Особливості підготовки кожної з форм фінансової звітності

БАЛАНС

У економіці застосовують різні види балансів: бухгалтерський, баланс доходів і витрат підприємства, баланс основних фондів, баланс грошових коштів і витрат населення, матеріальний баланс, баланс трудових ресурсів, платіжний баланс, міжгалузевий баланс та ін. При цьому баланс розглядають на двох рівнях: макро- та мікроекономічному.

На макроекономічному рівні виділяються матеріальний, фінансовий баланси, баланс праці (трудовий баланс). Також виокремлюють таку групу як народногосподарські баланси, до складу яких входять баланси національного доходу, суспільного продукту, основних фондів, трудових ресурсів, платіжний баланс, розрахунковий баланс. На мікроекономічному рівні розглядається бухгалтерський баланс, який виступає головним джерелом інформації про фінансово-майновий стан підприємства для всіх зацікавлених користувачів.

Баланс складається для зовнішніх і внутрішніх користувачів, що потребують інформації про діяльність підприємства для приймання рішень.

Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал.

З метою знаходження певного порядку у досліджуваних явищах, системи їх взаємних зв’язків бухгалтерські баланси класифікують. Це допомагає охопити досліджувані явища, предмети в цілому та сприяє їх запам’ятовуванню. Вибір критеріїв класифікації залежить від конкретної цілі, якій вона служить.

Зазвичай, підставою поділу в класифікації є істотні ознаки балансу. У такому випадку класифікація (називається природною) виявляє істотні схожі та відмінні риси між балансами та має пізнавальне значення. Коли мета полягає лише у систематизації балансів, в якості підстави обираються ознаки, зручні для цієї мети та неістотні для самих балансів – штучна класифікація. Класифікація за істотними ознаками називається типологією. Природна класифікація при неправильній її побудові може виявитися штучною. Штучною вважається така класифікація, в якій поділ балансів на класи проведено не за істотною ознакою, а за зовнішньою, другорядною. Така класифікація викривляє взаємозв’язки між балансами і є непридатною для науки й практики.

Класифікація балансів за різними ознаками потрібна для забезпечення подання облікової інформації, необхідної для прийняття рішень користувачам фінансової звітності.

На сьогодні науковці класифікують баланси наступним чином (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Класифікація балансу за різними ознаками

Не дивлячись на відмінності у назві та побудові балансу (в США – балансовий звіт, в Росії – бухгалтерський баланс; іноді його ще називають звітом про фінансовий стан), в його основу покладено основне рівняння бухгалтерського обліку, що відображає взаємозв’язок між активами, пасивами (зобов’язаннями) та власним капіталом:

Актив = Капітал + Зобов’язання.

Джерелом даних для складання балансового звіту є Головна книга.
В країнах, де немає законодавчо закріпленої форми балансу, структура рубрик звіту про майновий стан відповідає специфіці конкретного підприємства та встановлюється відповідно до принципу повного розкриття господарської інформації, особливо це характерно для країн англо-американської системи обліку. Однією з відмінностей побудови бухгалтерського балансу в різних країнах є форма розташування активу й пасиву – вертикальна чи горизонтальна – та групування статей. Порядок розміщення статей в балансі може значно варіюватися. Так, у горизонтальній формі – актив ліворуч, пасив праворуч – баланс подається в Україні, Бельгії, Італії, Німеччині, Португалії, Росії, США, Франції тощо. У Великобританії було прийнято зворотне розміщення, а останнім часом статті балансу записуються одна за одною. У Нідерландах законодавчо закріплені дві форми балансу, які можуть використовуватись – або вертикальна, або горизонтальна.

Італійськими підприємствами баланс надається у звичайній горизонтальній формі – актив ліворуч , пасив праворуч. У Швейцарії взагалі не встановлена обов’язкова форма балансу, він може бути представлений в горизонтальній або вертикальній формах. Принцип групування статей в балансі в різних країнах також неоднорідний. Так, в Італії та Німеччині статті групуються за економічним змістом. У деяких країнах групування здійснюється за ступенем ліквідності. Наприклад, в Україні, Франції, Росії, Молдові, Німеччині та інших країнах, які використовують МСФЗ в якості національних стандартів, статті розташовуються в порядку збільшення ліквідності; в країнах англо-американської системи обліку та Естонії – в порядку її зменшення. Як свідчать дослідження, в більшості випадків ті країни, які мають єдиний загальноприйнятий план рахунків, мають, відповідно, і регламентовану форму балансу. Ті ж країни, де підприємства розробляють власний план рахунків, форма балансу представлена у довільній формі, і законодавство лише регламентує мінімальний набір інформації, яка повинна бути відображена у балансовому звіті.

Адресна частина балансу у всіх країнах повинна містити назву компанії, її юридичний статус та дату його складання. Підкреслимо, що дата складання звітності може бути будь-якою. Єдина вимога – постійність вибраної дати. В більшості країн, зокрема і в Україні, – це останній день звітного періоду.

Однією із складових частин балансу є актив. У широкому розумінні актив – це будь-яка власність підприємства, будь-який предмет, матеріальний чи нематеріальний, який є цінністю для свого власника та включає в себе землю, будівлі, споруди, прилади, товарні запаси, інвестиції, дебіторську заборгованість, грошові кошти тощо. Також під активом слід розуміти частину бухгалтерського балансу, що відображає матеріальні та нематеріальні цінності підприємства з точки зору їх складу та розміщення. Згідно П(С)БО активом вважаються ресурси, що контролюються підприємством в результаті минулих подій, використання яких призведе до отримання економічної вигоди в майбутньому.

Наступний вагомий розділ балансу – це пасив, який відображає джерела утворення засобів підприємства та їх призначення (власні резерви, позики інших підприємств тощо).

Пасив балансу у всіх країнах складається з двох великих частин: зобов’язання (короткострокові та довгострокові) та власний капітал. Статті розміщуються в порядку зменшення терміновості платежів (Естонія, США, Великобританія, Австралія тощо) або навпаки, в порядку збільшення (Україна, Польща, Росія, Франція, Німеччина, Молдова тощо).

Для форми № 1 “Баланс”, що складається відповідно до П(С)БО 2 “Баланс”, звітним періодом є квартал, а показники, які в ній наводяться, відображаються станом на останній календарний день кварталу. Ця дата називається “датою балансу”. В Україні статті в активі балансу розміщені за принципом зростання ліквідності та поділу на необоротні та оборотні активи.

Актив балансу містить інформацію про первісну вартість та суму зносу основних засобів і нематеріальних активів, хоча до підсумку балансу включається їх залишкова вартість. Товари відображають за вартістю придбання, хоча в аналітичному обліку на окремому субрахунку ведеться облік торговельних надбавок.

Зобов’язаннями вважається заборгованість підприємства, яка виникла після подій, що відбулися, та погашення якої призведе до зменшення ресурсів підприємства, що вміщують у собі економічні вигоди. Саме через це не дозволяється проводити згортання дебіторської та кредиторської заборгованості, суми штрафів, що потрібно оплатити чи отримати.

Тому для відображення дебіторської заборгованості у балансі використовується наступний підхід. У складі оборотних активів відображається дебіторська заборгованість, що пов’язана з продажем продукції, робіт, послуг (незалежно від строку погашення), та дебіторська заборгованість, яка виникає не за операціями та не в період придбання виробничих запасів і реалізації виробленої з них готової продукції, робіт, послуг та строк погашення якої не перевищує 12 місяців з дати, на яку складається баланс. Такий же підхід застосовується до кредиторської заборгованості перед постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за отриману сировину, матеріали, надані послуги, обладнання та інші об’єкти необоротних активів.

Показники в балансі наводяться в тисячах гривень без знаків після коми.

Показники Балансу та Звіту про фінансові результати, які при визначенні підсумків вираховуються (вважаються від’ємними), у звітності наводяться в дужках. Дужки у затвердженому оригінал-макеті форм фінансової звітності надруковані та звітність (без знищення дужок має подаватися всім користувачам, а в передбачених випадках – оприлюднюватися. У Балансі (ф. № 1) – це рядки 012, 032, 162, 360, 370, 416. У Балансі (ф. № 1-м) – рядок 350, у формі № 2 – рядки 320, 330 та у формі № 2-м – рядок 190, можливо, також потрібно навести у дужках, якщо виявиться не прибуток, а збиток.
Цей показник відповідає сальдо по рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. На цьому рахунку передбачені три його субрахунки, два з них відповідають за назвою і сутністю відповідній частині назві рахунку 44, третій субрахунок “Прибуток, використаний у звітному році” необхідно оборотами в кінці року закрити у кореспонденції з тим субрахунком (441 або 442) або з обома та оборотами між ними таким чином, щоб на кінець року утворилося сальдо на одному тільки субрахунку – на 441 або на 442.