Державно-правовий механізм попередження інформаційних правопорушень

Інформаційні правовідносини є частиною суспільних відносин і перебувають під охороною та захистом держави. Одним з правоохоронних заходів в інформаційній сфері є попередження правопорушень з використанням спеціального державного механізму правового регулювання. Основою такого механізму є, насамперед, сукупність державних органів та недержавних організацій, уповноважених на виконання функцій держави в правоохоронній та правозастосовній діяльності.

Уповноважені державні та інші органи для охорони та захисту інформації, інформаційних систем та мереж від протиправного посягання, забезпечення інформаційної безпеки розробляють та використовують спеціальні елементи механізму правового регулювання. Складовими цього механізму є юридичні засоби та способи впливу на учасників інформаційних відносин та інших осіб, що мають сприяти виробленню у них правомірної поведінки, відповідного рівня правової свідомості та правової інформаційної культури. Засобами такого впливу є інформаційно-правові норми, які не тільки встановлюють правила обігу інформації, але й порядок поведінки учасників інформаційних відносин та інших осіб. Такі норми містяться в Конституції України, Законі України «Про інформацію», інших нормативних актах, що регулюють інформаційні правовідносини і вони мають правоохоронний зміст.

У той же час норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального, Цивільного кодексів України, інші нормативні акти не тільки встановлюють міру відповідальності за інформаційні правопорушення, але й виконують попереджувальну та відновлювальну функцію.

Роль державних органів в механізмі правового регулювання залежить від статусу органу та його повноважень. Верховна Рада України приймає закони, спрямовані на урегулювання інформаційних правовідносин, визначає напрями державної інформаційної політики та інформаційної безпеки тощо. Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади на виконання законів України видають необхідні підзаконні нормативно-правові акти для конкретизації певної сфери інформаційних відносин, тобто організовують реалізацію законодавчих положень, спрямованих, зокрема, на охорону об’єктів інформаційних відносин від протиправних посягань.

В механізмі правової охорони об’єктів інформаційних відносин задіяні практичні всі органи державної влади на центральному та на місцевому рівнях. Особливе місце в цьому механізмі відіграють правоохоронні органи, серед яких органи прокуратури, служби безпеки, органи внутрішніх справ, які наділені спеціальними повноваженнями щодо попередження, розкриття та розслідування злочинів та інших правопорушень. Суди України виконують правозахисну функцію в процесі розгляду конкретних цивільних, адміністративних чи кримінальних справ, а їх діяльність спрямована на встановлення істини по справі і при необхідності відновлення порушених прав потерпілим учасником інформаційних відносинах.

Названі та й інші органи, залучені до охорони та захисту об’єктів інформаційних відносин, з допомогою правових норм та юридичних способів впливають на суспільні інформаційні відносини та поведінку суб’єктів цих відносин, що в цілому є методом правового регулювання. Методологічне забезпечення правового регулювання інформаційних відносин ґрунтуєтьсяна системному комплексному застосуванні методів конституційного, цивільного, адміністративного, трудового та кримінального права, тобто поєднання імперативного та диспозитивного методів з використанням загальноправових та спеціальних способів. Елементами загальноправових способів впливу є дозволи, зобов’язання та заборони, використання яких супроводжується дотриманням принципів законності, демократизму, гуманізму, гарантованості судового захисту. Використання спеціальних галузевих способів правового регулювання інформаційної сфери залежить від об’єкта правової охорони, якими можуть бути доступ до інформації, недоторканість особистого життя, інформація з обмеженим доступом, об’єкти інтелектуальної власності тощо.

Для попередження та усунення загрози таким специфічним об’єктам використовуються спеціальні норми інформаційного законодавства, інформатизація правової сфери, використання організаційно-технічних засобів, громадський контроль за діяльністю органів публічної влади. В цілому правовими методами попередження інформаційних правопорушень є наповнення інформаційного законодавства нормами, спрямованими на підвищення інформаційної безпеки людини, суспільства, держави, узгодження вітчизняного законодавства з відповідними нормами міжнародного права тощо. Організаційно-технічні способи попередження правопорушень передбачають удосконалення технічних засобів захисту інформації та розвиток системи протидії несанкціонованому проникненню в інформаційне середовище. Організуюча складова механізму попередження інформаційних правопорушень включає визначення компетенції органів публічної влади, недержавних організацій у сфері інформаційної безпеки, напрямів їх діяльності та завдань, збалансованості інтересів особи, суспільства та держави в інформаційній сфері.

Держава в рамках попереджувальних заходів формує державну інформаційну політику, організовує роботу відповідних органів, підтримує діяльність громадських організацій, контролює розробку та виробництво засобів захисту інформації, проводить практичну діяльність по захисту внутрішнього ринку від проникнення до нього неякісних інформаційних продуктів. Діяльність держави щодо попередження правопорушень в інформаційній сфері охоплює основні напрями та способи реалізації державної інформаційної політики, в основі якої є забезпечення інформаційної безпеки людини, суспільства, держави.