ДЕРЖАВА: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ФУНКЦІЇ

Складність і багатогранність держави як соціального явища зумовили те, що в різні часи її поняття визначали по-різному. Так, Арістотель розглядав державу як зосередження всіх розумо­вих і моральних інтересів громадян, а Цицерон — як союз людей, об'єднаний ідеями загальної корисності і справедливості. У віт­чизняному правознавстві тривалий час панував виключно класо­вий підхід до оцінки і визначення всіх соціальних явищ. Згідно з ним держава як знаряддя в руках панівного класу для приборкан­ня і забезпечення покори всіх інших класів.

Сьогодні головне призначення держави полягає у забезпечен­ні впорядкування відносин у суспільстві.

Держава — особлива політико-територіальна організація, що во­лодіє суверенітетом, спеціальним апаратом управління та приму­су і здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкової сили для всього населення країни.

З цього визначення видно, що головні ознаки, які відрізня­ють державу від інших соціальних організацій, такі:

а) держава має політичний характер, тобто основним її при­
значенням є здійснення владних, управлінських функцій у сус­пільстві;

б) держава об'єднує людей за територіальною ознакою;

в) держава володіє суверенітетом, під яким розуміють верхо­венство, незалежність і єдність державної влади.

Верховенство державної влади означає, що в межах країни немає і не може існувати суб'єктів та організацій, які могли б якимось чином обмежувати чи впливати на здійснення повнова­жень держави.

Незалежність державної влади означає її самостійність і не­залежність від інших держав під час прийняття рішень як всере­дині країни, так і на міжнародній арені.

Єдність державної влади означає, що єдиним джерелом вла­ди у державі є народ, і лише народ може визначати питання про організаційні форми і межі її здійснення.

Функції держави — це основні напрямки її діяльності, в яких зна­ходять свій вираз сутність та соціальне призначення держави.

Функції держави не слід ототожнювати з функціями її окре­мих органів, які говорять про соціальне призначення не держави в цілому, а лише окремого її органу (наприклад, парламенту) як особливої частини механізму держави і знаходить своє виражен­ня у компетенції відповідного органу.

На схемі 1.3 подано види функцій держави.

1. За соціальним призначенням функції держави ділять на:

а) основні характеризують найважливіші напрямки дер­жавної діяльності і здійснюються не одним органом держави, а багатьма ланками державного апарату. Тобто до цієї групи нале­жать функції, без здійснення яких держава практично не могла б існувати (функції оборони країни, забезпечення законності, охо­рони прав громадян тощо);

б) додаткові (неосновні) — складові елементи основних функ­цій і самі по собі не визначають сутності держави. Наприклад, у складі такої основної функції як оборона країни, можна виділити кілька складових: укріплення збройних сил, розвиток промисло­вого виробництва сучасного озброєння та ін.

2. За сферами діяльності держави її основні функції ділять на:

а) внутрішні здійснюються в межах цієї держави; у них вияв­ляється її внутрішня політика (наприклад, функції регулювання економічних відносин, охорони правопо-рядку, соціального об­слуговування населення та ін.);

б) зовнішні здійснюються в процесі дипломатичних відно­син з іншими держа-вами та міжнародними організаціями; у них виявляється її зовнішня політика (напри-клад, функції оборони країни, підтримання міжнародного миру, міжнародне економіч­не співробітництво).