконалювати рівень загальної культури.

3. Розробити і впровадити до (дата) систему оздоровчих мір, що забезпечують необхідний для менеджера стан здоров'я.

4. Уточнити забезпеченість своєї програми життя в матеріальних, сімейній сферах, області людських відносин.

У свою чергу, перша ціль розгортається в більш конкретизуючі цілі:

1.1. Закінчити до (дата) успішно вуз за фахом “менеджер виробничої сфери”.

1.2. Розробити і впровадити до (дата) програму надбання досвіду роботи менеджером.

1.3. Опанувати навичками читання періодичних видань англійською мовою, веденню переговорів у професійній сфері.

При цьому ціль 1.3 може бути розгорнута в підцілі:

1.3.1. Закінчити вечірні курси англійської мови.

1.3.2. Надбати досвід спільної роботи з англійцями.

Другу ціль можна розгорнути в підцілі:

2.1. Розробити і впровадити до (дата) програму формування особистих духовних і соціально-психологічних якостей.

2.2. Опанувати комунікаційними технологіями, що дозволяють успішно вирішувати задачі менеджера при діловому спілкуванні.

2.3. Вивчити теорію і створити систему антистресового психологічного захисту.

2.4. Створити собі імідж солідної, процвітаючої людини.

Третю ціль можна розгорнути в підцілі:

3.1. Вивчити і впровадити в практику систему раціонального харчування.

3.2. Впровадити в практику систему підтримки організму в гарному стані.

Четверту ціль можна розгорнути в підцілі:

4.1. Подумати багато разів перед тим як одружитися або вийти заміж.

4.2. До (дата) розробити і впровадити програму усіх видів забезпечення досягнення цілі життя (підцілей 1.2.3.).

Усі цілі мають співвідносну важливість, вона виражається в неоднозначності їхніх значень у різні періоди життя, можливостей і т.п. Це дає їм різну оцінку, дозволяє ранжирувати їх, встановлювати пріоритет: виділяти цілі найбільш важливі, відносно менш важливі і т.д.

Якщо “дерево цілей” виходить велике і втрачається можливість оперувати цілями на інтуїтивному рівні, то варто використовувати ЕОМ і спеціально розробленими методиками побудови цільових комплексних програм. Вони не складні, але них варто вивчити.

У залежності від вагомості, пріоритету цілі (див. схему) визначається черговість і час виконання всіх заходів цільової програми. Таким чином, за допомогою “дерева цілей” описується упорядкована ієрархія цілей, яка виражає їхню супідрядність і внутрішні взаємозв'язки як цілей, так і заходів і дій людини в її прагненні до цілі життя.

Одним з елементів, що складають план життя, можуть бути стратагеми. Стратагеми зародилися в стародавності, де означали стратегічний план, у якому для супротивника зроблені яка-небудь пастка або хитрість. Успішно застосовувалися у війнах, дипломатії, іноді в сфері бізнесу. Дипломатичні стратагеми являли собою плани, націлені на рішення великих зовнішньополітичних задач, розраховані на тривалий період і відповідні державним і національним інтересам. Стратагема подібна алгоритмові, вона організує послідовність дій. Стратагемність у даний час — це здатність прораховувати ходи, програмувати їхнє виконання, виходячи зі сформованої ситуації і якостей конкурента (супротивника), служить зразком активної підприємницької або політичної далекоглядності. Багато хто під стратагемами розуміє сплав стратегії з умінням розставляти сховані для конкурента, супротивника пастки. Незвичайність ефективності застосування стратагем у тому, що вони базуються не на звичаях, нормах, етиці бізнесу, міжнародного права, а на апробованій століттями теорії військового мистецтва.

У сучасних військових стратагемність ховається в планах стратегічного, оперативного маскування, у задумах рішень воєначальників. Ще в стародавності один з військових мислителів стародавнього Китаю Сунь-цзи (Сунь-Бинь IV століття до н.е.) рекомендував наступні азбучні істини стратагемщіка:

“Непереможність укладена в самому собі, можливість перемоги укладена в супротивнику”.

“Якщо ти можеш що-небудь, покажи супротивникові, начебто не можеш; Якщо ти і користуєшся чим-небудь, показуй йому, начебто ти цим не користуєшся; Якщо ти і близько, показуй, начебто ти далеко; Якщо ти далеко, показуй, начебто ти близько; Заманюй його вигодою; Приведи його в розлад і бери його; Якщо в нього всього повно, будь напоготові; Якщо він сильний, ухиляйся від нього; Прийнявши смиренний вид, викликай у ньому зарозумілість; Якщо його сили свіжі, стоми його; Якщо його ряди дружні, роз'єднай; Нападай на нього, коли він не готовий, виступай, коли він не очікує;

Спочатку будь як безневинна дівчина — супротивник відкриє свої двері. Потім же будь як заєць, який вирвався — супротивник не встигне прийняти мір до захисту”.

Зростаюча конкурентна боротьба різко підвищує інтерес до стратагемної підготовки. Стратагемам присвятив свою роботу Харро фон Зенгер, який багато років вивчав це найдавніше мистецтво на Сході, [28а]. До речі, він вважає, що стратагемність стала рисою національного характеру, особливістю національної психології китайців

Стратегічна самоорганізація (розробка моделі життя, організаційного проекту життя)

Багато прекрасних життєвих цілей, стратегій їхнього досягнення ставали планами не менш стрункими й обґрунтованими, однак при зіткненні з реаліями дійсності перетворювалися лише в побажання і наміри, що називається, зробити із себе людину.

Причина цьому — невиконання стратегічної самоорганізації людини, розробки і запуску моделі життя, з якого вона, орієнтуючись на модель світу, створює модель року, місяця, дня життя. Кожним ранком, як говориться, “програє” майбутній день, важливу зустріч з кимсь і т.п., але чи бачить вона при цьому бажаний стратегічний результат або враховує лише ситуацію, яка складається? Залежить це від тих організаційних зв'язків людини, якими він себе “зв'язав” з ціллю, стратегією, планом життя, від володіння технологіями мислення.

Ось де і ховається “секрет” самоменеджменту. Для того, щоб плани життя реалізовувалися, необхідний відповідний механізм управління. У нашій колишній країні ми не побудували матеріально-технічної бази комунізму, ми з трудом виконували п'ятирічні плани, тому що були відсутні необхідні механізми управління, а використовувана система управління не відповідала цілі.

Під механізмом управління розуміється взаємопов'язаний комплекс (сукупність) цілі життя, стратегії її досягнення, функцій і методів самоуправління, мотиваційних “важелів”.

Ми звернули увагу на можливість використовувати в якості механізму управління цільову комплексну програму (ЦКП) життя. Згадаємо, що під ЦКП розуміється намічений до планового здійснення, об'єднаний єдиною ціллю і присвячений до визначених термінів комплекс взаємозалежних задач і адресних заходів соціального, психологічного, організаційного характеру, спрямованих на рішення життєвих задач, із вказівкою використовуваних ресурсів і їхніх джерел. Як стрижень програми виступає ціль життя, навколо якої стратегія в заданому напрямку групує комплекс прийомів і способів, різноманітних заходів досягнення іншої цілі.

Як ми вже показали, єдина ціль в ЦКП розвертається в сукупність життєвих підцілей (задач), рішення яких здійснюється за допомогою заходів. Виконання останніх досягається використанням програмно-цільових методів як організації прийомів і способів дій людини з досягнення поставлених цілей. Програмно-цільові методи дозволяють чітко виділити цільову стадію процесу самоуправління людини, більш чітко орієнтувати весь механізм управління людиною на досягнення кінцевих результатів, погоджуючи при цьому цілі з ресурсами.

Отже, ми розробили план життя і визначили елементи механізму управління виконанням цього плану. Але як оживити дію цього механізму?

У теорії управління під організацією управління розуміється створення системи управління (статика) і організація процесу управління (динаміка). Статичну фазу самоуп-равління ми виконали. У реальному житті ми одержуємо керівні впливи, які запускають механізм управління; це робить менеджер на роботі, дружина удома і т.д.

У самоуправлінні це робить наша підсвідомість. Це є другим “секретом” стратегічної самоорганізації. Про можливості використання підсвідомості як будівельного майданчика життя популярно розповів Н.Енкельман [310]. У людини в процесі еволюції природно виробився механізм управління, але вона в основному керується глибинними структурами мозку. Для допуску в підсвідомість ми повинні опанувати технологією „занурення” розробленого механізму управління в наше несвідоме.

Тільки зробивши це, ми підключаємо центральну нервову систему до диригування всіма процесами, що відбуваються в нашому організмі. І це третій “секрет” стратегічної самоорганізації. Одну з технологій емпірично (з досвіду багатьох людей) виділив Н.Хілл [271]. Вона досить проста і починається з жагучого, усепоглинаючого бажання людини досягти поставленої цілі.

Таким чином, стратегічна самоорганізація — це організація процесів, що протікають у людині як системі управління, що забезпечуює досягнення цілей.