Поняття податку, його функції. Принципи оподаткування

Податки — основне джерело бюджетних доходів. Конституція України встановила обов'язок кожного, хто має доходи, спла­чувати податки. Поки що в Україні немає податкового кодек­су, тому основоположним законом є Закон України "Про сис­тему оподаткування", в якому даються основні визначення, сформульовані принципи оподаткування, перераховані не тіль­ки усі податки, а й усі обов'язкові платежі, які формують бю­джети ланок бюджетної системи і позабюджетні цільові цент­ралізовані фонди.

На жаль, ст. 2 Закону "Про систему оподаткування" дає ви­значення не тільки податку, але й одночасно збору: "Під податком і збором(обов'язковим платежем) в бюджети і в державні цільові фонди слід розуміти обов'язковий внесок у бюджет відповідного рівня або державний цільовий фонд, що здійснюється платниками в порядку і на умовах, що визнача­ються законами України про оподаткування".

Обов'язок сплати податку за Конституцією виникає тоді, коли у власника з'являється дохід; які податки повинен спла­чувати цей власник, скільки і коли визначає податкове законо­давство. Одноособово жоден платник податку за суму коштів, що внесе в бюджет, з бюджету нічого не одержить.

Платники податків у будь-якій державі користуються фон­дами громадського споживання — безоплатною початковою і середньою освітою, комунальним транспортом, який завжди дотується з муніципальних бюджетів, безоплатною мінімаль­ною медичною допомогою тощо.

Сплата податків обов'язкова, бо держава, регулюючи подат­кові відносини, погрожує покаранням за невиконання своїх приписів.

У ст. 92 Конституції записано, що система оподаткування, податки і збори в Україні встановлюються виключно законами.

Таким чином, податок відрізняється від усіх інших плате­жів такими особливостями:

1) вводяться податки тільки законами;

2) при справлянні податків відбувається відчуження власності фізичних і юридичних осіб на користь держави або органу місцевого самоврядування;

3) законом установлюється обов'язковість сплати;

4) існує індивідуальна безвідплатність;

5) відсутність цільового призначення;

6) застосування примусової сили при невиконанні припису держави.

Таким чином, зважаючи на ці особливості платежів у фор­мі податків, є можливість визначити податок як обов'язковий, індивідуально безвідплатний платіж, що справляється з юри­дичних і фізичних осіб у формі забезпеченого державним при­мусом законного відчуження належних їм на праві власності, господарського відання абооперативного управління коштів, з метою фінансування завдань та функцій держави та місцевих органів самоврядування.

Виступаючи економічною категорією, податки об'єктивні, вони є відчуженою часткою власності платника на користь держави. Суб'єктивність податків виявляється в тому, що держава як владний суб'єкт фінансових відносин, пристосову­ючи податки до своєї фінансової політики, може змінювати або збільшувати податковий тягар'. Податки як фінансова ка­тегорія відбивають особливості, пов'язані з усіма фінансами, але мають і свої особливості. Як усі фінансові відносини, вони можуть існувати тільки у формі правовідносин, тому їм властиві усі особливості фінансових правовідносин. При перероз­поділі національного доходу податки забезпечують державу, як владного суб'єкта фінансових правовідносин, частиною но­вої вартості у грошовій формі. Частина національного доходу, яка переходить у власність держави, відчужується у власників (юридичних і фізичних осіб) не добровільно, а примусово (безвідплатно і безеквівалентно).

Податки формуються за рахунок нової вартості, яка вини­кає в процесі виробництва і після відчуження її стає власністю держави, місцевих органів самоврядування або фондів, створе­них державою або за її дозволом, оскільки вони також забез­печують суспільний фінансовий інтерес (фонди соціального забезпечення).

Податки як вид фінансових відносин виконують, в основ­ному, дві функції: фіскальну і регулюючу.

Фіскальна функція дозволяє державі забезпечувати її потреби, пов'язані із функціонуванням. Саме ця функція дає можливість створення централізованих фондів держави і органів місцевого самоврядування. Завдяки цій функ­ції держава може досягати балансу між доходами і видатками бюджетів, розподіляти податки (як один з основних видів бю­джетного доходу) між ланками бюджетної системи і підтриму­вати необхідний рівень інфраструктури на всій території.

Саме фіскальна функція податків гарантує об'єктивні умо­ви для втручання держави в економіку, у процес відтворення, стимулюючи його, посилюючи чи послаблюючи накопичення капіталу, тобто обумовлює і регулюючу функцію податків і контроль за надходженням їх до публічних фондів держави та інших публічних органів.

Контрольна функція, яку виконують податки, за допомогою якої начебто можна оцінити збалансованість податкової систе­ми, наскільки податки відповідають цілям, які на них поклада­ють. Але, здається, що цей контроль здійснюють не податки, а з їх допомогою державні контрольні органи. Раніше і юристи, і економісти стверджували, що фінанси самі себе контролю­ють, тобто провадиться "контроль рублем". Але ж це робила багатотисячна армія контролерів. Деякі автори виділяють ще і додаткові функції податків: розподільчу, стимулюючу, накопи­чувальну.

Використовуючи податковий (обов'язковий) метод мобі­лізації коштів, держава може впливати на економіку країни на стадії відтворення.

Кожна функція відображує певний бік податкових відно­син, але вони зовсім різні. Фіскальна функція втілює фінансо­вий інтерес держави, який ніколи не може збігатися з фінансо­вим інтересом платника. Регулююча функція скерована на під­тримку платника, збалансування попиту і пропозицій, вирівнювання доходів окремих соціальних груп.

У податковій політиці, яку проводить будь-яка держава, ви­користовуються організаційно-правові методи управління по­датками. У податкових законах встановлюються різні податко­ві ставки, способи оподаткування, пільги, за допомогою яких держава і впливає на економіку.

Податкові правові норми мають особливості, властиві усім фінансово-правовим нормам. За порушення норм податкового права передбачається фінансова, адміністративна, кримінальна відповідальність.

Якщо за впливом на учасників податкових правовідносин види податково-правових норм не відрізняються від усіх ін­ших правових норм (зобов'язуючі, забороняючі й уповноважую­чі), то санкції податкових норм, на думку професора М. П. Кучерявенка, виділяються такими особливостями:

а) примусовий вплив на правопорушника здійснюється через вплив на його кошти (іноді через примусову реалізацію майна платника);

б) кошти, що стягуються з платника як податкові санкції, над­ходять до бюджетів або цільових фондів у першочерговому і безспірному порядку;

в) податкові санкції застосовуються як до фізичних, так і до юридичних осіб;

г) як фінансові санкції в цілому, податкові передбачають об'єд­нання правовідновлюваних і штрафних елементів. Пеня і штрафи одночасно карають порушника податкових припи­сів держави і дають доходи до відповідних бюджетів або цільових позабюджетних фондів або відновлюють упущену вигоду від їх недоотримання;

д) податкові санкції (пеня і штраф) вживаються незалежно від характеру вини платника. Наприклад, хвороба платника, який своєчасно не подав звіт і не сплатив податок.

Податкова система держави будується за класичними прин­ципами, сформульованими Адамом Смітом: піддані держави повинні по можливості відповідно до своїх здібностей і сил брати участь в утриманні уряду, тобто відповідно доходу, яким вони користуються під захистом держави. Дотримання цього положення або нехтування ним призводить до так зва­ної рівності або нерівності обкладання.

Закон "Про систему оподаткування" (ст. 3) вміщує принци­пи побудови податкової системи України, тобто основні заса­ди, які закріплюють загальні й спеціальні ознаки податків.

В Україні до цих принципів належать:

—стимулювання науково-технічного прогресу, виходу вітчиз­няного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

—стимулювання підприємницької, виробничої діяльності та інвестиційної активності, введення пільг відносно оподат­кування прибутку, який скеровується на розвиток вироб­ництва;

—обов'язковість впровадження таких норм сплати обов'язко­вих платежів, які визначаються на підставі достовірних да­них про об'єкти оподаткування за звітний період і відпо­відальність платників за порушення податкового законодав­ства;

—рівнозначність і пропорційність, тобто справляння податків у певних частках від одержаного прибутку і забезпечення сплати рівних податків на рівні прибутку і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) на великі доходи;

—рівність і недопущення будь-яких проявів податкової дис­кримінації при визначенні податкових обов'язків;

—соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтрим­ки малозабезпеченого населення, введення економічно об­ґрунтованого мінімуму, що не підлягає оподаткуванню;

—стабільність — забезпечення незмінності податків, зборів, їх ставок, пільг протягом року;

—економічна обґрунтованість — покладення в основу показ­ників розвитку національної економіки і фінансових мож­ливостей;

—рівномірність сплати — установлення строків сплати подат­ків, виходячи з необхідності збалансування доходної і видат­кової частини бюджету;

—компетенція — введення податків тільки представницькими органами — Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, місь­кими радами;

—єдиний підхід — у кожному податковому законі повинні бути всі елементи, щоб він був зрозумілий як органам, що справляють податки, так і платникам податків;

—доступність — забезпечення зрозумілості норм податкового законодавства для усіх платників.

На жаль, більшість принципів, введених Законом України "Про систему оподаткування", поки ще не працює на повну силу.