Діаграма спорідненості – інструмент, що дозволяє виявити основні порушення процесу у результаті поєднання родинних усних даних.

Діаграму спорідненості іноді називають KJ-методом, за ім’ям її засновника японського вченого Джиро Кавакита (Jiro Kavakita).

Принципи створення діаграми спорідненості і визначення основних порушень процесу з метою прийняття заходів з їх ліквідації наведені на рисунку 2.1. Як видно з рисунка, діаграма спорідненості є творчим засобом організації великої кількості усних даних, таких як ідеї, побажання споживачів або погляди груп, які беруть участь у обговоренні проблеми за принципом спорідненості різноманітних даних. Вона ілюструє скоріше асоціації, ніж логічні зв’язки (рисунок 2.2).

Рисунок 2.1 – Принципи побудови діаграми спорідненості

Складати діаграму спорідненості найкраще групою, як правило з 6 – 8 осіб, які мають попередній досвід спільної праці. Процедура створення діаграми може складатися з трьох етапів.

1. Вибір предмета або теми – основи для збирання даних. Невиразне визначення типу: «Вимоги покупців (споживачів) з приводу якості продукту?» – не шкідливе, тому що може виявити нові підходи до дослідження.

2. Збір даних під час «мозкового штурму» навколо злободенної теми. Важливо, що ці дані мають бути зібрані безладно або безпорядно. Кожне повідомлення може реєструвати на картці будь-який учасник.

3. Групування родинних даних одночасно за відмінними напрямами згідно з навединими принципами (дивись рис. 2.1).

Рисунок 2.2 – Приклад діаграми спорідненості (тема – вимоги, що висуваються споживачами до дверці автомобіля)

Щоб згрупувати дані, потрібно зібрати деякою мірою родинні картки, додати до них подібні. Роботу бажано здійснювати у тиші, уникаючи непотрібних дискусій, наприклад про семантичне (подібне) значення слів. Безумовно, будуть мати місце розбіжності думок у відношенні взаємозв’язків різноманітних даних. Однак досвід засвідчує, що невелика частина конфліктів влаштовується у наступній роботі.

Роботу можливо завершити, коли усі картки будуть приведені до ладу, тобто зібрані у попередні групи близьких за змістом даних. Можна зробити і по-іншому – обрати одну картку з групи, та на її основі сформулювати нову спрямованість. Процедуру з виділення провідних напрямів можна повторювати, таким чином створюючи пріоритетний напрям. Коли дані буде згруповано у відповідності до придатної кількості провідних напрямів, дослідження вважається завершеним.

ДІАГРАМА ЗВ’ЯЗКІВ