Адміністративна відповідальність за інформаційні правопорушення

Підстави та порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності регламентується Кодексом України про адміністративні правопорушення та окремими нормами законодавства, що регулюють інформаційні відносини. Певну складність в аналізі адміністративних правопорушень в інформаційній сфері та відповідальності за них представляє не тільки розгалуженість інформаційного законодавства, але й відсутність окремої глави в КУпАП, яка б об’єднала інформаційні правопорушення за родовим об’єктом. В цілому в КУпАП нараховується декілька десятків статей зі складом адміністративних інформаційних правопорушень, але вони містяться в різних главах особливої частини КУпАП. Так, тільки ч.1 ст. 212 – 2 КУпАП містить дев’ять пунктів, що встановлюють відповідальність за правопорушення, видовим об’єктом якого є державна таємниця.

В цілому ж родовим об’єктом інформаційного правопорушення, за яке наступає адміністративна відповідальність, є суспільні відносини, пов’язані з обігом інформації, а видовим – конкретні інформаційні відносини, що охороняються законом.Об’єктивна сторона проявляється в протиправних діяннях, спрямованих на конкретний об’єкт інформаційного правопорушення. Адміністративна відповідальність за інформаційні правопорушення будується на засадах вини у формі умислу або необережності, а також мотиві та меті, що формують суб’єктивну сторону правопорушення. За загальним положенням, закріпленим в адміністративному законодавстві, суб’єктом інформаційного адміністративного правопорушення є фізична осудна особа віком від 16-ти років. Спеціальним суб’єктом даного складу правопорушення виступає посадова особа, наділена спеціальними повноваженнями у сфері обігу інформації.

Ряд специфічних складів інформаційних правопорушень сформовані у главі 10 КУпАП «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку», об’єктом яких виступають інформаційні відносини у сфері використання транспорту, засобів зв’язку тощо. Так, підставою адміністративної відповідальності є передбачене ст. 116 -3 КУпАП є порушення правил реєстрації торговельних суден, що проявляється у неповідомленні або несвоєчасному повідомленні органу реєстрації суден про будь-які зміни відомостей, що підлягають внесенню в установленому порядку до Державного суднового реєстру України або Суднової книги України, а також ухилення від реєстрації судна. Безпосереднє відношення до інформаційної сфери мають такі склади правопорушень як:

Ø порушення умов і правил, що регламентують діяльність у сфері телекомунікації, поштового зв’язку та користування радіочастотним ресурсом України, передбачену ліцензіями, дозволами (ст. 145);

Ø порушення правил реалізації, експлуатації радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, а також користування радіочастотним ресурсом України (ст. 146);

Ø порушення правил охорони ліній і споруд зв’язку (ст. 147);

Ø пошкодження таксофонів (ст. 148);

Ø порушення правил надання та отримання телекомунікаційних послуг (ст. 148-1);

Ø порушення порядку та умов надання послуг зв’язку в мережах загального користування (ст. 148-2);

Ø використання засобів зв’язку з метою, що суперечить інтересам держави, з метою порушення громадського порядку та посягання на честь і гідність громадян (ст. 148-3);

Ø використання технічних засобів та обладнання, що застосовуються в мережах зв’язку загального користування, без документа про підтвердження відповідності (ст. 148-4);

Ø порушення правил про взаємоз’єднання телекомунікаційних мереж загального користування (ст. 148-5).

Спільним для таких складів правопорушень є об’єкт, яким виступають встановленні правила функціонування засобів зв’язку та їх експлуатація.

У главі 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності» містяться норми, що встановлюють відповідальність за:

Ø приховування інформації про діяльність емітента (ст. 163-5);

Ø незаконне використання інсайдерської інформації (ст. 163-9);

Ø порушення порядку розкриття інформації на фондовому ринку (ст. 163-11);

Ø порушення законодавства з фінансових питань (ст. 164-2);

Ø демонстрування і розповсюдження фільмів без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (ст. 164-6);

Ø порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів (ст. 164-7);

Ø недотримання квоти демонстрування національних фільмів при використанні національного екранного часу (ст. 164-8);

Ø незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних (ст. 164-9);

Ø порушення порядку подання інформації та виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень (ст. 166-4).

Видовим об’єктом таких складів правопорушення є інформаційна безпека у фінансових відносинах та у сфері інтелектуальній діяльності.

Склад правопорушення, що посягає на громадську безпеку та громадський порядок, закріплений у ст. 173-1 КУпАП, якою передбачено відповідальність за поширювання неправдивих чуток. У главі 15 КУпАП ряд статей встановлюють адміністративну відповідальність за інформаційні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління. Така адміністративна відповідальність передбачена за:

Ø порушення порядку або строків подання інформації про дітей-сиріт і дітей, які залишились без опіки (піклування) батьків (ст. 184-2);

Ø розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 185-11);

Ø порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень (ст. 186-3);

Ø порушення законодавства про друковані засоби масової інформації (ст. 186-6);

Ø невиконання законних вимог національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (ст. 188-7);

Ø невиконання законних вимог посадових осіб органів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (ст. 188-31);

Ø Незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (ст. 195-5).

Крім названих, у цій же, а також в інших главах розміщено ряд статей, що встановлюють відповідальність за неподання відомостей про військовозобов’язаних та призовників, подання неправдивих відомостей державним органам реєстрації актів цивільного стану та несвоєчасну реєстрацію дитини, порушення законодавства про державну таємницю, порушення права на інформацію, порушення обліку та зберігання документів, що містять конфіденційну інформацію, здійснення незаконного доступу в інформаційних (автоматизованих) системах тощо. Варто звернути увагу на статтю 212-3 «Порушення права на інформацію та права на звернення», статтю 212-5 «Порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію», статтю 212-6 «Здійснення незаконного доступу до інформації в інформаційних (автоматизованих) системах, незаконне виготовлення чи розповсюдження копій баз даних інформаційних (автоматизованих) систем»,

Кодекс України про адміністративні правопорушення нині містить досить важливу главу 15-А, де закріплені склади правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Практично у кожній статті цієї глави об’єкт правопорушення пов'язаний з інформаційними відносинами. Насамперед це стосується, встановленої ст. 212-7, відповідальності за порушення порядку ведення Державного реєстру виборців, порядку подання відомостей про виборців до органів Державного реєстру виборців, виборчих комісій, порядку складання та подання списку виборців, списків громадян України, які мають право на участь у референдумі, та використання таких списків. Інші статті встановлюють відповідальність за порушення права громадян на ознайомлення зі списками виборців, порядку проведення передвиборної агітації, ненадання можливості оприлюднити відповіді щодо інформації, поширеної стосовно суб’єкта виборчого процесу, порушення порядку опублікування документів, пов’язаних з підготовкою виборів, референдуму тощо. У главі 13-А розміщені статті, що визначають склади корупційних адміністративних правопорушень та відповідальність за них, зокрема у сфері обігу інформації. Так, стаття 172-6. встановлює адміністративну відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, стаття 172—8 – за незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень.

Названі та інші норми КУпАП, що встановлюють відповідальність за ці чи інші інформаційні правопорушення, засновані на загальному та спеціальному законодавстві, що регулює сферу інформаційних відносин або окремі інститути інформаційного права. Насамперед, це Закон України «Про інформацію», в якому вказується практично всі об’єкти інформаційних відносин. Так, Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що ліцензуванню підлягають діяльність у галузі телебачення і радіомовлення, діяльність у сфері телекомунікацій з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про телекомунікації", надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису) та технічного захисту інформації, за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок обігу інформації у виборчому процесі регулюється законодавством про вибори тощо. Тобто, норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, що встановлюють відповідальність за інформаційні правопорушення, узгоджені з відповідними нормами вітчизняного інформаційного законодавства та встановлюють конкретні міри покарання до винних осіб і механізм його реалізації.

Статтею 2 КУпАП визначено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, які можуть безпосередньо застосовуватися для урегулювання інформаційно-правових спорів. Так, згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України «Про державну таємницю» дозвіл на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, може бути скасовано Службою безпеки України на підставі акта проведеної нею перевірки, висновки якого містять дані про недотримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією передбачених цією статтею Закону. Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» суд припиняє випуск видання у разі порушення частини першої статті 3 цього Закону, а саме закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України; пропаганди війни, насильства та жорстокості; розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі; розповсюдження порнографії, а також з метою вчинення терористичних актів та інших кримінально караних діянь. Названі заходи впливу до порушників є своєрідною адміністративною санкцією до юридичної особи, а сама юридична особа виступає суб’єктом адміністративної відповідальності.

В більшості статей КУпАП суб’єктами називаються фізичні особи, які займають певні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, або мають доступ до відповідної інформації та наділені відповідними повноваженнями у сфері обігу інформації. Такі особи є спеціальними суб’єктами і можуть нести відповідальність у порядку, передбаченому відповідними дисциплінарним статутами, положеннями тощо. Своєрідними спеціальними суб’єктами є громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, працівники торгівлі, громадського харчування, сфери послуг, посадові особи підприємств, установ, організацій недержавної форми власності тощо.

Кодекс України про адміністративні правопорушення визначає види санкцій, які можуть бути застосовані до суб’єктів інформаційного адміністративного правопорушення. Найбільш поширеними є санкції у вигляді штрафів у розмірах, визначених окремо для кожного складу правопорушення. Так, наприклад, ст. 212-3 КУпАП є однією з основних норм, що встановлює відповідальність за порушення права на інформацію, визнає правопорушенням неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян», «Про доступ до судових рішень» та «Про засади запобігання і протидії корупції», або на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». З аналізу цієї норми випливає, що об’єктом правопорушення є права фізичних та юридичних осіб на інформацію, закріплені в різних нормативних актах, а спеціальним суб’єктом правопорушення є уповноважена посадова особа відповідного державного органу-розпорядника інформації, яка несе адміністративну відповідальність у вигляді штрафу. Такий склад правопорушення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Подібним чином урегульовуються відносини адміністративної відповідальності за інформаційні правопорушення у будь-якій іншій сфері суспільних відносин.

Кодекс України по адміністративні правопорушення, а також окремі нормативні акти інформаційного законодавства, містять не тільки норми матеріального, але й процесуального права, в яких закріплено механізм реалізації притягнення винних осіб до відповідальності, визначені посадові особи та органи, уповноважені документувати адміністративні правопорушення, тобто суб’єкти забезпечення інформаційної безпеки, а також накладати адміністративні стягнення. Такими суб’єктами є система державних і недержавних інституцій, посадових осіб, уповноважених на те законом. Адміністративні справи про інформаційні правопорушення підвідомчі адміністративним комісіям, місцевим судам, органам внутрішніх справ, органам Національної комісії з питань регулювання зв’язку, Адміністрації зв’язку та радіочастот України тощо.

Таким чином, правову основу складу правопорушень, які є підставою притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, закладено в Законі України «Про інформацію» та інших спеціальних інформаційних законах, а в Кодексі України про адміністративні правопорушення конкретизовані склади інформаційних адміністративних порушень, визначені санкції за їх вчинення, сформовано механізм реалізації охоронних та захисних норм інформаційного законодавства по забезпеченню інформаційної безпеки та захисту інформації.