Рефлексія в самоуправлінні організацією праці

Як нами вже розглядалося раніше, рефлексією розуміють як чисто людську властивість, як феномен, властивій тільки вищій формі управління - свідомості, мисленню. Якщо спробувати розкрити генетичні корені, згадати роботи Пьера Тейяра де Шардена [28] й ін., то перед нами стане якийсь "прийом" живої природи, за допомогою якого вона піднімається на якісно нову ступінь еволюції, як засіб реалізації якісного стрибка.

С.Л.Рубінштейн із появою рефлексії зв'язує особливий спосіб існування людини і її відносин до світу... вона як би припиняє, перериває цей безперервний процес життя і виводить людину думкою за її межі... З цього моменту кожен вчинок людини здобуває характер філософського судження про життя [18]. Психологи з явищем рефлексії зв'язують формування теоретичного мислення в людини і її звертання до підстав своїх власних дій. Розрізнення життєдіяльності суб'єкта і "діючого "я", з одного боку, і усвідомлюючого себе й у собі суб'єкта і "рефлексивного "я" - з іншої, стає в центр проблеми самосвідомості особистості [1,31]. Нарешті, рефлексія визнається найважливішим моментом у механізмах розвитку діяльності й особистості [1,30] .

Моделі рефлексії були розроблені в рамках "теорії діяльності" у дослідженнях Г.П.Щедровицького [30]. Розроблені онтологічні схеми і моделі діяльності дозволяють конструктивно і раціонально описати складні феномени, пов'язані з процесами рефлексії. Рефлексія в цих роботах розглядається: як процес і структура діяльності, як механізм природного розвитку діяльності.

У роботах О.С.Анісімова під рефлексією розуміється "рефлексивна функція, що виникає в будь-якій практичній діяльності, у якій виникло утруднення" [1,2]. При цьому вона несамостійна й обслуговує перехід до критичної функції, що робить реконструкцію утруднення, що з'явилося, і виявлення його причини. Виявивши причини утруднення, виробляється перебудова колишньої нормативної діяльності (норми), чим реалізується нормативна функція в процесі пізнання і наступної корекції життєдіяльності.

Отже, сама критика і нормування як би виражає з рефлексивного виходу. "Рефлексія (побудова картини здійсненої діяльності) дає матеріал для критики і наступного нормування. Але вона, звужуючись до побудови картини безвідносно до використання картини надалі, переростає в особливий тип процесів - дослідження" [1]. У зв'язку з цим можна затверджувати, що в діяльності кожної людини є рефлексивні виходи, при яких вона займається дослідженням або пізнанням у соціологічному і соціокультурному "середовищі" життєдіяльності.

Рефлексія розшаровує аналіз і синтезує розшарування, отже, рефлексія не просто відображає, а активно трансформує, препарує, структурує, переструктурує зміст рефлексивного типу. Природно, що механізмом, підлеглим рефлексивній функції, насамперед є мислення, сполучене із самосвідомістю, свідомістю і волею" [1,2].

Інакше кажучи, "рефлексія з'являється тим інтеграційним механізмом, що реалізує функцію пізнання, і підготовки перетворення дій "розуму", на відміну від самого "розуму", що діє і входить у відносини з зовнішньою реальністю" [1].

Таким чином, можна говорити, що рефлексія в самоуправлінні життєдіяльністю людини виконує функцію самоуправління її розумовою діяльністю і впливає на життєдіяльність у цілому.

"Характерно, що Гегель і інші мислителі безпосередньо процес прийняття рішення зв'язують і ототожнюють з рефлексією". У нашій роботі ми пропонуємо рефлексію використовувати як механізм реалізації функції координації й інтеграції функцій самоорганізації праці.

З розвитком рефлексивних здібностей людини часто зв'язують успіхи в її розвитку. Вирішуючи цю задачу, Г.П.Щедровицький і його послідовники розробили організаційно-діяльні й організаційно-розумові ігри [30].

Як показує практика цих ігор, вони дозволяють здійснювати розвиток діяльності, здібностей, особистості, мислення [1,2].