ВИЗНАЧЕННЯ, ЗАВДАННЯ Й ФУНКЦІЇ ОФОРМЛЕННЯ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ

Оформлення газети — це її верстка, тобто розміщення текстових матеріалів, ілюстрацій та заголовків на полосах, а також застосування текстових, титульних і видільних шрифтів, використання основного — чорного — і додаткових кольорів.

Завдання оформлення - сприяти найповнішому виявленню змісту газетних матеріалів, організувати й спрямувати увагу читача — допомогти йому орієнтуватись у змісті номера, полегшити сприймання матеріалів.

Під технічним оформленням газети більшість учених розуміє систему розміщення публікацій та їх заголовків у газетному номері й на кожній з його сторінок, способи виділення найважливіших матеріалів, вибір і застосування шрифтів для набору текстів і заголовків, використання різноманітних ілюстрацій, а також різних кольорів.

Якщо розглядати зв'язок між змістом газети та її графічною формою, то можна прослідкувати кілька ланцюжків. Наприклад, зміст газетних матеріалів обумовлює форму її подачі — окремими матеріалами чи добірками. У свою чергу форма подачі матеріалів визначає особливості їхньої верстки. Від верстки багато в чому залежить вибір текстових і титульних шрифтів та інших елементів оформлення.

Усе це не означає, що форма завжди підпорядкована змістові. Форма в газеті — це активна категорія, що має достатню самостійність. Будь-який досвідчений відповідальний секретар знає, що ту саму газетну полосу з однаковими матеріалами можна оформити в декількох варіантах, кожний з яких пасує газеті. Отже, ті самі матеріали можна розкривати з допомогою різної графічної форми. Однак та сама форма може служити для оформлення різних матеріалів.

Водночас ми можемо говорити про активність форми. Газетна форма не тільки відображає зміст, а й впливає на нього, хоч і опосередковано. Форма може допомогти чи навпаки — завадити сприйняттю змісту читачем. Невдала форма (наприклад, дрібний заголовок, стандартна, невиразна верстка) можуть призвести до того, що більшість читачів узагалі не ознайомиться зі змістом матеріалу. Однак для того, щоб оформлювати, треба мати що оформлювати. Іншими словами, якщо зміст матеріалу слабенький, то ніяка форма його не врятує.

Позбутися шаблону й штампів можна, якщо вирішити проблему традицій і новаторства в оформленні газети. Справді, за роки журналістської практики накопичено великий досвід оформлення періодичних видань. Виникли різні тенденції оформлення — розміщення матеріалів у номері, застосування способів їх виділення, використання різних поліграфічних засобів. Нове в газетному оформленні — це пошуки найкращих варіантів форми, які дозволять домогтися, аби вона найбільше відповідала змістові.

Оформлення має широкий арсенал засобів впливу на читача. Слід звернути увагу на те, що часте використання цих засобів призводить до знецінювання їх в очах читача. Оформлення відіграє активну роль ще й тому, що виховує естетичний смак читача.

Деякі газетярі вважають оформлення мистецтвом, інші — ремеслом. Істина знаходиться, мабуть, десь посередині. Безперечно, у графічному оформленні є високі творчі принципи, але досягаються вони з допомогою певних технологічних засобів.

Завдання, що стоять перед оформлювачем, такі:

Ø систематизувати зміст, виявити найважливіші дописи;

Ø спрямувати увагу читача на головне в номері газети;

Ø поліпшити сприйняття газетного матеріалу.

Для цього треба дотримуватися таких вимог:

Ø оформлення має відповідати змістові;

Ø текст не повинен утомлювати очі;

Ø газету слід правильно оформити за законами естетики.

Для вивчення цих проблем оформлення необхідно розглянути поняття «елемент оформлення». Елемент оформлення є однією зі складових зовнішньої форми періодичного видання, він має визначені функції передачі змісту, призначення й ряд специфічних ознак, що дозволяють виділити цей елемент з усієї системи оформлення.

До елементів оформлення належать, наприклад, текстові шрифти, міжколонкові пробіли, лінійки і т. ін.

Серед ознак елементів оформлення можна виділити універсальність. Крім того, всі елементи оформлення двомірні, тобто мають розмірні характеристики: висоту й ширину. У теорії газетного оформлення прийнято говорити про розмірні елементи: формат колонки, ширину полоси тощо.

Елементом оформлення є, наприклад, титульний шрифт, що використовується для набору заголовків, виділяє їх. Він характеризується кеглем, накресленням і малюнком.

Текстовий шрифт є самостійною одиницею оформлення, хоча формально відрізняється від титульного такою специфічною ознакою, як кегль. Це — розмірна (кількісна) ознака. Однак поряд із цією особливістю текстовий шрифт має основну функцію — набір тексту, має призначення — окреслити й донести до читача текст і кілька специфічних ознак залежно від типу видання. Для набору тексту здебільшого використовується шрифт світлого накреслення, який створює на полосі сіре тло більш-менш однорідної інтенсивності.

На цьому тлі виділяються плями заголовків, що набираються в основному великими літерами й шрифтами напівжирного чи жирного накреслення.

Водночас у цих двох елементів чимало однакових характеристик, які дозволяють говорити про них як про підгрупу шрифтових елементів. Також об'єднуються в підгрупу службових елементів лінійки, прикраси тощо. Отже, підгрупу складають елементи, які мають ряд спільних, однакових ознак і характеристик.

За способом передачі інформації, за тим, як отримує читач те чи інше повідомлення (йдеться про технологію виготовлення), можна виділити дві групи елементів: набірні та клішовані. До першої групи належать шрифти, пробільні та службові елементи, до другої — напівтонові та штрихові ілюстрації.

Елементи форми не існують ізольовано, а завжди групуються, об'єднуються, розташовуються певним чином. Нижчий ступінь об'єднання — ряд. Прикладом може бути рядок, тобто комбінація текстового й заголовного шрифту й пробілів, рамка — об'єднання лінійок і пробілів. Ця найпростіша форма з'єднання характеризується тим, що групуються елементи одного чи двох видів.

Складніша форма з'єднання — комплекс. Комплекс елементів складається з кількох рядів і може містити елементи кількох видів. Наприклад, колонка тексту є комплексом елементів, до якого входять не лише кілька рядків текстового шрифту, а й пробільні елементи лінійки, заголовні шрифти тощо. Прикладом об'єднання такого рівня може служити і заголовний комплекс, що містить у собі різні за призначенням ряди. Вони складаються із заголовного шрифту, лінійок, ілюстрацій, пробільних елементів.

Однак комплекси елементів не є самостійними. Вони — обов'язкова частина складніших угруповань і, як правило, не розраховані на ізольоване сприйняття. Різні комплекси разом складають підсистеми. У періодичних виданнях це — матеріали, тобто закінчений журналістський твір (стаття, кореспонденція, нарис і т. д.). Форма кожного окремого матеріалу чи рубрики не існує ізольовано. Кожна публікація вступає в складні взаємозв'язки з іншими і створює системи.

Найпростіша система публікацій у періодичному виданні — це добірка, що є об'єднанням кількох самостійних матеріалів, згрупованих за якоюсь певною ознакою. Складніша система — полоса в газеті. Потім — номер, видання в цілому.

ОБЛИЧЧЯ ВИДАННЯ

Поняття «обличчя видання» виражає сукупність способів організації інформації, властивих конкретним газеті чи журналу: від характеристик текстів видання до їх розташування на полосі та оформлення. Щоб стало зрозуміло, можна взяти дві газети і проаналізувати їх за декількома напрямками. Наприклад, за темами, змістом і характером рубрик, типами заголовків, способом подачі матеріалів, типовими засобами оформлення полоси. Це дозволяє побачити, що в газетах, навіть одного типу, присутнє як спільне для них, так і особливе. Поєднання цього спільного та особливого створює неповторне обличчя видання.

Що визначає обличчя видання?

1. Особливості завдань, характерні якості аудиторії, для якої призначено газету.

2. Традиційні для цього видання способи роботи, вимоги до журналістів та їхніх матеріалів.

3. Характер редакційного колективу.

Обличчя видання безпосередньо пов'язане з його концепцією. Концепція газети переходить із номера в номер завдяки двом обставинам, а саме:

— у нормально організованому редакційному колективі існує постійна система вимог до співробітників та їхніх матеріалів;

— через систему рубрик і тематичних полос, добірок тощо.

Відтак можна говорити про існування в редакції газети моделі номера, тобто системи уявлень про те, яким конкретно має бути будь-який номер. Модель номера передбачає, насамперед, обов'язкову присутність у виданні структурно організованого комплексу матеріалів. Цю структуру характеризують такі ознаки, як тема матеріалу, ставлення автора до теми (позитивне, негативне, нейтральне), характер відтворення дійсності (інформаційний, аналітичний), тип авторства і т. д. При цьому в моделі номера комплекс матеріалів розглядається як у цілому, так і в межах кожної полоси видання. Змістовий бік моделі номера взаємодіє з його композиційно-графічним оформленням, де важливу роль відіграють співвідношення обсягу матеріалів і способи їх розміщення на полосі.

Звісно, кожний номер газети тією чи іншою мірою відрізняється від моделі, але це не має переходити певну межу, за якою зникає обличчя газети.

За стійкості видання аналіз навіть одного номера дозволяє зробити певні висновки щодо ряду характеристик моделі номера. Наприклад, тематичного розподілу матеріалів за полосами, сталих елементів графіки, композиційного рішення газети, способів включення ілюстративних матеріалів тощо.

Отже, складається ланцюжок: концепція видання — модель видання — обличчя видання — модель номера — обличчя номера. Жоден із компонентів цього ланцюжка не існує окремо. Унаслідок їхньої взаємодії народжується образ газети в цілому і кожного її номера зокрема.

В оформленні газети велике значення має стиль верстки. Що значить правильно й грамотно зверстати газету? Передусім треба надати її сторінкам такого вигляду, щоб вони керували увагою читача, допомагали йому знайти потрібну інформацію, щоб форма полоси відповідала змістові матеріалів.

Обличчя газети визначають не працівники редакції, ті, хто її верстає, а ті, хто її читає, тобто читачі. Чим краще редакція знатиме своїх читачів, тим правильніше визначить своє обличчя, вибере власні форми подачі матеріалів. Свій стиль допоможе обрати кращі варіанти верстки. Визначеність в оформленні приведе до того, що газету можна буде впізнати за її зовнішнім виглядом.

Конструюючи газетні шпальти, потрібно щоразу ставити себе на місце читача. Наприклад, треба знайти на шпальті місце для інформаційної замітки. Питання: А чи відповідає її значення й зміст обраному розміщенню? Якщо так, то наскільки чітко вона виглядатиме на газетній сторінці, чи легко її буде знайти й прочитати? Чи відповідає замітка іншим матеріалам та ілюстраціям?

Які ж фактори визначають індивідуальність, обличчя газети? Це, насамперед, певні літературні форми, усталене оформлення (кількість газетних колонок, принципи підбору гарнітур, тобто шрифтів, форми подачі ілюстрацій, прикрас, рамок тощо).

Верстку треба постійно вдосконалювати. А робити це слід у межах стилю й форм, обраних газетою. Але перш ніж уявити собі полосу чи номер газети в цілому, потрібно добре знати зміст, спрямованість матеріалів і тільки виходячи з цього виробляти деталі оформлення. Спершу знаходимо місце для головного, найважливішого матеріалу, а потім підбираємо додаткові, відповідні йому деталі тла, замітки, фотографії. Виділяючи основні матеріали, акцентуючи на них увагу читача, не можна забувати і про інші.

Як правило, варіанти верстки пояснюються словами: «Так гарно», «Так краще», «Так робиться завжди», але для їх обґрунтування існують спеціальні закони. Найперший з них — закон пропорції. Неперервна еволюція газетного формату, зміни та вдосконалення принципів верстки привели до універсальної норми. Ця норма не тільки регламентує газетні сторінки в цілому, а й забезпечує мирне сусідство на цій площі окремих частин. Незалежно від кількості колонок у газетній практиці, з урахуванням специфічних особливостей, існує співвідношення, близьке до меж ⁶/₈, ⁸/₁₁ і т. д. Така регламентація дозволяє зберігати цілісність газетної сторінки, знати, чому окремі частини загальної площі доповнюють одна одну, стають взаємно необхідними.

Спробуйте, наприклад, відірвати «підвал» від полоси, і «горище» виглядатиме уламком. Переріжте сторінку навпіл, і вона втратить привабливість. Закон пропорції не допускає навіть незначних порушень вимог. Наприклад, якщо зменшити хоча б на сантиметр поле сторінки, вона втратить вишуканість. На пропорційному співвідношенні ґрунтуються друкарська система кеглів, розмір літер (а А), накреслення та ін.

Обираючи місце для розташування матеріалів, потрібно зважати на ще один фактор — оптичну ілюзію, що полягає у фізіологічних особливостях зорового сприйняття, яке за певних умов дає неправильні уявлення про якості предметів, їхні розмір, колір тощо. Наприклад, білі квадрати на чорному тлі видаються значно більшими, ніж чорні фігури на білому тлі. Предмети з вертикальними лініями здаються значно довшими за ті, що перехрещені горизонтальними. Тому щоразу, коли визначається висота «підвалу», «горища», розмір фотографій та інших складових полоси, необхідно брати до уваги й розташовані поруч із ними матеріали.

Однією з найважливіших вимог до архітектури газети є дотримання закону рівноваги, тобто «мирної співдружності» окремих частин полоси і всіх полос у номері. Згідно з цією вимогою шрифт заголовка має відповідати розмірові статті, фотографія — бути пропорційною площі полоси, рамки й лінійки не повинні відволікати увагу читача від змісту матеріалів. Отже, полоса вимагає повної гармонії: усі складові мусять композиційно урізноманітнювати її, ні в якому разі не порушуючи цілісності.

До помилок, що трапляються найчастіше, слід віднести набір заголовків завеликими шрифтами. Іноді вони пригнічують усе навколо. Неправильний добір лінійок для рамок, уміщення беззмістовних фотографій, відбивка статей грубими лінійками — утруднюють сприймання газетних матеріалів.

В оформленні газети широко використовується елемент контрасту. Вміло застосовуючи його, можна різко розмежувати окремі матеріали. Контраст допомагає зосередити увагу читача на головних матеріалах.

Щоб досягти потрібного ефекту, треба:

— вміло обирати розмір і накреслення шрифтів під час набору газетних матеріалів;

— розумно використовувати різноманітність форматів набору;

— домагатися логічного добору шрифтів для заголовків;

— застосовувати таку розверстку, щоб обсяг великих матеріалів оптично скорочувався, а найважливіші статті на полосі виглядали яскравіше.

Велике значення має чіткий, виразний заголовок. Значно пожвавиться стаття, якщо до неї є підзаголовки.

Різноманітність вносять ініціали чи «ліхтарики» (великі літери) на початку деяких абзаців. Вони поділяють статтю на частини і в такий спосіб розряджають її монотонність.

Привертають увагу до матеріалів і врізи — преамбули, в яких редакція висловлює своє ставлення до матеріалів. У врізах статей, які друкуються з продовженням, чи до серії статей з одного питання редакція стисло переказує зміст попередніх публікацій. Іноді у вигляді врізів редакція публікує листи, що безпосередньо стосуються розгляданої теми. Але не тільки в цьому полягає важливе значення врізів. Вони дають можливість декількома рядками викласти сутність питання і цим увести читача в зміст матеріалу.

Врізи допомагають урізноманітнити верстку. Їх зазвичай набирають виділювальним шрифтом. Найчастіше вони вставляються у рамку поруч із заголовком статті. Іноді вріз заверстують у центр матеріалу.

Іноді на «вітрину» газети — першу полосу — виноситься цікава фотографія з приміткою, що матеріал, пов'язаний з нею, публікується на наступних сторінках.

Конструюючи полосу і весь номер, слід пам'ятати про таке: виділяючи головне, не можна принижувати інші матеріали, які також мають важливе значення.

На тлі рівної, однобокої розверстки матеріалів упадатимуть в око навіть незначні виділення: рамки, різноманітні текстові шрифти, виділення в тексті. І навпаки, безліч прикрас вносить неясність, дезорієнтує читача. Автори такої верстки забувають, що виділення одного матеріалу вимагає посилення сусідніх матеріалів. Гонитва за кількістю елементів оформлення призводить до втрати звичайних естетичних норм.

Різноманітність газетних жанрів, зміст, композиція й форма подачі матеріалів, кількість газетних колонок, принципи підбору шрифтів для набору заголовків і текстів, форми подачі ілюстрацій, відбивок, рамок — усе це в сукупності визначає обличчя газети, складний взаємозв'язок, що існує між змістом і формою газети.

Форма є тільки засобом поєднання елементів змісту. Форма добірки читацьких листів, наприклад, дає можливість розташовувати поруч листи з різних питань. Але з'єднані разом листи, оформлені у вигляді добірки, обов'язково вимагають загальної «шапки» чи рубрики, а також їх графічного виділення з допомогою рамок, відбивок, лінійок тощо.

На оформлення газет впливають і національні особливості періодичних видань. Вони формувалися під впливом різних факторів — рівня розвитку поліграфії; особливостей становлення преси, структури читацької аудиторії; специфіки мови, алфавіту, рис національного характеру.

З першого погляду на вітчизняні та закордонні газети можна виявити суттєву різницю в їхньому оформленні. У закордонних великий обсяг — від 12 до 36 полос та більше, багато реклами, яскраві заголовки та ілюстрації на кращих місцях полос, перевага дрібної інформації, а звідси — багато заголовних плям на полосі, вертикальна верстка матеріалів. Великі матеріали зазвичай поділяють на частини. «Підвалів» й «горищ» у більшості видань немає.

В англійських і американських газетах — малогарнітурне шрифтове оформлення, у французьких — навпаки, для німецьких газет є характерною широка колонка, для італійських — курсив у текстах і т. д.

У будь-якій країні газети поділяються на серйозні, якісні, та масові, «бульварні», видання. Першим притаманна графічна чіткість, другим — навмисна строкатість оформлення.

Преса та її оформлення розвиваються не тільки за їхніми внутрішніми законами, а й залежно від інших засобів масової інформації, особливо телебачення, під впливом економічних факторів, науково-технічного прогресу в поліграфії, зростання рівня культури й грамотності населення.

Нині широка колонка у 3 ¹/₂ квадрата вже рідко з'являється в німецьких газетах. Довготи, яких раніше не терпіли в американських і англійських газетах, стали в них звичним явищем, тому що дедалі у ЗМК більше аналізування подій. Щоправда, у цих виданнях великі, вертикально й горизонтально розміщені матеріали обов'язково розбиваються підзаголовками і частіше розміщуються вгорі полоси, над рекламою, тоді як у нас внутрішні заголовки не культивуються, а кращим місцем для великих статей традиційно вважається «підвальна» частина.

Нині оформлювачі намагаються виділити найважливіше в номері не графічним оформленням інших матеріалів, а з допомогою різноманітних оформлювальних засобів. Незмінним залишається принцип економії газетної та журнальної площі, хоча сучасні оформлювачі шукатимуть її додаткові резерви швидше в найменшому текстовому шрифті — нонпарелі, в лаконічності журналістського слова, ніж у зменшенні розміру заголовків та ілюстрацій.

Різні національні стилі та школи оформлення постійно взаємодіють між собою, взаємозбагачуються. Ця взаємодія здійснюється як із допомогою практичних запозичень, так і через обмін оформлювальними ідеями.