Станкова графіка. Особливості композиції в станковій графіці

Станкова графіка поширилась, здебільшого, після епохи Відродження. Вона звертається до традиційних жанрів мистецтва: тематичної композиції, портрета, пейзажу, натюрморту. Станкові твори друкованої графіки широко використовуються для оформлення інтер'єрів.

У станковій графіці застосовуються різні композиційні правила, прийоми і засоби, але вони дають трохи інші результати порівняно із станковим живописом або скульптурою. Це пов'язано із специфічними особливостями. Основна риса графічного мистецтва — умовність, яка відрізняється від вирішення живописного твору або скульптури.

Умовність по-різному проявляється в різних видах графіки. У малюнках станкової графіки умовність часто зовсім відсутня: форма і об'єм трактуються точно. Близькі до натури й тональні вирішення. У начерках, де площина тонально не проробляється, підкреслюються лише вузлові моменти, виділяються основні контрасти.

У кольорових станкових композиціях ступінь умовності об'єму і простору різний.

Можна використовувати світлотінь або застосовувати колір площинно, без градації в світлотному тоні, або писати одним кольором. Об'ємність у таких випадках досягається малюнком, який підкреслює контури форми і окремі елементи.

Колір у творах станкової графіки може бути різної активності. В одних випадках композиція організовується декоративно, в інших (коли кольорове вирішення увиразнено багатством тонів) — колір створює враження живописності. Але в обидвох випадках він відіграє вирішальну роль у трактуванні образу.

Залежно від форми і об'єму, від поєднання теплих і холодних кольорів, їх насиченості створюється враження простору. Його завдання передати ідейний задум.

Часто в станковій графіці одна мета відтворена серійно в декількох аркушах. Таке розміщення теми несе в собі деякі особливості композиції в кожному аркуші. «Серійність» вимагає врахування композиції кожного аркуша у взаємозв'язку і послідовності як необхідної умови для логічного розвитку теми.

Особливості і виразність естампу

Графічною технікою прийнято називати методи роботи в даному матеріалі: обробку дерев'яних або металевих дощок, лінолеуму, каменю тощо. Кожна техніка має свої способи виготовлення друкованих форм. Відтиски творів будь-якого виду графіки, отриманих з цих друкованих форм, називаються естампами (від франц. — відтиск, відбиток). Естамп дає можливість тиражувати твори графіки у великій кількості.

Способи друку

Існують такі види художнього друку: високий, плоский, глибокий і наскрізний.

Високий друк— ліногравюра, гравюра на деревині. Це спосіб, коли друковані елементи знаходяться високо, тобто на поверхні друкованої форми, на яку валиком наноситься фарба. Зображення реалізується через розрідження поверхні друкованої форми різними заглибленнями (або, як їх прийнято називати, пробілами) за допомогою різального інструмента.

Плоский друк— літографія, офсет. У плоскому друці зображення створюється на рівній поверхні кам'яних дощок.

Глибокий друк— офорт, травлений штрих, акватинта, левіс, меццотінто, резерваж, м'який лак, суха голка. Глибокий друк означає, що друковані елементи знаходяться нижче від поверхні друкованої дошки, це заглиблена гравюра. Зображення тут виходить темним. Тональність рисунка в таких випадках залежить від глибини і ширини штрихів, заповнених фарбою, та від її густини.

Наскрізний друк— шовкографія, трафарет. Зображення створюється проходженням фарби крізь отвори в тканині чи папері.