Нормативне регулювання процесу складання звітності

Як згадувалося раніше, основним призначенням будь-якого виду звітності є надання інформації про діяльність господарюючого суб’єкта зацікавленим користувачам. Саме користувачі визначають зміст і форму подання цієї інформації, викладаючи свої вимоги у законодавчих (на державному рівні) і внутрішніх розпорядчих документах. Їх положення визначають перелік показників звітності, які необхідні користувачам, ступінь і розрізи деталізації цих показників, терміни подання. Вимоги законодавчих документів, які визначають порядок формування показників фінансової звітності, поширюються на всіх суб’єктів господарювання України. Це гарантує, що показники звітності будуть однаково зрозумілі користувачам різних регіонів. Однак розпорядчі документи конкретного підприємства стосуються тільки його внутрішньої звітності та відповідають індивідуальним потребам управлінців.

Розглянемо нормативні документи, які визначають правила формування і оприлюднення показників різних видів звітності.

Методологічні засади складання даного виду звітності визначає Методологічна рада з бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України. Склад і загальні вимоги фінансової звітності передбачено в Законі України від 16.07.1999 р. № 996 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”(далі – Закон № 996).

До складу фінансової звітності, відповідно до Закону № 996, належать такі форми: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал і Примітки до фінансових звітів.

У цьому нормативному документі передбачено, що фінансова звітність складається всіма суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами – та надається таким користувачам:

– органи управління підприємства;

– трудовий колектив підприємства (на вимогу);

– власник (засновники) підприємства (товариства);

– органи виконавчої влади та інші користувачі відповідно до законодавства.

До “інших користувачів”, які безпосередньо не управляють і не володіють підприємством, відносять органи державної статистики та податкові органи. Таким користувачам фінансова звітність подається згідно із чинним законодавством.

Так, відповідно до Закону України “Про державну статистику” (зі змінами та доповненнями) підприємства зобов’язані безкоштовно надавати органам державної статистики дані бухгалтерського обліку. Згадані органи державної статистики мають право вимагати від підприємства подання фінансової звітності та застосовувати адміністративні штрафи в разі її неподання.

Звітним періодом для складання фінансової звітності згідно із Законом № 996 є календарний рік. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Законом № 996 також передбачено обов’язок не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати (публікувати в періодичних виданнях) річну фінансову та консолідовану звітність для таких суб’єктів: відкритих акціонерних товариств, емітентів облігацій, банків, довірчих товариств, валютних і фондових бірж, інвестиційних компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, фінансових установ.

Згідно із Законом № 996 фінансова звітність складається у грошовій одиниці України. Якщо валюта, в якій ведеться бухгалтерський облік, відрізняється від валюти, в якій повинна складатися фінансова звітність, у примітках до звітності має бути розкрито причину цього та описано методи переведення даних бухгалтерського обліку в єдину валюту.

Щодо одиниці виміру (розрядності чисел), в якій складається фінансова звітність, то Законом № 996 це питання не визначено. Однак безпосередньо у формах фінансової звітності, затверджених Міністерством фінансів України, зазначено одиницю виміру – тисяча гривень.

Сьогодні в Україні затверджено і діє 32 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (див. додаток 1). Серед них, крім П(С)БО 1, вимоги, а також порядок складання окремих форм фінансової звітності регулюється ще деякими П(С)БО та іншими нормативними документами, які мають безпосередній вплив на складання звітності (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Перелік діючих в Україні нормативних актів, що регулюють складання фінансової звітності

Лише дотримання дії вимог такого комплексу нормативних документів дозволить забезпечити дотримання принципів бухгалтерського обліку й підготовки фінансової звітності, затверджених Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”. До них належать: автономності; безперервності діяльності; єдиного грошового вимірника; історичної (фактичної) собівартості; нарахування та відповідності доходів і витрат; обачності; періодичності; повного висвітлення; послідовності; превалювання сутності над формою.

Порядок подання фінансової звітності та органи, яким її необхідно надавати, строки і форми подання визначаються Порядком подання фінансової звітності № 419, який затверджений Кабінетом Міністрів України (далі Порядок № 419).

Дія Порядку № 419 поширюється на всіх юридичних осіб незалежно
від організаційно-правової форми та форми власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності (далі – підприємства), які зобов’язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Згаданим Порядком визначено, що фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також органам виконавчої влади й іншим користувачам, передбаченим діючим законодавством. На сучасному етапі фінансова звітність обов’язково надається також до органів статистики. Комерційні банки подають фінансову звітність також Національному банку України.

Терміни подання фінансової звітності в межах, визначених Порядком № 419, встановлює міністерство або інший орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить підприємство, або органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління майном підприємств комунальної власності.

Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою – дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку, що обслуговує адресата.

У Порядку визначено, що квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами відповідним органам не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна – не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Якщо дата подання звітності припадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

Консолідована річна фінансова звітність подається засновникам (власникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 15 квітня наступного за звітним роком.

Об’єднання підприємств, утворені на добровільних засадах, подають власну та зведену фінансову звітність, якщо це передбачено установчими документами щоквартально не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та щороку не пізніше 15 квітня наступного за звітним року. Об’єднання підприємств, утворені за рішенням Кабінету Міністрів України або центрального органу виконавчої влади, який здійснює управління майном підприємств, подають, крім власної, зведену фінансову звітність відповідно до рішень Міністерства фінансів та Міністерства економіки або відповідному центральному органу виконавчої влади.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, подають консолідовану фінансову звітність власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

Комплект форм фінансової звітності супроводжується листом за підписом керівника підприємства або його заступника, в якому зазначається перелік форм фінансової звітності, додатків до неї та її обсяг (кількість сторінок). Це є додатковим підтвердженням того, що вся звітність надана відповідному органу у встановлені терміни та з відома керівника.

Крім того, Порядком № 419 визначено, що перед складанням річної фінансової звітності обов’язковим є проведення інвентаризації активів і зобов’язань підприємства. Це забезпечить точність і достовірність показників звітності, та, відповідно, обґрунтованість і надійність рішень користувачів.

Складаючи фінансову звітність слід пам’ятати, що:

– проміжна фінансова звітність складається наростаючим підсумком з початку року;

– згортання статей активів і зобов’язань, доходів і витрат не допускається (крім випадків, передбачених П(С)БО);

– у разі якщо стаття звітності залишається незаповненою через відсутність у підприємства відповідних показників, вона прокреслюється;

– у звітності не допускаються підчистки та помарки; виправлення повинні бути відповідним чином застережені та завірені особою, яка підписала звіт, із зазначенням дати;

– інформація, що розкривається у фінансових звітах, має бути дохідливою і розрахованою на однозначне тлумачення.

Усі форми фінансової звітності підписуються керівником підприємства та головним бухгалтером.

Показники цих видів звітності відображають окремі аспекти діяльності підприємства.

Податкова звітність містить інформацію про стан розрахунків юридичної особи з бюджетом за податками та обов’язковими платежами. Вимоги щодо сутності кожної статті встановлюються Законами України, що регулюють порядок розрахунків за податками (наприклад, Закон України “Про податок на додану вартість”, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства” тощо), а також інструктивними документами, які визначають форму й порядок подання звітності. Загальний порядок подання звітів за податками передбачений Законом України №2181 “Про порядок Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”. В ньому вказані строки подання, штрафні санкції. Крім того, для кожного звіту розроблений порядок складання, що затверджується наказами адміністрації України. Детальніше порядок складання податкової звітності та вимоги до неї висвітлено в темі 13. Порядок формування соціальних звітів визначений інструкціями відповідних фондів.

Статистична звітність необхідна для отримання інформації про майно, обсяги виробництва, стан дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств за видами. Даний вид звітності складається для узагальнення інформації про діяльність господарюючих суб’єктів у розрізі галузей, видів промисловості та видів діяльності в цілому. У зв’язку з цим, необхідною є уніфікація вимог до порядку формування показників статистичної звітності. Для цього Державний комітет статистики України затверджує ряд інструкцій, які містять пояснення щодо заповнення статистичних звітів. Детальніше положення інструкцій зі складання найпоширеніших форм статистичної звітності розглянуто в темі 6.

Щодо виду, форм і термінів подання внутрішньої звітності, то вони встановлюються внутрішніми розпорядчими документами конкретного господарюючого суб’єкта. Вимоги цих документів поширюються лише на ті підприємства, керівництвом якого вони затверджені, оскільки користувачі внутрішньої звітності відповідно до своїх індивідуальних управлінських потреб встановлюють вимоги до змісту, форми та періодичності складання внутрішньої звітності. Приклади звітності даного виду розглянемо у темі 6.