Звітність підприємства як джерело економічної інформації та як елемент методу бухгалтерського обліку

В сучасних умовах господарська діяльність потребує чіткого управління. Рішення керівництва повинні ґрунтуватися на достовірній інформації, пов’язаній з процесом господарювання.

Інформація (від лат. information – роз’яснення, виклад) – це відомості, повідомлення про будь-яку подію, діяльність тощо. У кібернетиці поняття “інформація” трактується як міра усунення невизначеності стану системи. У теорії машинної обробки “інформація” розглядається з точки зору технології її перетворення для забезпечення управління, тобто як сукупність відомостей, які є об’єктом передачі, зберігання та обробки.

За своєю природою інформація дуже різноманітна і залежить від виду людської діяльності, в якій використовується: наукова, технічна, виробнича, управлінська, економічна, соціальна, правова тощо. Кожен з видів інформації має свою технологію обробки, змістовне навантаження, цінність, форми представлення і відображення на матеріальних носіях, вимоги до точності, достовірності, оперативності відображення фактів, явищ, процесів.

У складному економічному механізмі без інформаційних потоків неможливе здійснення суспільного відтворення, оскільки саме вони супроводжують і координують утворення і використання фінансових та матеріальних ресурсів. Інформаційний простір є найважливішою і інтегруючою формою всього суспільного виробництва. Інформація використовується у відтворювальному процесі й віддзеркалює цей процес та його результати.

Інформація є одним з основних ресурсів зростання ефективності роботи підприємства, оскільки саме вона дозволяє:

– встановлювати стратегічні завдання діяльності підприємства та використовувати можливості, які при цьому відкриваються;

– приймати своєчасні та обґрунтовані управлінські рішення;

– координувати дії розрізнених підрозділів, спрямовуючи їх зусилля на досягнення поставлених цілей.

В інформаційному процесі, яким є управлінська діяльність, інформація виступає одним з найважливіших ресурсів поряд з матеріальними, трудовими та фінансовими. Управлінська інформація – інформація, яка обслуговує процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ в межах суб’єкта господарювання і забезпечує вирішення завдань організаційно-економічного управління господарством та окремими підприємствами. Необхідна для управління підприємством інформація є сукупністю різних повідомлень економічного, технологічного, соціального, юридичного, демографічного та іншого змісту.

Найважливішою складовою управлінської інформації є економічна інформація.

Економічна інформація – це всі відомості в сфері економіки, які необхідно фіксувати, передавати, обробляти та зберігати для використання в процесі планування, обліку, контролю й аналізу.

Економічна інформація відображає процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і нематеріальних благ. У зв’язку з тим, що економічна інформація пов’язана із суспільним виробництвом, її часто називають виробничою інформацією.

Основними ознаками економічної інформації є кількісна та якісна. Якісна ознака дозволяє класифікувати її за ознаками знань, функціями управління тощо. Кількісна ознака дає можливість з’ясувати одиниці виміру, на основі яких можна встановити її обсяги та трудомісткість отримання, а також технічні засоби для передачі, збору, зберігання та фіксації, технологію обробки показників документів.

В системах організаційного управління поряд з економічною інформацією виділяють також технічну інформацію, пов’язану з управлінням технічними об’єктами.

Отримання усієї сукупності таких відомостей про діяльність підприємства (причому в найрізноманітніших розрізах) можливе завдяки веденню бухгалтерського обліку. Саме він покликаний і може забезпечити отримання інформації, необхідної для прийняття правильних і обґрунтованих поточних управлінських рішень, інформації, яка дозволить визначити напрями подальшої діяльності підприємства, скласти реальні плани розвитку.

Як правило, інформацію, що формується в бухгалтерському обліку, називають обліковою. Зацікавленим користувачам вона надається в різних розрізах у вигляді підсумкових показників і певному заздалегідь встановленому форматі. Така форма надання необхідної інформації називається звітністю.

Саме звітністю завершується ведення бухгалтерського обліку – обліковий процес.

Обліковий процес – це послідовність дій з формування певного виду економічної інформації шляхом обробки первинних облікових даних.

Звернемо увагу: “дані” та “інформація” – близькі за змістом, однак, між ними є суттєва різниця: дані – це “сирі” факти та числа, які тільки після відповідної обробки стануть інформацією.

Наприклад, окремі рахунки постачальників – це дані. Після того як вони будуть оброблені, буде отримано інформацію про вартість продукції, асортимент придбаних товарів, послуг та джерела їх надходження.

Сукупність показників звітності є вихідною обліковою інформацією,
що дозволяє:

– встановити стратегію, мету та результати діяльності підприємства, оцінити можливості, які підприємство має і які при цьому для нього відкриваються;

– приймати своєчасні та обґрунтовані управлінські рішення;

– координувати дії розрізнених структурних підрозділів, спрямовуючи їх зусилля на досягнення поставлених цілей.

Американський вчений Ф. Махлуп, узагальнивши різні точки зору на інформацію, виділив чотири необхідні компоненти інформації:

1) процес пізнання чогось, про що передається інформація;

2) суб’єкт, який передає інформацію;

3) об’єкт, який сприймає інформацію;

4) сама інформація.

Виходячи з визначення компонентів інформації, звітність є
інформацією, оскільки:

– по-перше, вона є засобом процесу пізнання господарської діяльності підприємства, тобто служить засобом зняття невизначеності відносно цього процесу;

– по-друге, є суб’єкт, що передає інформацію – підприємства та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

– по-третє, існують особи, що сприймають інформацію – користувачі фінансової звітності;

– по-четверте, звітність надає користувачам нові знання, які зменшують невизначеність з приводу господарської діяльності підприємства та допомагають ухвалити рішення в умовах вибору.

Тобто звітність містить всі необхідні компоненти інформації і може розглядатися як інформаційний продукт. Відповідно, для побудови системи звітності повинні дотримуватися закони розвитку інформації. Основною властивістю інформації, у тому числі і звітної, є її корисність, що реалізується у момент її споживання користувачами для результатів своєї економічної діяльності.

Звітність – це система узагальнюючих взаємопов’язаних показників, які відображають стан і використання господарських засобів суб’єкта підприємницької діяльності, їх призначення, джерела формування, фінансові результати, напрями використання прибутку тощо. Вона дозволяє визначити загальну вартість майна, вартість мобільних (оборотних) засобів, величину власних і залучених коштів підприємства.

Звітність можна назвати своєрідною інтерпретацією інформації про результати діяльності, фінансовий стан господарюючого суб’єкта в певній системі показників. Останні призначені спростити та прискорити використання зазначеної інформації для здійснення управління підприємством. Крім того, звітність забезпечує виконання завдань бухгалтерського обліку:

– складання звітності повинно сприяти збереженню майна суб’єкта підприємницької діяльності, його раціональному використанню. Це можливо за наявності інформації про стан і вартість господарських засобів підприємства;

– звітність забезпечує управлінський персонал інформацією, необхідною для ефективного керівництва діяльністю господарюючого суб’єкта;

– у формі звітності можна отримати інформацію про фінансовий результат кожної здійсненої господарської операції. Такі показники є цінними в управлінні, адже лише таким чином можна легко виявити збиткові види діяльності, швидко замінити їх на інші, що забезпечують отримання прибутку тощо.

Надання користувачам інформації про результати діяльності господарюючого суб’єкта (його структурного підрозділу) за визначений період часу для оцінки фінансового стану, ступеню виконання поставлених завдань і є завданням складання звітності. Її показники використовуються юридичними та фізичними особами для прийняття відповідних рішень (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Завдання складання звітності

Інформація, відображена у звітності, повинна бути зрозумілою та розрахованою на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті такої інформації. Відомості звітності найчастіше використовуються для прийняття управлінських рішень щодо використання майна підприємства, тому при складанні та поданні звітності зацікавленим особам слід забезпечити відповідність її певним вимогам (див. рис. 1.2).

Рис. 1.2. Вимоги до звітності

Наведений вище перелік вимог не є повним, оскільки інформація повинна відповідати широкому ряду критеріїв. Для їх дотримання в Україні затверджено законодавчо відповідні вимоги стандартами бухгалтерського обліку. Зокрема в П(С)БО 1 передбачено, що звітність повинна відповідати наступним якісним характеристикам: доречності, дохідливості, достовірності та зі ставності. Такий перелік може змінюватися та доповнюватися залежно від виду звітності (наприклад, конфіденційність тощо) й необхідності використати інформацію в інтересах господарювання. Саме тому зі звітністю часто пов’язують поняття комерційної таємниці.