Види управлінських інформаційних систем. Фінансово-управлінські та виробничі системи: їх призначення та характеристика

Ринок автоматизованих інформаційних систем управління є досить динамічним і насичений продуктами як вітчизняних розробників, представниками країн СНД так і провідних зарубіжних компаній. Тому виникла потреба в такому підході до класифікації управлінських інформаційних систем, який не тільки дозволив би здійснити позиціонування систем, але й забезпечив підприємствам можливість чіткіше формувати пере­лік стратегічних і операційних завдань управління та визначати критерії, які уможливили б оптимальне розв'язання цих завдань. Основоположні принципами такої класифікації сформульовані Л.Терещенко [10]:

Ø будь-яка інформаційна система покликана розв'язувати ви­значений набір бізнес-завдань компанії, тому класифікація сис­тем повинна ґрунтуватися в першу чергу на класифікації цих за­вдань бізнесу;

Ø класифікація має давати чіткі визначення і критерії, за яки­ми управлінські інформаційні системи можна було б віднести до того або іншого класу систем;

Ø має явно простежуватися взаємозв'язок між бізнес-завданнями компанії і функціональною повнотою систем, спрямованих на їх розв'язання;

Ø класифікація повинна служити для компаній робочим ін­струментом, за допомогою якого вони могли б не тільки сформу­вати початковий перелік систем, що потенційно задовольняють їхні потреби, але й допомогти в здійсненні вибору.

Однією із найбільш часто цитованих у практиці розробників управлінських інформаційних систем використовується класифікація, запропонована консультантом компанії «Делойт і Туш СНД» І. Карпачовим в статті «О стилях и классах» [9].

У ній всі системи розбиті на чотири класи:

- локальні (системи для малого бізнесу),

- фінансово-управлінські,

- середні інтегровані,

- великі інтегровані системи.

Залежно від узагальненого типу підприємства поділяються (за І.Карпачевим) для:

- малих підприємств,

- торговельних та дистриб’юторських компаній,

- середніх виробничих підприємств

- багатофункціональних холдингів.

На основі такої класифікації автор пропонує матрицю застосовності систем. Нечіткість визначень у цій класифікації дозволяє розробникам та фірмам, що займаються впровадженням систем, переміщати пропоновану ними систему з одного класу в іншій.

Відповідно до рівнів управління підприємством управлінські інформаційні системи поділяють на:

- системи стратегічного управління;

- системи середньострокового управління;

- системи операційного управління;

- системи оперативного управління;

- системи управління в реальному часі.

Кожний із перелічених рівнів характеризується своїм часовим горизонтом (інтервалом часу для якого розробляються плани і контролюється їх виконання) і ступенем деталізації інформації для планування і контролю, або горизонтом планування.

Горизонт стратегічного планування зазвичай дорівнює періоду 3-5 років; для середньострокового управління – 1-1,5 року; операційне управління – від місяця до кварталу; оперативного управління – від одного дня до тижня, а в системах реального часу ‑ це управління у режимі поточного часу, тобто хвилин і секунд. Здебільшого, на підприємствах присутні всі рівні управління, за винятком рівня управління реального часу, який в обов’язковому порядку присутній в управлінні технологічними процесами безперервного циклу виробництва.

За категоріями управлінські інформаційні системи поділяють на:

- системи підтримки прийняття рішень (СППР);

- системи управління ефективністю бізнесу;

- системи операційного управління;

- автоматизовані систем управління технологічними процесами (АСУ ТП).

Розподіл функцій автоматизації між різними рівнями управління є предметом вивчення різних організацій і співтовариств, які цією проблемою займаються давно і виробили загальноприйняті рекомендації, деякі з яких оформлені як стандарти. Наприклад, Міжнародна асоціація виробників систем управління виробництвом (MESA) визначає наступну «Інформаційно-керуючу структуру виробничого підприємства» [11]:

Стратегія і маркетинг (вищий менеджмент).

Фінансово-господарське управління (фінанси , бухгалтерія , кадри та ін.)

Управління виробництвом (керівники виробництва , служби головного механіка , головного технолога та ін.)

Виробничі зони ( цехи, дільниці , лінії ) .

Згідно цій структурі , до кожного рівня управління відносяться відповідні системи :

Стратегія і маркетинг ‑ OLAP - системи.

Фінансово-господарське управління ‑ ERP -системи.

Управління виробництвом ‑ MES .

Виробничі зони – АСУ ТП, розроблені на базі SCADA та MIS-систем..

Незалежно від історично сформованого ландшафту автоматизації це розподіл функцій справедливо для всіх підприємств. Разом з тим існують програмні засоби , як комерційно доступні , так і власної розробки , які суміщають рівень технологічного управління з управлінням виробничими процесами , або управління виробництвом з управлінням підприємством і т.д.

Завдання рівнів стратегічного управління та управління реального часу можуть бути досить легко виокремлено і це дозволяє встановити відповідність окремої категорії системи рівню управління. Так СППР відповідають системам стратегічного управління, а АСУ ТП – відповідно системам реального часу. Натомість виокремити завдання рівнів від оперативного до середньострокового вже важче. Тому тут чіткої відповідності рівням управління не існує. Нечітка відповідність систем рівням управління пояснюється ще й тим, що кожний рівень не існує сам по собі, у відриві від інших. Рішення, що приймаються на верхньому рівні, є обмеженнями під час прийняття рішень на нижньому рівні. Саме через це управлінські системи повинні мати можливість, щонайменше, враховувати ці обмеження.

Системи стратегічного управління. Системи цієї категорії забезпечують підтримку функцій управління на стратегічному рівні (найчастіше – аналіз, прийняття рішень, планування і контроль). Розбиття систем стратегічного управління на класи відбувається залежно від глибини реалізації в системах функцій управління: аналізу, планування, контролю. Фактичні дані до цих систем вносяться або вручну, або імпортуванням із систем оперативного обліку в узагальненому вигляді. До інформаційних систем стратегічного управління можна віднести CORPORATE PLANNER, Project Expert, системи Balanced Scorecard та інші.

Системи середньострокового управління. Системи цієї категорії ще називають системами управління ефективністю бізнесу (BPM – Business Performance Management, або Corporate Performance Management). До них належать, наприклад, такі спеціалізовані системи бюджетного планування, контролю й управління за відхиленнями як Hyperion Pillar, Adaytum, Comshare MPC, Oracle Financial Analyzer, SyteLine Budgeting, «ИНТАЛЕВ: корпоративный менеджмент» ). Аналогічно до категорії стратегічного управління розбиття систем середньострокового управління на класи виконують залежно від повноти реалізації в цих системах функцій управління: аналізу, планування, організації виконання, обліку і контролю. Такого роду системи забезпечують створення багатовимірних взаємозв’язаних бюджетів (операційних і фінансових), аналіз, планування, прив’язку стратегічних показників до операційних, контроль, аналіз фактору відхилень. Крім того, вони дають змогу побудувати реально працюючу систему мотивації персоналу і реалізують заданий регламент бюджетного процесу. Стратегічні цільові показники компанії, такі як рентабельність капіталу, прибуток, частка ринку тощо, у цих системах є початковими даними під час побудови зв’язку між стратегічними планами й операційною діяльністю. Фактичні дані (дані обліку) в них передаються за допомогою імпортування із систем оперативного обліку в узагальненому вигляді за день, тиждень, місяць ‑ залежно від обраного підприємством інтервалу контролю виконання планів. При цьому цей клас систем не пов’язаний жорстко з системами обліку, універсальні інтерфейси імпорту дають можливість їм отримувати фактичні дані абсолютно з будь-яких облікових систем, які функціонують на підприємстві. Інша група систем бюджетування жорстко пов’язана з обліковими системами, для яких ці системи розроблені, та формують плановий і фактичний бюджети не у вигляді багатовимірних кубів, а в прив’язці до рахунків обліку. Вони не мають таких розвинутих інструментів аналізу, як розглянуті раніше, зате фактичні дані отримують автоматично.

Системи операційного управління. Це категорія автоматизованих інформаційних систем, призначених підтримувати операційний та оперативний рівні управління підприємством. До них належить більшість представлених на ринку України інформаційних систем: західних розробок (SAP R/3, Oracle Applications, BAAN, SyteLine ERP, MFG PRO, IRenaissance, IFS тощо), систем російських (“Галактика”, “Парус” тощо) і українських розробників (“ІТ-підприємство”, BS Intergator, “Програмні системи розвитку”, «АБ ОФІС» 4.0). Сюди також належать програми бухгалтерського обліку (1С і т. д.). Саме із класифікацією цих систем і вибором з їх числа системи, яка найкраще відповідає бізнес-вимогам, у підприємства і виникають найсерйозніші складнощі.

Системи управління реального часу. Ці системи є вузько спеціалізованими і здебільшого вміщують деяку апаратну складову (датчики і пристрої передання даних і сигналів) та аналітичне програмне забезпечення, що дають змогу задавати параметри і допустимі відхилення керованого процесу, контролювати його хід, аналізувати відхилення і виконувати управлінську дію у разі відхиленні процесу від заданих параметрів. Під час вибору таких систем у підприємств складнощів не виникає – вони завжди чітко знають, чого хочуть, тому й чітко формулюють критерії вибору.