Поняття, ознаки, структура норм транспортного права. Види норм транспортного права

Вказуючи на транспортне право, як на цілісну правову систему, що має складне утворення, ми не можемо обійти увагою такої первинної категорії даної системи, якою є норма транспортного права

Відповідна (загальна) норма права — це загальнообов'язкове формально визначене правило поведінки, що встановлюється і охороняється компетентними органами держави, навіть якщо ці правила поведінки зазначені у транспортних договорах.

Норми транспортного права, як і норми інших галузей права, виконують функції регулятора відповідних суспільних відносин. Вони відрізняються від норм інших галузей права тим, що предметом їх регулювання є суспільні відносини, що формуються й відбуваються у сфері транспорту. Вони або вимагають від особи чи організації визначеної поведінки, або дозволяють їм здійснення дій за своїм власним розсудом.

Так існує правова норма, в силу якої автотранспортні підприємства й організації зобов'язані систематично поліпшувати свою економічну роботу, вдосконалювати методи перевезень і шукати додаткові резерви для зниження собівартості й підвищення рентабельності перевезень. Тобто ця норма пропонує автотранспортним підприємствам визначену активну поведінку. І навпаки, якщо вказано, що не допускаються до перевезення ручна поклажа вогненебезпечні та вибухові речовини, то це означає, що пасажир повинен утриматись від подібних дій. Правова норма, згідно з якою пасажир має право заявити при здаванні багажу його цінність, надає пасажиру можливість діяти за власним розсудом.

Виходячи з вищезазначеного можна вказати такі ознаки норм транспортного права:

1) вони є формально визначеним правилом поведінки;

2) вони являють собою правило поведінки, яке має загальнообов'язковий характер, оскільки формулюється і встановлюється державою;

3) вони набувають властивостей нормативності та загальнообов'язковості в суворо встановленому порядку;

4) забезпечуються державою.

Транспортно-правова норма, має свою структуру, під якою розуміється: внутрішня побудова норми, визначений порядок взаємозв'язків, взаємообумовленості складових частин та елементів норми.

У правовій науці найпоширенішою є ідея про триелементну побудову правової норми, відповідно до чого вона логічно складається з диспозиції, гіпотезийсанкції.

Гіпотеза— це частина транспортної правової норми, в якій міститься вказівка на ті умови, за яких наступає чинність правил, що встановлені в диспозиції.

Диспозиція— це частина транспортної правової норми, в якій у вигляді владного примусу визначається те, як повинні (чи можуть) вести себе суб'єкти — учасники транспортних суспільних відносин.

Санкція— це частина транспортної правової норми, що містить вказівку на ті правові наслідки, що наступають через порушення правила, зафіксованого в диспозиції, чи умови, зазначеної в гіпотезі.

Для прикладу відносно структури транспортної правової норми можна зазначити таке: згідно з діючими правилами, пасажир при проїзді в пасажирському потязі зобов'язаний сплатити вартість проїзду — придбати квиток. Якщо він їде без квитка, то з нього стягують штраф.

Гіпотезою в цьому разі буде вказівка на ті обставини, за якими з'являється обов'язок пасажира сплатити проїзд і придбати квиток при проїзді в пасажирському потязі.

Диспозиція в даному випадку — це вказівка на відповідний обов'язок пасажира.

Санкція — це встановлені правовою нормою заходи стягнення, що застосовуються до пасажира, який не сплатив свій проїзд (штраф за безквитковий проїзд).

Транспортному праву притаманна також класифікація правових норм, яку можна диференціювати за такими напрямами:

а) за функціональною спрямованістю:

- регулятивні (встановлюють юридичні права і обов'язки суб'єктів транспортних відносин)

- охоронні (передбачають державний припис за вчинення правопорушення і містять відповідні санкції);

б) за предметом регулювання

- матеріальні: з ях допомогою здійснюється вплив на суспільні відносини шляхом прямого і безпосереднього закріплення порядку утворення транспортних органів, їх діяльності та встановлення правового статусу, прав і обов'язків суб'єктів транспортних правовідносин

- процесуальні - встановлюють процедуру здійснення прав і обов'язків учасників транспортних відносин;

в) за формою (характером) припису:

- зобов'язуючі - містять припис щодо обов'язкового вчинення відповідних дій;

- забороняючі - містять приписи щодо заборони вчинення тих чи інших дій;

- дозволяючі - надають право діяти на власний розсуд;

- заохочувальні - стимулюють відповідні дії суб'єктів транспортних відносин;

- рекомендаційні - містять поради відносно доцільності окремих дій при певних умовах транспортних відносин;

г) за межею дії:

- за простором (загальнодержавні, регіональні, місцеві);

- часом (безстрокові, строкові, разові)

- суб'єктами (регулюють діяльність у сфері транспортних відносин фізичних осіб, юридичних осіб, соціальних спільнот)