ПРАВОВА ДЕРЖАВА: ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ

Правова держава перебуває у постійному розвитку. Із просу­ванням суспільного прогресу вона набуває нових якостей, напо­внюється новим змістом, що відповідає конкретним умовам існу­вання суспільства та рівню його розвитку. Беззаперечно, загаль­ним для будь-якої правової держави є її зв'язок з правом.

Правова держава — це така форма організації та діяльності дер­жавної влади, яка у відносинах з індивідами та різноманітними їх об'єднаннями грунтується на нормах права.

При цьому варто зауважити, що розвинуте законодавство ще не свідчить про наявність у суспільстві правової державності. Право відіграє пріоритетну роль лише за умови, що воно виступає мірою свободи всіх і кожного, що чинні закони реально служать інтересам народу та держави, а їх реалізація є втіленням справед­ливості.

До основних ознак правової держави належать:

1.Верховенство закону в усіх сферах суспільного життя. За­кони регулюють найбільш важливі сторони життя суспільства. Підзаконні акти, а надто відомчі, можуть лише конкретизувати якісь положення законів, але в жодному разі не «вдоско-налюва­ти», не «змінювати» закони.

Основний закон правової держави — конституція. У ній сфор­мульовані правові засади державного та суспільного життя. Жо­ден інший правовий акт держави не може суперечити конститу­ції. Пріоритет конституції — невід'ємна ознака правової держа­ви. Тому правова держава — це конституційна держава.

2. Реальність прав особи, забезпечення її вільного розвитку. Правова держава визнає за індивідом певну сферу свободи, у межі якої втручання держави не припусти-мо.

Обов'язок невтручання державної влади відповідає праву індивіда вимагати дотримання цього. Це право гарантується судовим захистом. За таких умов фактична свобода перетворюється на право свободи. Право стає загальним масштабом і мірою свободи. Його реальний вияв охо­плюється твердженням: «Все, що не заборонено індивіду, йому дозволено», — і навпаки: «Все, що не дозволено владі, їй заборо­нено».

3.Взаємна відповідальність держави та особи. Відносини між державою (як носієм політичної влади) і громадянином (як учас­ником її формування та здійснення) повинні будуватись на заса­дах рівності і справедливості. Визначаючи законами міру свободи особи, держава водночас обмежує себе у рішеннях та діях. Вона бере на себе зобов'язання забезпечувати справедливість у від­носинах з кожним громадянином. Правовий характер взаємної відповідальності держави та особи — важливий елемент права, що складається у суспільстві об'єктивно, а не як продукт воле­виявлення держави. Дотримання правових вимог — юридичний обов'язок усіх, і в першу чергу — держави.

Основним принципом організації та діяльності правової дер­жави є поділ єдиної державної влади на три відносно самостійні та незалежні гілки: законодавчу, виконавчу та судову. Так запобігаються можливі зловживання владою і виникнення тоталітар­ного управління державою.

Кожна з цих гілок займає своє місце у загальній системі державної влади і виконує властиві тільки їй завдання та функції. Рівновага влад підтримується спеціальними організаційно-правовими методами, які забезпечують не тільки взаємодію, а й взаємообмеження повноважень у встановлених межах.

Ознаки правової держави зображені на схемі 1.4.