Якісні характеристики та принципи підготовки фінансової звітності

Вимоги Закону України № 996 щодо складання звітності доповнюються також Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Основи підготовки фінансової звітності закладено в П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”. Стандарт вимагає розкриття інформації про зміни в обліковій політиці, припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності, обмеження у володінні активами, участь у спільних підприємствах, виявлені помилки минулих років і пов’язані з ними коригування, переоцінку статей фінансової звітності та іншої інформації, необхідної для розуміння фінансової звітності.

Згідно з вимогами:

1) П(С)БО 1 інформація, яка надається у фінансовій звітності, повинна бути доступна та розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;

2) доречна, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їх оцінку, визначену в минулому;

3) достовірна (показники фінансової звітності вважаються достовірними, якщо вони не містять будь-яких перекручень або помилок, які можуть у подальшому вплинути на прийняті рішення);

4) порівнювана:

– одного підприємства за різні періоди;

– різних підприємств.

Передумовою складання звітності є наведення відповідної інформації попереднього періоду, розкриття інформації про облікову політику та її зміни.

Інформація, наведена у фінансовій звітності, базується виключно на даних бухгалтерського обліку і повинна бути тотожною даним аналітичного та синтетичного обліку. Саме тому вимоги П(С)БО 1 щодо змісту показників звітності доповнюються вимогами інших стандартів бухгалтерського обліку України. Їх потрібно враховувати для ведення бухгалтерського обліку відповідних його об’єктів, оскільки звітність є завершенням облікового процесу.

Лише дотримання дії вимог комплексу нормативних документів, які регламентують порядок складання та подання фінансової звітності, дозволить забезпечити дотримання принципів бухгалтерського обліку й підготовки фінансової звітності, затверджених Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”. До них належать:

– автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників, тому особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

– безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

– єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці;

– історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

– нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку та звітності у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошей;

– обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

– періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

– повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій і подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

– послідовності, який передбачає постійне із року в рік застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

– превалювання сутності над формою, за яким операції
повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.