Види податків і обов'язкових платежів, що включаються в бюджет

Як ми бачили в загальній частині курсу фінансового права, держава і органи місцевого самоврядування застосовують в основному 2 методи мобілізації коштів в своє розпорядження через централізовані і децентралізовані фонди коштів — обов'яз­ковий і добровільний.

Для обов'язкового метода властиво: встановлення виду пла­тежу, строк його внесення, розмір внесення і погроза покаран­ням за порушення цих приписів. Є кілька видів обов'язкових платежів, правовий режим для кожного свій, він встановлю­ється державою або місцевим органом самоврядування. Незва­жаючи на різні правові режими обов'язкових платежів, Закон України "Про систему оподаткування" їх усі об'єднав.

Так, ст. 14 цього Закону "Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі)" об'єднує як загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі). А хіба податки не є обов'язкови­ми платежами? Чи можна сказати, що на всі збори (без подат­ків, зрозуміло) можна застосувати один правовий режим? Між іншим, як побачимо далі, збори відрізняються від мита, а мито і збори — від податків.

Отже, ст. 14 включає до загальнодержавних такі податки і збори: 1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) по­даток на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, які сплачуються до бюджету державними, не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами; 4) податок на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне мито; 7) податок на нерухомість; 8) плата (податок) на землю; 9) рентні плате­жі; 10) податок з власників транспортних засобів та інших са­мохідних машин і механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 13) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 14)збір за забруднення навколишнього природного середовища; 15) збір у Фонд для здійснення захо­дів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціаль­ного захисту населення; 16) збір на обов'язкове державне пен­сійне страхування; 17) збір до Державного інноваційного фон­ду; 18) плата за торговий патент на деякі види підприємниць­кої діяльності; 19) фіксований сільськогосподарський податок;20)збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;21)єдиний збір, що справляється в пунктах перетинання Державного кордону України; 22) збір за використання радіочас­тотного ресурсу України; 23) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний); 24) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію; 25) збір у вигляді цільової над­бавки у розмірі 2% до діючого тарифу на природний газ.

Закон України "Про систему оподаткування" у податкову систему України включає усі види обов'язкових платежів: по­датки, збори і мита. Усі надходження за обов'язковими плате­жами включаються до бюджетів різних рівнів. Але між цими трьома видами обов'язкових платежів є відмінності, які необ­хідно знати.

Податки, збори і мито справляються в бюджет або цільо­вий позабюджетний фонд обов'язково, коли це встановлено нормативно-правовим актом. Платник вносить податок завжди, коли в нього є на праві власності предмет, який оподаткову­ється, дохід, прибуток, зарплата. Французький вчений П. М. Годме відмічав, що за виключенням неподаткових збо­рів і мита, податки і збори будь-якого характеру можуть бути встановлені тільки законом: податок являє собою порушення свободи і права власності платника податку, тому застосування владив сфері податків повинно бути обмежене, щоб запо­бігти зловживання. Природно, що тільки законодавцю надаєть­ся можливість визначати податки.

Таким чином, головною ознакою податків є їх конституцій­на обов'язковість. Крім того, внесення податку до бюджету неодмінно змінює власника. Власником стає держава чи орган місцевого самоврядування. Внесення податків підприємствами й організаціями державної або муніципальної власності не змінює власника, ним залишається держава або орган місцево­го самоврядування. Але частина доходу (прибутку), який зна­ходиться у господарському віданні або оперативному управ­лінні окремого підприємства чи організації, передається на за­доволення загальнодержавних або муніципальних потреб. Влас­ником залишається держава чи орган місцевого самоврядуван­ня, які застосовують до підприємств і організацій державної або комунальної форми власності обов'язковий метод мобілі­зації коштів, що передбачає: а) вид і розмір платежу; б) обо­в'язковість внесення платежу в точно визначені строки; в) примусове стягнення платежу у разі невнесення його в установлений строк; г) відповідальність за порушення фінан­сової дисципліни.

Збори,які внесені в Закон України "Про систему оподатку­вання", — це також обов'язкові платежі, які безповоротно сплачуються на користь держави з метою фінансування ви­датків публічної влади як умова здійснення платниками юри­дично значущих дій публічного характеру(платня за видачу ліцензії, за реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності тощо).

Ні державний, ні муніципальний орган не погрожує приму­сом суб'єктам, які добровільно не сплатили зборів. Цим суб'єк­там не будуть надані відповідні послуги (ліцензії, дозволи то­що), але карати їх будуть не за те, що вони не одержали по­слугу, а за те, що діяли без дозволу, якщо вони все ж викону­вали дії, на які необхідно одержати дозвіл.

Збори— це обов'язковий внесок, який справляється з юри­дичних і фізичних, осів за здійснення для них державними і муніципальними органами юридично значимих дій та надання різних дозволів.

Згідно з ч. II ст. 92 Конституції України, збори встановлю­ються тільки державою в односторонньому порядку у формі Закону, але сплачуються тільки після надання на прохання платників юридично значимих дій. Справляння збору пов'яза­но з необхідністю покрити витрати установи, яка надає юри­дично значимі дії (але не просто послуги — наприклад, пере­клад статті, документа), чи дозвіл на заняття якоюсь підприєм­ницькою діяльністю.

Збори схожі з податками: законність; однобічний характер встановлення; обов'язковість; відчуження належних на праві власності платникам коштів.

Збір — це встановлений державою обов'язковий платіж, який вноситься іншими (не державними і не муніципальними) власниками у формі відчуження належних їм коштів держав­ним або муніципальним органам або їх посадовим особам за виконання юридично значимих дій.

Виходячи із сутності зборів, на наш погляд, до них можна віднести і державне мито. Деякі вчені вважають, що збори від­різняються від державного мита тим, що зараховуються на ра­хунок організації, яка справляла збір¹, а державне мито зараховується в той бюджет (в основному у місцевий), який вказа­но в законі. Не заперечуючи в цілому, слід відмітити, що ті збори, в тому числі і державне мито і мито, що справляється митницями, йде на формування бюджетів різних рівнів, тобто, ті збори, які внесені в ст.ст. 14 та 15 Закону "Про систему оподаткування", зараховуються тільки в бюджети. Однак збо­рів є багато, деякі встановлюються державою і скеровуються на рахунки тих органів держави або місцевих органів, які на­давали послуги, реєстрували, перевіряли тощо.

Усі фіскальні (обов'язкові) платежі, як форма відчуження приватної власності, забезпечені можливістю примусу до спла­ти. І податки, і збори, і мито є публічно-правовими обов'язко­вими платежами: встановлюються державою і забезпечуються примусовими заходами. Але примусові заходи застосовуються тільки тоді, коли зобов'язані платники не виконують обов'язок своєчасно внести платіж, або виконують несвоєчасно, або не повністю.

Примусовість може виражатися в різних формах: встанов­лення санкцій (штрафи, пеня); позбавлення можливості вико­ристати своє право (невикуплення патенту позбавляє права зай­матися якимось видом діяльності), але покарання застосовува­тиметься лише тоді, коли особа буде займатися цією діяльніс­тю без патенту, а відсутність його і бездіяльність до покаран­ня не призведе; через покарання, які пов'язані з неплатежами неподаткових доходів (наприклад, невнесення плати за забруд­нення оточуючого природного середовища).

Ст. 15 Закону "Про систему оподаткування" регламентує види податків і зборів, що включаються до місцевих бюдже­тів. До місцевих податків належать: 1) податок з реклами; 2) комунальний податок. До місцевих зборів належать: 1) збір за паркову автотранспорту; 2) ринковий збір; 3) збір за вида­чу ордера на квартиру; 4) курортний збір; 5) збір за участь у бігах на іподромі; 6) збір за виграш на бігах на іподромі; 7) збір з осіб, які беруть участь в грі на тоталізаторі на іпод­ромі; 8) збір за право використання місцевої символіки; 9) збір за право проведення кіно- і телезйомок; 10) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і ло­терей; 11) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; 12) збір за видачу дозво­лу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг; 13) збір з власників собак. суми податків і зборів, що вказані в ст. 15, зараховуються до місцевих бюджетів.

ЛЕКЦІЯ 10