ПРАВОВІДНОСИНИ: ПОНЯТТЯ, СКЛАД, ВИДИ

Правовідносини — це такі суспільні відносини, в яких сторони пов'язані між собою взаємними юридичними правами і обов'язками, що охороняються державою.

Правовідносини мають певний склад, під яким розуміють су­купність їх змісту, суб'єктів та об'єктів.

Правовідносини поєднують фактичні суспільні відносини і правові (юридичні) норми. Тому розрізняють їх юридичний і фак­тичний зміст.

Юридичний зміст правовідносин — це зафіксовані у правових нормах права й обов'язки їх учасників. Юридичний зміст право­відносин відображає їх ідеальну картину, те, якими ці відносини повинні бути з точки зору права.

Фактичний зміст правовідносин — це реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію своїх прав і обов'язків. Фактичний зміст правовідносин показує, в якій мірі передбачені правовими нормами права й обов'язки суб'єктів знайшли своє втілення у реальній дійсності.

Інакше кажучи, юридичний зміст правовідносин відповідає на запитання, що має статися у цій ситуації з точки зору права, а фактичний зміст показує, що насправді сталося в межах цих від­носин.

Суб'єкти правовідносин (суб'єкти права) — це учасники (сторо­ни) правовідносин, які пов'язані взаємними суб'єктивними правами і юридичними обов'язками.

Здатність бути суб'єктом права називають право-суб'єктністю.

Правосуб'єктність державних органів, підприємств, органі­зацій знаходить свій прояв у їх компетенції, тобто у передбачених нормами права повноваженнях цих суб'єктів, що надаються їм для виконання певних функцій.

Правосуб'єктність фізичних осіб (громадян, іноземців, осіб без громадянства) складається з їх правоздатності та дієздатності.

Правоздатність — передбачена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Вона ви­никає у людини з моменту народження (наприклад, новонаро­джений має право на охорону здоров'я, на успадкування майна тощо) і припиняється з її смертю.

Дієздатність — передбачена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Залежно від її об'єму розрізняють повну, неповну (часткову) і обмежену дієздатність. Лише повна дієздат­ність дає змогу особі набувати і здійснювати своїми діями будь-які законні права й обов'язки.

Обмежити людину у її правоздатності та дієздатності можна лише на підставах і у порядку, які передбачені законом. Суб'єктами права можуть бути:

1. Індивіди (фізичні особи): громадяни цієї держави; інозем­ці (громадяни інших держав); особи, що мають громадянство де­кількох держав (біпатриди); особи без громадянства (апатриди).

2. Державні та громадські організації та об'єднання.

3. Соціальні спільності (держава в цілому, народ, нація, на­селення адміністра-тивно-територіальних одиниць тощо).

Об'єкти правовідносин — це соціальні блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини.

Об'єктами конкретних правовідносин можуть бути:

а) засоби виробництва (інструменти, підприємства тощо);

б) предмети вжитку (одяг, продукти харчування, меблі тощо);

в) продукти інтелектуальної творчості людей (твори літерату­ри, образотворчого мистецтва тощо);

г) особисті немайнові блага людини (здоров'я, честь, ім'я, гід­ність);

ґ) поведінка певних суб'єктів (офіційне звинувачення у скоєн­ні злочину);

д) результати поведінки суб'єктів (проведення ремонтних ро­біт тощо);

е) гроші та цінні папери (облігації, акції тощо);

є) стан природних об'єктів (екологічна чистота повітря, запо­відників тощо).

Залежно від тих або інших критеріїв, правовідносини поділя­ються на певні групи.

За функціональною спрямованістю норм права, на підставі яких вони виникають, правовідносини поділяються на:

а) регулятивні, які виникають як результат правомірних дій суб'єктів (напри-клад, відвідання театру за придбаним в його касі квитком);

б) охоронні, що виникають як реакція держави на протиправ­ні дії суб'єктів (на-приклад, накладання штрафу за перехід вулиці на червоне світло світлофора).

За галузями норм права, виникають конституційно-правові, адміністративно-правові, кримінально-правові та ін. правовідно­сини.

За кількістю суб'єктів, що беруть у них участь: а) прості, що відбуваються між двома суб'єктами (купівля— продаж);

б) складні — між трьома і більше суб'єктами (розгляд справи у судовому засіданні).

За волевиявленням сторін:

а) договірні, для виникнення яких необхідна воля (згода) обох сторін (одруження, договір оренди);

б) управлінські, для виникнення яких досить волевиявлення (бажання) однієї зі сторін (конфіскація майна за вироком суду).

Можливі також й інші підходи щодо класифікації правовід­носин.