ЗВ'ЯЗОК ЛІКАРСЬКОЇ ЕТИКИ ТА МЕДИЧНОЇ ДЕОНТОЛОГІЇ З ПРАВОВОЮ КУЛЬТУРОЮ

Медицина у сучасному світі відіграє особливу роль у житті лю­дини і суспільства. Відносини між лікарем і пацієнтом вимагають від медичних працівників професійних знань, належної правової бази у сфері охорони здоров'я, а також дотримання морально-етичних норм.

Охорона здоров'я і медицина тісно пов'язані з моральністю, професійною етикою. Недаремна в усіх нормативних документах, де зазначаються вимоги до лікаря, переліковуються його кваліфі­каційні характеристики, на першому місці стоїть вимога дотри­муватися норм медичної етики.

У країні, де охорона здоров'я і медична допомога визнані за Закон, не може бути недовіри і протиріч між пацієнтом і лікарем. Звертаючись до лікаря, людина має право сподіватися на щире бажання медика допомогти позбутися страждань, професійну майстерність, чуйність, співчуття і поєднання глибоких знань із високою моральністю.

У теорії розрізняють два поняття — медична етика і лікар­ська етика. Перше поняття є найголовнішим, оскільки розкриває принципи і правила поведінки не лише лікарів, а й медичних сестер, лаборантів, молодшого медичного персоналу та інших медичних працівників.

В Україні питання правового забезпечення та етичної сторо­ни професійної діяльності медсестер практично не вирішені, іс­нує також проблема регламентації діяльності медичних сестер з вищою освітою, межі їх компетенції.

Саме лікар визначає і скеровує весь процес лікування, безпо­середньо впливає на хворого, його психологічне і фізичне виду­жання.

Складовою частиною медичної етики є медична деонтологія, тобто наука про належне виконання професійних обов'язків ме­дичними працівниками.

Існує чимало документів щодо лікарської етики і медичної деонтології. Упродовж тривалого часу етичні положення не коди­фікували, вони існували або у вигляді окремих положень і висло­вів, або у вигляді перекладених і адаптованих праць Гіппократа (460—370 pp. до н. е.).

У сучасній медицині великого значення набула його етика, основними положеннями якої є:

1. Повага до життя.

2. Заборона на заподіяння шкоди хворому.

3. Повага до особистості хворого.

4. Лікарська таємниця.

5. Повага до професії.

Лікарська етика є конкретизацією загальних принципів мо­ралі стосовно професії лікаря. Вона є нормою поведінки лікаря не лише під час виконання службових обов'язків, вона виражає його професійну честь і гідність.

Лікарська деонтологія — норми поведінки медичних працівників, що зобов'язують їх підвищувати якість лікування й усувати на­слідки неповноцінної медичної роботи.

Лікарська деонтологія є частиною лікарської етики. Завдан­ня підвищити культуру медичного обслуговування вимагає від працівників охорони здоров'я зразкового виконання трудових і професійних обов'язків, уважного, дбайливого ставлення до хво­рих, їх близьких та родичів, суворого дотримання законів і пра­вил надання медичної і лікарської допомоги.

Правова культура — це глибоке знання і розуміння правових при­писів, поєднане зі свідомим виконанням його вимог у повсякденній практичній діяльності суб'єкта.

Лікарська етика, медична деонтологія і правова культура тісно пов'язані між собою. Вони виражають систему норм права і моралі та взаємодіють у процесі регулювання конкретних сус­пільних і медичних відносин.

Слід зазначити, що за своєю зрозумілістю норми моралі не можуть служити єдиним результатом лікарської поведінки. Пра­вова культура — це загальний спосіб існування та об'єктивний результат цієї діяльності. Продуктами культури є уявлення про добро і зло, звичаї, знаряддя праці, засоби комунікації. Правова культура — соціально-нормативна, а її норми — історично пер­винні, основа всіх інших нормативних систем (релігії, моральнос­ті, естетики, медицини, права).

Право, як і мораль, є інститутом медичної культури, визна­чається її змістом. Усі юридичні норми є нормами культури, од­нак не всі норми культури перетворюються на юридичні норми.

Не можуть перетворюватися на медичне право ті правила по­ведінки, що не стали нормою правової культури.

Тому формування правової культури не є відокремленим процесом від розвитку лікарської етики та медичної деонтоло­гії. Це комплексний процес, їх поєднує спільність завдання — створення морально-правового клімату в системі практичної медицини. Будь-які порушення законності, ігнорування за­конних інтересів пацієнта завжди розглядаються як амораль­ні явища. У свою чергу правова культура справляє зворотний вплив на лікарську етику і медичну деонтологію. Вона є необ­хідною умовою формування високих моральних якостей ме­дичного працівника.

Отже, правова культура, лікарська етика та медична деонто­логія — це не лише знання, розуміння і психологічне сприйняття чинного права, а й поведінка медичного працівника в межах чин­ної правової моделі.