Поняття організація діяльності людини

Зупинимося спочатку на змісті терміна «організація».

В енциклопедії під організацією розуміється:

- внутрішня упорядкованість, узгодженість взаємодії більш-менш диференційованих і автономних частин цілого, обумовлена його будовою,

- сукупність процесів або дій, що ведуть до утворення й вдосконалення взаємозв'язків між частинами цілого,

- об'єднання людей, що спільно реалізують програму або ціль і діючих на основі визначених процедур і правил.

Виходячи з цих визначень основою трудової діяльності людини є управління організацією людей, що переслідують визначені цілі в цій організації. З підручників з менеджменту відомо, що сутністю організації управління є створення організаційної структури підприємства, що відповідає цілі організації, а основними інструментами управління організацією, визнаеними в процесі розвитку людства є:

- ієрархія, організація, де основним засобом впливу – відносини влади –підпорядкування, тиску на людину зверху, за допомогою примусу, контролю над розподілом матеріальних благ і т.п.;

- культура, тобто створені і визнані суспільством, організацією, групою цінності, соціальні норми, установки, шаблони поведінки, ритуали, що змушують людину поводитися так, а не інакше;

- ринок, тобто сітка рівноправних відносин по горизонталі, заснованих на купівлі-продажу продукції і послуг, на відносинах власності, на рівновазі інтересів продавця і покупця.

Організація може бути розглянута як процес і результат, а також як продукт, якщо «організація» виступає як діяльність, як процес діяльності. У свій час, ще Аристотель вважав, що всяка конкретна річ складається з матерії і форми, причому форма є як активним фактором, завдяки якому річ стає дійсною, так і ціллю процесу становлення. У «природному» вимірі, найбільш зручному на початку аналізу, процес організації означає появу організованості на базі раніше «неорганізованої» морфології

Схема 1.1 Організація діяльності людини з її змісту (морфології) і форми організації праці.

Під морфологією розуміється усе, що піддається оформленню, розглядається в опозиції «формі». Оформлення або змінює властивості морфології, або залишає них колишніми. При відповідності морфології «вимогам» форми їй надається статус «організованості». У ході здійснення підпорядкування нормі морфологія перетворюється в організованість діяльності. Однак для виникнення цього ефекту – виникнення організованості або, у загальному вигляді, «щось», з морфології, у морфологію повинна бути внесені форма і потрібне пояснення того, відкіля і як ця форма з'явилася і може з'явитися. Але якщо є натуральне або соціокультурне, діяльне, розумове і т.п. пояснення даного ефекту, те лише тоді можна вводити опозиції «морфологія - організованість» і «морфологія - форма» .

Для Аристотеля існувала опозиція «матерія – форма», а для Гегеля «матерія – дух». Подібних фіксацій існує багато. У теорії діяльності існує опозиція «норма – реалізація норми», «матеріал – продукт» і т.п., а в теорії мислення існують опозиції «зміст – форма» процесу мислення, «зміст – форма» знання і т.п.

У залежності від того, як онтологічно вводиться те, з «чого» виникає форма організованості, розрізняються «матеріалістична» і «ідеалістична» версії устрою світу. В одному випадку говориться про самоорганізацію матерії, а в іншому випадку – про божественну або іншу духовну організацію всього існуючого. Сама поява морфології, у другому випадку, часто приймається як відхід духу у своє «інобуття» (Гегель). У світі діяльності організованість розглядається як результат внесення функціональної форми, зміст якої породжується в рефлексії зразку досвіду ( сх. 6.2)[2]:

Схема 6.2 Рефлексивна організація діяльності

На схемі 6.2 показаний рефлексивний вихід менеджера при утрудненні додати природній динаміці своїх дій організований характер, здійснення вибору форми діяльності (норми праці) і одержання штучної (окультуреної) організації трудової діяльності.

Уся практика і методика прагне сформувати механізми самоорганізації менеджера. Специфіка його буття самосвідомості, рефлексії, духу як такого, що виявляється в рефлексії, мисленні, волі, самосвідомості і т.п. Джерелом і механізмом самоорганізації розвитку цього механізму є рефлексія і рефлексивна самоорганізація. У цьому механізмі орієнтується потенціал переходу від зміни до розвитку. Вже в Гегеля рефлексія має орієнтації на пізнання і «волю», що веде до прийняття рішення і реалізації рішень. Еволюція рефлексії зв'язана з внесенням у неї факторів соціокультурного середовища.

Ціль, на відміну від потреби, може ставати лише в рефлексії. Її постановка означає перехід від реконструкції минулого до конструювання майбутнього. Якщо конструювання йде від бажання, то рефлексія стає скривленою, нереальною, що створює помилки. Якщо ж вона обмежується лише пізнанням, то нового ми не одержуємо, і потреба не задовольняється.

Отже, повноцінна рефлексія або включена в реальне буття суб'єкта і його оточення «корисна» рефлексія сполучає пізнання і нормування, минуле і майбутнє у вимогливій модальності. Вона містить у собі цілепокладання від двох основ - наявного і бажаного.. Той, хто розумово вирішує задачу, проходить шлях від наявного до бажаного, але можливого ( сх. 6.3)[2]:

Схема 6.3 Дія рефлексивного-розумового механізму менеджера в процесі рішення організаційних задач

Виникнення «нового бажання», потреби (3) впливає на процес здійснення дії (1), примушуючи, за рахунок знецінювання минулого напрямку процесу, припинити дію (2), звернутися до зміни змісту потреби (3), ввійти в процес рефлексії (4), виробляючи інший напрямок руху через етапи пізнання (5), виявлення конкретної підстави корекції цілі і норми в цілому (6), застосовуючи ці підстави в цілепокладанні і нормуванні (7), а потім повертаючи до дії (8) і здійснюючи її в новому напрямку (9). Розумова сторона в рішенні і постановці задачі складається в рефлексії, особливо в ланках «критики» (6) і «нормування» (7). Задача є вирішеною, якщо розроблено нову норму дії.

У діючому плані рішення задачі складається в реалізації вимог нової норми, що супроводжує рефлексію, що встановлює наявність відповідності зміненого і бажаного, відповідність отриманого результату нормативному представленню про нього.

При фіксуванні цілі організації і введенні опозиції «неорганізоване – організоване», поряд з опозицією «процес зміни – критерій процесу зміни», менеджер може одержати організацію своєї діяльності ( сх.6.4):

Схема 6.4 Організація суб'єктивних дій менеджера по доданню організованості своїй праці

«Організаційна дія» здійснюється суб'єктом, що використовує ціль як критерій правильності процесу і результату. Це по суті перетворювальна дія, здійснювана усвідомлено й у тому окремому варіанті, що зводиться до «перекомбінування під готову форму».

( )