Трансформації політичного простору під впливом глобалізації.

«Глобалізація» належить до найрозповсюдженіших термінів сучасності. Апелюючи до цього складного й не до кінця зрозумілого явища, пояснюється все те «нове», чим сучасність відрізняється від, здавалося б, зовсім недалекого минулого. При цьому практичні аспекти глобалізації відомі й зрозумілі: наприклад, дістатися Північної Америки з Києва можна за десять годин – ще сто років тому такого часу могло бути замало навіть щоб доїхати до найближчого великого міста. Але, звичайно, глобалізація не обмежуються зростанням можливостей для подорожей, навчання чи спілкування. Вони, скоріше, є продуктом тих комплексних процесів, що тривають в світі достатньо давно.

В другій половині ХХ століття вже відбувалися схожі зміни, обмежені, однак, країнами «першого світу». Тоді, у 1970-х роках, для їх пояснення було створено концепцію взаємозалежності. Глобалізація та взаємозалежність, як наукові концепції, мають багато спільного. З різницею у приблизно двадцять років вони спробували комплексно пояснити ті процеси, що визначали основні тенденції розвитку світової політики. Але ні концепція взаємозалежності у 1970-х роках, ні концепція глобалізації у 1990-х роках не стали повноцінними теоріями, здатними дати вичерпне пояснення нових форм міжнародних відносин. На заваді цьому, ймовірно, стало те, що деякі фундаментальні риси міжнародних відносин недостатньо змінилися, і насамперед це стосується державоцентричності процесів, що відбуваються в світовій політиці, а також державоцентричності нашого сприйняття таких процесів. Тим не менш, обидві концепції віддзеркалили прояви важливих трансформацій глобального масштабу. Але якщо зростання взаємозалежності та пов’язане із ним зниження рівня конфліктогенності охопило переважно високорозвинені держави і стало, таким чином, явищем географічно та функціонально обмеженим; то процес глобалізації охопив весь світ. В широкому розумінні, глобалізація є процесом наближення до єдиного, інтегрованого в усіх сферах глобального суспільства, в той час як зростання взаємозалежності вказує лише на зростання ступеню взаємної вразливості та чутливості сукупності різних суспільств.

Глобалізація, якщо її розглядати як процес наближення до інтегрованого суспільства, є надзвичайно комплексним явищем, оскільки охоплює всі сфери суспільного життя. Відомий американський соціолог Крістофер Чейз Данн виокремлює такі типи (виміри) впливу глобалізації на світову політику:

1. Наявність спільних екологічних обмежень. Наближення до них створює такі проблеми, з якими окремі суспільства впоратися вже не можуть – глобальні проблеми. Системні обмеження, які накладаються на людство екологічними умовами його існування, визначають форми колективних дій.

2. Культурна глобалізація. Віддзеркалює два взаємопов’язаних процеси, які охоплюють дедалі більше суспільств: поширення цінностей індивідуалізму (який має «Західне» походження та втілюється в сучасній концепції прав людини) та зміцнення Західних політичних інститутів.

3. Глобалізація комунікацій. Стосується в першу чергу технологічних змін, що відбуваються в сучасному світі. Завдяки ним можна спостерігати т.зв. «ефект ущільнення простору й часу», що суттєво змінює протікання політичних процесів в світі. Комунікація стає швидшою, дешевшою та надійнішою, змінюючи традиційні соціальні та політичні структури та формуючи нові вимоги до систем національних інтересів та силових потенціалів міжнародних акторів.

4. Економічна глобалізація. Проявляється головним чином у створенні взаємопов’язаних ринків, усуненні перепон на шляху обміну товарами, послугами, робочою силою та капіталом. Символами економічної глобалізації є транснаціональні корпорації (ТНК), здатні здійснювати операції по всьому світу. Економічна глобалізація, на відміну від зростання взаємозалежності, охоплює весь світ, різним чином включаючи різні суспільства в систему глобального розподілу праці. Неомарксисти підкреслюють незбалансованість та несправедливість світової економічної системи, в якій розвинені держави центру експлуатують держави напівпериферії та периферії.

5. Політична глобалізація. ЇЇ змістом є інституціалізація світової політики, створення міжнародних організацій та режимів, які перебиратимуть на себе функції окремих держав для вирішення глобальних проблем.

Погляду на цей перелік достатньо щоб зрозуміти, що глобалізація – надто масштабний феномен, охопити який єдиною концепцією чи в рамках однієї наукової дисципліни неможливо. Для аналізу політичних впливів глобалізації користуються її спрощеною моделлю, в основі якої лежать взаємозалежність, час на прийняття рішень та інституційний компонент політичного простору.

Взаємозалежність світових політичних процесів епохи глобалізації зростає. Зростання це не лише кількісне, але й якісне. Політичні процеси ускладнюються, враховують більше різноманітних груп інтересів, стають комплексними. Внаслідок цього в сучасному світі вже неможна приймати одноосібні політичні рішення, принаймні в охоплених глобалізацією підсистемах. Світ боротьби за одноосібну владу драматично змінився, перетворившись на світ пошуку політичних компромісів та різкого зростання витрат та ризиків в тих ситуаціях, коли знайти їх не вдається. «Консенсусна» зовнішня політика набуває дедалі більшої популярності; навіть гегемонія в сучасних міжнародних відносинах багатьма сприймається як виключно колективна.

Скорочення часу на прийняття політичних рішень сигналізує про ущільнення політичного простору разом із географічним. Ця особливість стала помітною із поширенням технічного прогресу та зростанням його впливу на політику, починаючи приблизно із ХХ ст. Винахід та впровадження радіо, телеграфу, телефону; вдосконалення транспортного сполучення призвели вже більше ста років тому до того, що часу на прийняття традиційних рішень щодо, наприклад, оголошення війни чи миру, стало відчутно менше. Наслідками такого розвитку подій часто ставали зайві помилки, часто із фатальними наслідками. Подальше посилення цієї тенденції змусило політичний простір адаптуватися до нових умов: частково за рахунок підсилення аналітичного супроводу процесу прийняття рішень, а частково шляхом уникнення крайніх опцій спектру можливих рішень. Ризику в сучасній світовій політиці стає менше, і це є наслідком глобалізації політичного простору.

Нарешті, глобалізація означає й інституалізацію, принаймні на сучасному етапі розвитку міжнародних відносин. Зростання взаємозалежності та скорочення часу на прийняття рішень створюють потребу у постійно діючих інститутах., основними функціями яких є пом’якшення ефектів будь-якого міжнародно-політичного протистояння. Численні міжнародні інститути в сучасному світі забезпечують розвиток та поглиблення взаємозалежності у різних сферах; виступають своєрідними гарантами міждержавних угод в умовах політичної анархії.

Отже світова політика в умовах глобалізації стає одночасно складнішою, комплекснішою, але також і більш компромісною.