Звітність як елемент методу бухгалтерського обліку

Показники звітності підприємств формуються на підставі облікових даних. Методологічно та організаційно вона є невід’ємним елементом системи бухгалтерського обліку та виступає завершальним етапом облікового процесу, що зумовлює органічну єдність показників, які в ній відображаються, з первинною документацією та обліковими регістрами. Саме такий зв’язок звітності з первинною документацією надає можливість задовольнити різноманітні потреби користувачів.

Прослідкуємо послідовність формування узагальненої інформації.

Звітність підприємства та його підрозділів похідна від бухгалтерського обліку. В ній в концентрованому вигляді наводиться основна частина інформації щодо господарської діяльності. Вона безпосередньо пов’язана з поточним обліком, який є основою для її складання, і водночас будується залежно від його потреб.

В бухгалтерському обліку відображається велика кількість фактів господарського життя, але лише задокументованих. У первинному документі наводиться грошова оцінка господарської операції. За допомогою документа відбувається реєстрація господарських операцій в облікових регістрах, дані наводяться і відображаються в бухгалтерському обліку у відповідній оцінці.

Отже, існують такі етапи обробки даних:

І – первинне спостереження, що забезпечується в обліковому процесі такими елементами методу бухгалтерського обліку як документування та інвентаризація;

ІІ – вартісне вимірювання, яке забезпечується оцінкою та калькулюванням.

Зареєстровані та належним чином оцінені дані господарських операцій – це ще не інформація, це облікові дані, які необхідно згрупувати та систематизувати, що виконується за допомогою таких елементів методу бухгалтерського обліку як рахунки та подвійний запис. На даному етапі обробки облікових даних відбувається формування облікових регістрів підприємств. Отже, наступний етап:

ІІІ – систематизація даних, яка забезпечується рахунками і подвійним записом;

IV – завершальний етап – узагальнення інформації, отриманої внаслідок наведеного порядку обробки облікових даних. Узагальнюється вона за допомогою елементів методу бухгалтерського обліку:

– балансу, що відображає стан майна та джерел його утворення підприємства на певну дату з відповідними існуючими взаємозв’язками і ув’язками;

– звітності, яка є сукупністю підсумкових показників, які всебічно характеризують фінансовий стан і результати діяльності підприємства.

Баланс і звітність є способами підсумкового відображення облікових записів.

Звітність більш широко висвітлює господарську діяльність підприємства, ніж баланс. Вона включає до свого складу ряд таблиць, які характеризують не тільки стан, але й рух в аналітичному розрізі основних засобів, виробничих запасів, грошових коштів, власного капіталу, структуру собівартості тощо. Її склад в значній мірі визначає завдання бухгалтерського обліку.

Для формування показників звітності необхідно здійснити обробку та підготовку інформаційних даних для відображення у звітності в такій послідовності:

1) організація системи складання звітності в межах підприємства;

2) отримання та перевірка даних для формування звітності;

3) безпосереднє складання звітності;

4) затвердження звітності;

5) надання звітності до відповідних органів і т.д.

Залежно від виду звітності деякі етапи можуть бути відсутніми. Наприклад, внутрішня звітність, як правило, затвердження не вимагає.

Перший етап необхідний для того, щоб визначити види звітності, які повинне складати підприємство, терміни її надання до відповідних органів, а також осіб, відповідальних за складання кожної форми звітності. При цьому для своєчасності та оперативності підготовки доцільно розробити табель звітності, яким керуються посадові особи та виконавці господарюючого суб’єкта. Однією з форм такого табеля може бути таблиця, відображена на зразку 1.1.

Зразок 1.1. Табель звітності ТзОВ “Любов”

Формування табелю забезпечує чіткість та своєчасність складання звітів.

На другому етапі відбувається збір та перевірка даних, які є основою звітності. Цим займаються, в основному, працівники бухгалтерії за допомогою відділу маркетингу, служби внутрішнього контролю, відділу праці та заробітної праці, відділу кадрів. Для перевірки, як правило, проводиться інвентаризація як господарських засобів, так і джерел їх утворення.

На наступному етапі відбувається обробка зібраних даних та їх відображення у відповідному порядку в звітності. Після цього звітні форми підписуються уповноваженими особами та подаються до відповідних органів.

Отже, звітність узагальнює інформацію, отриману в бухгалтерському обліку, і водночас є елементом його методу. Хоча ряд вчених не дотримується такої позиції. Наприклад, проф. П.П. Німчинов мав свою думку. Вчений відзначав: “Звітність – це система узагальнених економічних показників, що характеризують рівень виконання плану, наявність і використання засобів та результати господарської діяльності за звітний період. ... Одним із завдань бухгалтерського обліку є своєчасне і якісне складання звітності, тобто одержання потрібної системи показників. Для бухгалтерського обліку звітність як система узагальнених показників є директивою, вказівкою, в яких показниках слід узагальнювати дані поточного обліку. Тому звітність не є складовим елементом методу бухгалтерського обліку. Вона скоріше метод статистики, одна з форм методу статистичного спостереження, ніж складовий елемент методу бухгалтерського обліку”[1]. Згадані дискусії тривають досі.