Джерела транспортного права

Норми транспортного права мають свої джерела.

Джерела права — це конкретні форми зовнішнього вираження загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою, через яке ці правила справляють свій владно-регулюючий вплив на суспільні відносини.

Транспортно-правові норми мають своє зовнішнє закріплення у відповідній системі нормативно-правових актів, які є засобом надання правовим нормам визначеності, загальності й офіційності. Система цих нормативно-правових актів побудована за відповідною ієрархічною структурою. Кожен нормативно-правовий акт являє собою джерело транспортного права і відрізняється від інших за своїми особливостями, які зумовлені цільовою спрямованістю і змістом норм, їх юридичною силою.

Система джерел транспортного права є однією з найбільш розгалужених серед інших галузей права, що значною мірою зумовлено порівняно широкою сферою використання транспортних послуг, значною роллю і місцем транспорту в суспільному виробництві. З огляду на різноманітність джерел транспортного права з урахуванням ієрархічної підлеглості їх доцільно кваліфікувати таким чином.

1.Конституція України — як основний закон.

2.Законодавчі акти України: закони; кодекси, статути,

3.Постанови Верховної Ради України.

4.Укази та розпорядження Президента України.

5.Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.

6.Нормативні накази, інструкції та інші документи центральних органів виконавчої влади (міністерств, державних комітетів і відомств).

7.Нормативні акти (накази, інструкції, правила та інші документи) структурних підрозділів транспорту. Наприклад, Укрзалізниці

8.Нормативні акти державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, які стосуються транспортних відносин.

9.Міжурядові угоди України з іншими державами, міжнародно-правові акти, ратифіковані й визнані Україною.

10. Окремі нормативно-правові акти колишніх Союзу РСР та УРСР, що не відмінені й не оновлені в установленому порядку та не суперечать Конституції України й чинному законодавству.

11.Нормативні договори та судова й адміністративна практика.

Керівною в системі джерел є Конституція України, яка має вищу юридичну силу і виступає як юридична база поточного законодавства. В Конституції України законодавчо закріплені основи державного й суспільного ладу, права та обов'язки громадян, усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Базовим виступає Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. Разом з тим видається ціла низка законів, що регулюють відносини у конкретних транспортних підгалузях:

Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 p.,

Закон України «Про трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 р.,

Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р.,

Закон України «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період» від жовтня 1998 р. ,

Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р.

Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р.

Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р.

До таких комплексних актів (джерел) транспортного права належать:

1. Повітряний кодекс України,

2.Кодекс торговельного мореплавства України

3.Статут залізниць України