Принципи побудови однофігурної композиції

Фігура людини є найбільш складною формою. її зображення ґрунтується на знаннях анатомії і перспективи, на здатності схоплювати пропорції, на вмінні бачити і малювати форми конструктивно (мал. 9.1).

Перед малюванням треба зробити попередній ескіз на окремому аркуші паперу. В ескізі слід знайти композиційне розміщення фігури. Розмістити фігуру треба залежно від напряму руху або погляду людини.

У зображенні фігури треба йти від загального до конкретного, весь час порівнювати пропорції деталей.

Тіло людини — складний комплекс взаємозв'язаних форм. Рух однієї частини спричиняє зміни в анатомічній будові і розміщенні всіх інших частин.

Зобразивши фігуру в загальних рисах, треба уважно ще раз перевірити пропорції частин, їх взаємне розміщення, перспективне скорочення кожної з них. Якщо фігура зображається в зв'язку з простором, то слід нанести великими планами предмети, що їх оточують. Загальну світлотінь необхідно наносити паралельно з побудовою загальної форми і деталей.

Завершуючи роботу слід узагальнити малюнок в тоні, виявити великі освітлені поверхні й тіні.

Якщо в зображенні передаються предмети, то їх форма і тонові відношення повинні передаватися скупо, стримано, без деталей.

Мал. 9.1.

Вик. К. Трутовський. Катерина. Автолітографія. XIX ст.

У побудові однофігурної композиції звертається увага на присутність дії, взаємозв'язок з інтер'єром і пейзажем, на вираження змісту й теми.

А. Козачківський. Євангеліст Лука. 1733 р.