Роль і місце сучасних інформаційних систем в процесі управління виробничо-господарською діяльністю підприємств.

Функціонування підприємств в динамічному конкурентному середовищі вимагає від керівництва прийняття заходів щодо зниження витрат на управління, усунення надлишкових робіт та усунення дублювання окремих операцій, застосування нових методів та технологій управління. Швидка зміна ринкової ситуації призводить до необхідності для виробника відповідати умовам ринку, шукати конкурентні рішення , перш за все за рахунок: скорочення виробничого циклу, термінів виконання замовлень, зменшення обсягів складських запасів. Вирішити подібні завдання без впровадження автоматизованих систем управління в даний час практично неможливо.

Відповідно до системного підходу до побудови інформаційних систем під системою розуміють сукупність взаємопов’язаних елементів, які спільно функціонують для досягнення конкретної мети. Під впливом взаємодії елементів системи між собою, а також із зовнішнім середовищем в них можуть відбуватися зміни їх стану. Тому при функціонуванні систем важливим є дотримання наступних принципів:

Емерджентності або забезпечення цілісності системи, тобто таких властивостей системи, які не притаманні її складовим елементам. Цілісність передбачає, що вплив на один або декілька елементів системи обов’язково вплине на реакцію (або зміни) інших елементів цієї системи. Емерджентність – це властивість системи, яка по­лягає в тому, що сукупне функціонування взаємозв'язаних елементів системи формує якісно нові функціональні властивості системи.

Структурованості, тобто дотримання встановлених взаємозв’язків між елементами системи та рівнів ієрархії.

Гомеостазису або здатності до та стійкості системи, тобто здатності повертатися до стану рів­новаги після виведення її з цього стану під впливом зовнішніх збурень.

Адаптивності, тобто здатністю ефективно виконувати свої функції під впливом змін зовнішнього середовища.

Навчальності шляхом змін структури системи відповідно до змін зовнішнього середовища.

З точки зору кібернетики процес управління розглядають як комплекс цілеспрямованих інформаційних потоків між керованою (об’єкт управління) та керуючою (орган управління) підсистемами та зовнішнім середовищем (рис. 1.1). При цьому зовнішнє середовище та керована система інформує керуючу систему про свій стан, а керована система на основі аналізу цієї інформації випрацьовує управлінські рішення впливу на керовану систему та при необхідності модифікує мета та структуру системи. Ці складові системи пов’язані між собою зв’язками у вигляді потоків інформації: прямого – від керуючої системи у вигляді директивних рішень, та зворотного – від керованої системи та у вигляді інформації про виконання рішень та її стан. В такій системі, як правило, виникає ряд інформаційних потоків, частина з яких не може бути формалізована і, відповідно, не може бути алгоритмізована. Таку частину інформаційної системи називають неавтоматизованою, а ту, яка піддається формалізації та автоматизації і може бути оброблена засобами обчислювальної техніки – автоматизованою.

Отже, взаємозв’язок інформаційних потоків, засобів реєстрації (фіксування), збереження, оброблення та передачі даних, а також працівників, які виконують ці операції складає автоматизовану інформаційну систему економічного об’єкта (АІС).

В економічній системі управління

У контексті автоматизованого оброблення інформації та інформаційних систем термін «інформація» має виключно важ­ливе значення, і від правильної його інтерпретації значною мі­рою залежить ефективність людино-машинних систем. Згідно з Державним стандартом України ДСТУ 2938-94 (Системи оброб­лення інформації. Основні поняття. Терміни та визначення.) ін­формація (для процесу оброблення даних) — це «будь-які знання про предмети, факти, поняття і т. ін. проблемної сфери, якими обмінюються користувачі системи оброблення даних».

У загальному розумінні інформація — це незвичайний ресурс, ви­користання якого не зменшує його кількості та якості. Через те, що вартість інформації, включаючи витрати на збирання, зберігання, пошук і оброблення, значна, величезну перевагу має її колективне використання. Отже, однією з головних цілей розроблення інформа­ційних систем є полегшення колективного використання інформації.

Головні труднощі колективного користування інформацією ви­никають через ілюзорність поняття інформації в порівнянні з інши­ми ресурсами і через відсутність розуміння її структури і елементів. Для того, щоб колективно використовувати інформацію, споживачі мають відчути зручність і корисність цього. На жаль, потреби в ін­формації для двох споживачів рідко, якщо взагалі це можливо, бу­вають однаковими, хоч вони і подібні та містять спільні компонен­ти. Але ці загальні компоненти можна колективно використовувати, якщо вони виділені й у відповідний спосіб ідентифіковані.

Завдання ідентифікації є нетривіальним. Невдале виділення загальних елементів у інформаційних сукупностях, як правило, зумовлює дублювання і роздільну підтримку цих компонентів кожним із споживачів, яким вони потрібні. Тому невдалий поділ інформації на елементи призводить до надмірності в системах її