Величина вартості товару. Закон вартості і його функції.

Вперше проблему, що визначає кількісні пропорції в обміні одного товару на інші, поставив Арістотель. До найбільш вагомих і розповсюджених теорій необхідно віднести трудову теорію вартості.

За теорією К. Маркса, єдиним джерелом вартості є праця, яка становить субстанцію, або внутрішній її зміст. Поділивши працю на конкретну і абстрактну, К. Маркс показав, що конкретна праця створює в товарі споживчу вартість, а абстрактна -вартість. При цьому, за Марксом, джерелом вартості виступає лише витрата живої абстрактної праці найманого працівника.

Абстрактна праця є тим загальним у праці різних виробників, що дозволяє прирівнювати різні споживчі вартості одна до одної. Вартість виражає відносини між товаровиробниками з приводу порівняння витрат їхньої праці на виробництво товару.

У другій половині ХІХ ст. поряд із трудовою теорією вартості виникла і отримала значне поширення принципово нова концепція вартості - маржиналістська теорія граничної корисності(У. Джевонс, К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, Л. Вальрас та ін.)

Прихильники цієї концепції визначають вартість, виходячи із суб'єктивних оцінок покупців міри корисності результату. Якщо існує достатня кількість блага (наприклад вода), то якою не була б його сукупна корисність, корисність останньої одиниці дорівнюватиме нулю. І навпаки, якщо сукупна корисність усіх наявних благ (наприклад діамантів) не надто велика, то їхня обмежена кількість робить цінність останнього (граничного) екземпляра дуже високою. Таким чином, останній екземпляр певного блага, що задовольняє "граничну потребу", має граничну корисність, яка визначає ринкову цінність цього блага.

Теорія витрат виробництва і теорія трьох факторів виробництва.

Представник першої теорії (Дж. Мілль, Д. Мак-Куллох, Р. Торренс) вартість зводили до витрат виробництва (витрати на засоби виробництва та оплату праці), тобто вважали, що вартість створюється не лише живою (як стверджував К. Маркс), а й минулою, уречевленою працею.

Теорія трьох факторів виробництва розроблена французькими економістами Ж. Б. Сеєм та Ф. Бастіа. На їхню думку, вартість є результатом витрат трьох основних факторів: праці, капіталу і землі. Кожний з цих факторів створює відповідну частину вартості: праця - заробітну плату, капітал - відсоток, а земля - ренту.

А. Сміт за міру вартості брав робочий час, Д. Рікардо - робочий час на виробництво товару за гірших умов виробництва. К Маркс визначав величину вартості товару суспільно-необхідним робочим часом (СНРЧ), який витрачається на виробництво продукції за суспільно-нормальних умов виробництва і при середньому рівні вмілості та інтенсивності праці.

Інакше кажучи, суспільно-необхідний робочий час віддзеркалює середні умови виробництва того чи іншого товару і за цих умов створюється переважна частина даного товару.

Закон вартості:

По-перше виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв'язки між індивідуальним і суспільно-необхідним робочим часом.

По-друге, це закон, який передбачає що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

По-третє, це закон який характеризує наявність сталих зв'язків між виробниками одного виду товарів через конкуренцію, при якій здійснюється взаємний тиск одного підприємця на іншого.

По-четверте, закон вартості характеризує наявність сталого зв'язку між попитом і пропозицією.

По-п'яте, цей закон виражає внутрішньо необхідні і сталі зв'язки між вартістю і цінами товарів, тому закон вартості на практиці і проявляється як закон цін.

Інакше кажучи, механізм закону вартості проявляється через стихійне відхилення цін (які є ринковими індикаторами) від суспільно-необхідних витрат праці.

Через механізм цін закон вартості виконує такі функції:

1) функцію стихійного регулятора виробництва;

2) функцію рушійної сили розвитку продуктивних сил;

3) функцію диференціації товаровиробників.

Виявлення і науково обґрунтована характеристика цих функцій дає змогу говорити про історичну обмеженість закону вартості. Він у повному обсязі діяв у простому товарному виробництві (тоді середні ціни збігалися з вартістю товару). При капіталістичному товарному виробництві закон вартості сильно трансформувався. Це призвело до того, що ринкові ціни, як правило, не збігалися з вартістю. Більше того, вони почали відхилятися від середніх, суспільно-необхідних витрат виробництва. З'являються так звана ціна виробництва, монопольна та інші ціни. Відповідно, з'являються і різні теорії, які пояснюють причини такої трансформації.








Дата добавления: 2015-12-26; просмотров: 1161;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.005 сек.