Концепції побудови комп’ютерних інформаційних систем

Еволюція розвитку сучасних управлінських інформаційних систем бере початок з 60-их років минулого століття і може бути представлена наступним чином (рис. 1.2).

Міжнародні стандарти планування виробничих процесів.

• MRP (Material Requirement Planning) - планування потреб в матеріалах і ресурсах

• MRP II (Manufacturing Resource Planning) - планування виробничих ресурсів

• ERP (Enterprise Resource Planning) - система планування ресурсів організації

• CSRP (Customer Synchronized Resource Planning) - планування ресурсів організації, синхронізоване на споживача

• ERP II (Enterprise Resource and Relationship Processing) - управління внутрішніми ресурсами і зовнішніми зв'язками організації

MRP (планування матеріалів для виробництва)

Система MRP була розроблена в США в середині 1950-х років, проте широке поширення набула лише з розвитком обчислювальної техніки в 1970-і роки.

В основі стандарту MRP лежить поняття BOM (Bill Of Material або специфікації виробу – переліку всіх деталей, вузлів, комплектуючих та матеріалів, з яких збирається виріб).

Першим стандартом управління бізнесом був MPS ( Master Planning Scheduling ), або об’ємно-календарне планування .

Реалізація системи, що працює за цією методологією, являла собою комп’ю­терну систему, яка дозволяє оптимально регулювати постачання комплектуючих у виробничий процес, контролюючи запаси на складі і саму технологію виробництва. Головним зав­данням MRP було забезпечення гарантії наявності потрібної кількості необхідних матеріалів-комплектуючих у будь-який момент часу в межах терміну планування, поряд з можливим зменшенням по­стійних запасів, а отже, розвантаженням складу.

Ідея була проста - формується план продажів («обсяг " , з розбивкою по календарних періодах ), по ньому формується план поповнення запасів ( за рахунок виробництва або закупівлі ) і оцінюються фінансові результати. Подальше вивчення динаміки запасів (як правило з використанням статистичних методів - Statistical Inventory Control , SIC ) призводить до появи ще двох понять - " точка замовлення " ( reorder point ) , яка визначає рівень складських запасів , при зниженні планового запасу нижче якого необхідно зробити (точніше спланувати ) замовлення постачальнику , і " рівень поповнення" (запасу товару на складі) - тобто ту кількість товару , вище якого не рекомендується підвищувати рівень складського запасу конкретного товару.

Системи MRP орієнтовані на компанії з серійним виробництвом, де головне – точне і своєчасне забезпечення виробництва і процесу, а також на невеликі підприємства, де функції управління обмежуються обліком (бухгалтерським, складським, оперативним), управлінням запасами на складах і управлінням кадрами.

MRP – це виробнича система, що, в основному, використовують на виробництвах дискретного типу, тому її зрідка застосовують для таких галузей як сфера обслуговування, нафтопереробка, роздрібна торгівля, транспорт тощо.

Поки виробництво було дрібним і простим все було відносно непогано. Але потім стали виникати проблеми:

Рис.1 Вхідні елементи і результати роботи MRP-системи

На початку 80-х років з’явилася концепція MRPII (Планування виробничих ресурсів — Manufacturing Resourse Planning), основна суть якої зводиться до того, що прогнозування, планування та контроль виробництва здійснюються по всьому циклу, починаючи від закупівлі сировини і закінчуючи відвантаженням товару споживачеві.

Варто сказати, що в концепції MRP був суттєвий недолік. Під час розрахунку потреби в матеріалах не враховуються виробничі потужності, їх завантаження, вартість робочої сили тощо. Тому MRP-систему із замкнутим циклом було трансформовано в систему планування виробничих ресурсів (MRPII). MRPII є методологією, спрямованою на ефективне управління всіма видами ресурсів виробничих підприємств. У загальному випадку вона забезпечує вирішення задач планування діяльності підприємства в натуральних одиницях та фінансове планування в грошовому вимірі.

Стандарт MRPІI розроблено в США і підтримується Американським товарист- вом з управління виробництвом і запасами – American Production and Inventory Control Society (APICS). Свого часу APICS регулярно видавало документ “MRPII Standart System”, у якому описуються основні вимоги до інформаційних виробничих систем (останнє виданняцього документа вийшло 1989 р.). Відповідно до “MRPII Standart System”, у MRPII-системі має бути реалізовано такі 16 груп функцій (для того, щоб програмне забезпечення управління підприємством було віднесене до класу MRPII, воно має виконувати певний обсяг цих основних функцій).

MRP II орієнтована на малі і середні виробничі підприємства – підприємства “одиничного позамовного” виробництва, “масового виробництва” або “серійного виробництва” складної продукції.

Рис.2 Схематичний план роботи MRPII-системи

Тривалий процес впровадження MRPII дозволив, з одного боку, досягнути зростання ефективності підприємств, а з іншого — виявив такі, зокрема, властиві цій системі недоліки:

· орієнтація системи управління підприємством виключно на існуючі замовлення, що утруднювало прийняття рішень на тривалу, середньострокову, а в ряді випадків і на короткострокову перспективу;

· слабка інтеграція з системами проектування і конструювання продукції, що особливо важливо для підприємств, які вироб­ляють складну продукцію;

· слабка інтеграція з системами проектування технологічних процесів і автоматизації виробництва;

· недостатнє насичення системи управління функціями управління витратами;

· відсутність інтеграції з процесами управління фінансами і кадрами.

Необхідність усунення перелічених недоліків спонукала трансформувати системи MRP II у системи нового класу «Планування ресурсів підприємства» (Enterprise Resource Planning — ERP). Системи цього класу більшою мірою орієнтовані на роботу з фінансовою інформацією для розв’язання задач управління великими корпораціями з розпорошеними територіально ресурсами. Сюди включається все, що необхідно для отримання ресурсів, виготовлення продукції, її транспортування і розрахунків за замовленнями клієнтів. Крім перелічених функціональних вимог в ERP реалізовані й нові підходи до застосування графіки, використання реляційних баз даних, CASE-технологій для їхнього розвитку, архітектури обчислювальних систем типу «клієнт—сервер» і реалізації їх як відкритих систем.

Системи типу ERP поповнюються такими функціональними модулями: прогнозування попиту, управління проектами, управ­ління витратами, управління складом продукції, ведення технологічної інформації. У них прямо або через системи обміну даними вбудовуються модулі управління кадрами і фінансовою діяльністю підприємства.

На думку галузевих аналітиків, основні відмінності ERP-систем від MRPII-систем такі:

♦ підтримка різних типів виробництв (складального, оброблю- вального тощо) і видів діяльності підприємств та організацій (наприклад, ERP-системи можуть бути встановлені не лише на промислових підприємствах, а й в організаціях сфери послуг – банках, страхових і торгових компаніях тощо);

♦ підтримка планування ресурсів для різних напрямків діяльності підприємства (а не лише виробництва продукції);

♦ ERP-системи орієнтовані на управління “віртуальним підприєм- ством” (що відображає взаємодію виробництва, постачальників, партнерів і споживачів) у рамках інтегрованого інформаційного середо- вища (І ІС). “Віртуальне підприємство” може бути автономно працюю- чим підприємством, корпорацією, географічно розподіленим підприєм- ством, тимчасове об’єднання підприємств, що працюють над суміс- ними проектами тощо; ♦ у ERP-системах більше уваги зосереджено на фінансових підсистемах; ♦ додані механізми управління транснаціональними корпораціями, включаючи підтримку декількох часових поясів, мов, валют, систем бухгалтерського обліку і звітності; ♦ підвищені вимоги до інфраструктури (Інтернет/інтранет), масштабованості (до декількох тисяч користувачів), гнучкості, надійності і продуктивності програмного забезпечення та різних платформ; ♦ підвищені вимоги до інтегрованості ERP-систем з програмами, що вже використовуються підприємством (CAD/CAM/CAE/PDM- системами, АСУТП, системами управління документообігом, білінговими системами тощо), а також із новими програмами (наприклад, електронного бізнесу). При цьому саме на базі ERP- системи здійснюється інтеграція всіх програм, що використовуються на підприємстві; ♦ більше уваги приділено програмним засобам підтримки прийняття рішень і засобам інтеграції зі сховищами даних (що іноді включаються до ERP-системи у вигляді нового модуля); ♦ у ряді ERP-систем розроблено розвинуті засоби налаштування (конфігурування), інтеграції з іншими програмами й адаптації (у тому числі, використовувані динамічно у процесі експлуатації систем). Сучасні ERP-системи – набір інтегрованих програм, які комп- лексно, в єдиному інформаційному просторі, підтримують усі основні аспекти управлінської діяльності підприємств – планування ресурсів (фінансових, кадрових, матеріальних) для виробництва товарів (послуг), оперативне управління виконанням планів (включаючи постачання, збут, ведення договорів), усі види обліку, аналіз результатів господарської діяльності.

В основі ERP-систем лежить принцип створення єдиного сховища (репозитарію) даних, що містить усю корпоративну бізнесінформацію: фінансову інформацію; виробничі дані; дані про персонал тощо. Наявність такого корпоративного репозитарію усуває необхідність у передачі даних від однієї системи до іншої (наприклад, від виробничої системи до фінансової тощо), а також забезпечує одночасну доступність до інформації будь-якої кількості співпрацівників підприєм- ства, що володіють відповідними повноваженнями (низка зарубіжних аналітиків навіть вважає, що метою ERP-систем є не стільки поліпшен- ня виробничої діяльності підприємства, скільки зменшення витрат і зусиль на підтримку його внутрішніх інформаційних потоків). Існує чимало визначень ERP-систем. Одним з них (що найчас- тіше трапляється останнім часом) є такий: ERP-система – це набір інтегрованих програм, що дають змогу створити інтегроване інформа- ційне середовище (І ІС) для автоматизації планування, обліку, контролю й аналізу всіх основних бізнес-операцій підприємства. Прийнято вважати, що до складу І ІС підприємства мають входити: ERP-система; програмне забезпечення (ПЗ) управління електронним документообі- гом; ПЗ інформаційної підтримки предметних ділянок; комунікаційне ПЗ; колаборативе ПЗ (засоби організації колективної роботи співпрацівників); ПЗ оперативного аналізу інформації і підтримки прийняття рішень; ПЗ управління проектами; вбудовані інструментальні засоби та інші продукти

У ERP-системах реалізовано такі основні функціональні блоки: ♦ Планування продажів і виробництва. Результатом дії блоку є розроблення плану виробництва основних видів продукції.

♦ Управління попитом. Цей блок призначено для прогнозу майбутнього попиту на продукцію, визначення обсягу замовлень, які можна запропонувати клієнту в конкретний момент часу, визначення попиту дистриб’юторів, попиту в рамках підприємства тощо.

♦ Укрупнене планування потужностей. Використовується для конкретизації планів виробництва і визначення ступеня їх здійснення. ♦ Основний план виробництва (план-графік випуску продукції). Визначається продукція в кінцевих одиницях (виробах) з термінами виготовлення і кількістю. ♦ Планування потреб у матеріалах. Визначаються види матеріальних ресурсів (збірних вузлів, готових агрегатів, покупних виробів, сировини, напівфабрикатів тощо) і конкретні терміни їх доставлення для виконання плану. ♦ Специфікація виробів. Визначає склад кінцевого виробу, матеріальні ресурси, необхідні для його виготовлення тощо. Фактично специфікація є зв’язною ланкою між основним планом виробництва і планом потреб у матеріалах. ♦ Планування потреб у потужностях. На цьому етапі планування детальніше, ніж на попередніх рівнях, визначаються виробничі потужності. ♦ Маршрутизація/робочі центри. За допомогою цього блоку конкретизуються як виробничі потужності різного рівня, так і маршрути, відповідно до яких випускаються вироби. ♦ Перевірка і корегування цехових планів за потужностями. ♦ Управління закупівлями, запасами, продажами. ♦ Управління фінансами (ведення Головної книги, розрахунки з дебіторами і кредиторами, облік основних засобів, управління наявними засобами, планування фінансової діяльності тощо). ♦ Управління витратами (облік усіх витрат підприємства і калькуляція собівартості готової продукції або послуг). ♦ Управління проектами/програмами.

Основні переваги ERP-систем. Вплив на сучасний бізнес MRP/MRPII/ERP-систем важко переоцінити. До середини 90-х рр. концепція MRP/MRPII/ERP стала основною бізнес-моделлю, яку використовували виробники у всьому світі для досягнення виробничої ефективності. Можна виділити такі основні причини, внаслідок яких підприєм- ства у всьому світі прагнуть упроваджувати системи MRP/MRPII/ERP: 1. Головна мета впровадження ERP-системи – інтеграція всіх бізнес-процесів підприємства за єдиними правилами і забезпечення оперативного отримання інформації керівництвом про всі аспекти діяльності підприємства. 2. Можливість заміни безлічі успадковуваних автономних корпоративних програм (у більшості своїй, застарілих), що не задовольняють вимоги сучасного бізнесу, однією ERP-системою. Наприклад, одна відома у світі нафтовидобувна компанія після впро- вадження ERP-системи перестала користуватися приблизно 350 успад- ковуваними програмами. 3. Підвищення конкурентоздатності підприємства. Існують оцінки аналітиків, що впровадження MRP/MRPII/ERP-систем призводить до: скорочення складських запасів підприємства на 8–35 %, зростання продуктивності праці на 8–27 %, збільшення кількості своєчасно виконаних замовлень на 7–20 %.

Основні проблеми ERP-систем. Незважаючи на незаперечні переваги ERP-систем, не можна не пригадати про низку проблем, з якими зіштовхуються їхні користувачі: 1. Неефективність впровадження. Ця проблема є основною і свідчить про те, що будь-яка найсучасніша технологія буде корисна лише у разі її грамотного впровадження і використовування. На бага- тьох підприємствах, що витратили величезні кошти на придбання і впровадження ERP-систем, їх запуск призвів тільки до негативних результатів. За даними зарубіжних аналітиків, до 70% проектів впровадження ERP-систем завершуються невдало.

2. Складність ефективної інтеграції ERP-систем з додатка- ми третіх фірм (передусім, з додатками електронного бізнесу). Якщо раніше створені ERP-системи були призначені для інтеграції лише внутрішніх бізнес-процесів підприємства (наприклад, проходження замовлень або проведення платежів), то тепер усе більша кількість користувачів хочуть об’єднати свою внутрішню систему (т. зв. систему back-office) із зовнішньою системою front-end, через яку здійснюється взаємодія з клієнтами і партнерами. Основна причина невдоволення респондентів – нездатність ERP-систем успішно взаємодіяти з програмами електронної комерції.

3. Низька продуктивність ERP-систем під час інтеграції їх з програмами електронного бізнесу (особливо, B2B), коли необхідно оперативно обробляти одночасні запити багатьох тисяч користувачів про стан своїх замовлень. 4. Обмежені аналітичні можливості ERP-систем і недостат- ня підтримка процесів прийняття рішень. ERP-системи добре упоруються з отриманням і зберіганням даних, коли ж справа доходить до аналізу й оброблення інформації, то можливості ERP-систем виявляються досить обмеженими. Схема даних, що використовуються для управління ресурсами підприємства, дуже складна. Усі корпоративні дані знаходяться “всередині” ERP-системи, але вони залишаються “прихованими” і витягти їх для аналізу досить складно.

5. Недостатні з генерації звітів (особливо, складних). У більшості ERP-систем реалізовано можливості отримання лише статичних (хоча і комплексних) звітів. Існуючі генератори звітів мають дуже обмежену можливість “занурення” углибину даних по вертикалі і абсолютно не дають можливості переміщатися між даними по горизонталі

Світові лідери. Лідери ринку ERP-систем у світі: — SAP – система R/3; — Oracle – система Oracle Applications; — BAAN – система BAAN IV; — PeopleSoft з однойменною системою; — J.D.Edwards з однойменною системою. В Україні з них реально присутні тільки три перших. Незаперечні переваги цих систем – універсальність і практично необмежена масштабованість. Вони можуть запропонувати адекватні моделі управління корпоративними ресурсами підприємствам для всіляких типів виробничих процесів, кількість же робочих місць обмежується лише фінансовими можливостями замовника. У той же час ці системи – лідери не лише за функціональністю, а й за ціною. Тому впровадження систем цього класу економічно виправдано для великих і дуже великих підприємств зі складною структурою бізнесу. Прийнято вважати, що придбання подібної системи виправдане для підприємств із річним обігом коштів від $ 200 млн.

На практиці більшість упроваджень систем цього класу в Україні належить до одного з двох варіантів:

1. Представництва великих корпорацій, які вже експлуатують цю систему в своїх офісах по всьому світу.

2. Українські компанії, які прагнуть у якнайкращому світлі з’явитися перед західними інвесторами.

Системи середнього класу – західні. Систем цього класу дуже багато. Від “старших” колег вони відрізняються меншою функціо- нальністю і меншою кількістю готових галузевих рішень. Наведемо деяких виробників систем цього класу: — Frontstep (була Symix) – система SyteLine; — Damgaard – система Axapta; — Navision з однойменною системою; — Epicor (була Platinum) – система Platinum SQL; — Scala з однойменною системою. Системи середнього класу – російські й українські. Кількість таких розробок, які компанії-виробники позиціонують як ERP-системи, досить велика. Лідерами за кількістю продажу серед них прийнято вважати: — Галактику з однойменною системою; — Парус з однойменною системою; — Цефей – система Еталон; — Никос-Софт – система NS2000. На думку багатьох аналітиків, інтегровані системи російських і українських виробників програмного забезпечення не цілком відпо- відають концепції ERP.

2.2.5. Концепція ERP II ERP II є результатом розвитку концепції і технології ERP у напрямі тіснішої взаємодії підприємства з клієнтами і контрагентами. Поява концепції ERP II пов’язана з початком широкого застосування Інтернет- технологій у практиці корпоративного управління. Передусім, ідеться про такі підходи як управління ланцюжками доставлень (Supply Chain Management, SCM); управління взаємостосунками з клієнтами (Customer Relationships Management, CRM); електронна комерція (Electronic Commerce, ЄС); управління життєвим циклом виробу (Prod- uct Lifecycle Management, PLM); система оперативного управління виробничою діяльністю (Manufacturing Execution System, MES), прообразом якої є модуль Shop Floor Control (“Управління цехом”); система управління взаємостосунками з акціонерами, що є окремим випадком системи управління взаєминами з інвесторами (Investor Relationship Management, IRM); система управління основними виробничими фондами (Enterprise Asset Management, EAM). Із розвитком відповідного програмного забезпечення і його інтеграції з ERP-продуктами корпоративні системи управління стали виходити за традиційні рамки автоматизації операцій усередині підприємства. Виникли і нові терміни: звичайний контур управління (продажі-виробництво-закупівлі) стали називати back-office (внутрішньою системою), а функції взаємодії з контрагентами і замовниками – front-office (зовнішньою системою). Саме ці зміни і дали змогу висунути нову концепцію управління підприємством – ERP II (Enterprise Resource and Relationship Processing – Управління ресурсами і зовнішніми взаєминами підприємства). Отже, ERP II – це результат розвитку концепції і технології ERP у напрямі тіснішої взаємодії підприємства з його клієнтами і контраген- тами. Водночас управлінська інформація компанії не лише викорис- товується для внутрішньої мети, а й слугує для розвитку взаємин співпраці з іншими організаціями. Крім нової управлінської орієнтації, системи ERP II характери- зуються і деякими технологічними особливостями. Тут, передусім, ідеться про Інтернет-орієнтовану архітектуру, яка суттєво відрізняється від архітектури традиційних ERP-систем. Це обумовлено тим, що управлінська інформація, раніше збережена і використовувана лише всередині підприємства, тепер має бути доступною (зрозуміло, з розумними обмеженнями) для інформаційних систем клієнтів і парт- нерів. Отже, традиційна клієнт-серверна архітектура починає посту- патися місцем Web-клієнтам і розподіленим компонентним технологіям. Отже, ключовими словами у концепції ERP II є “співпраця” та “Інтернет”. На думку аналітиків, ERP II має неабиякі перспективи саме тому, що вона заснована на найпередовіших управлінських та інформаційних технологіях. Якщо розглянути компанію як організацію, що здійснює виробництво продукції з метою її реалізації споживачам і подальшого здобуття прибутку, то в її діяльності можна виділити чотири взає- мозв’язані контури управління бізнес-процесами: — контур управління взаємодією із замовником (споживачем) продукції, який формує вимоги до продукції. Цей контур реалізується у системах класу CRM; — контур управління ресурсами компанії, який планує і контролює витрату фінансових, матеріальних і трудових ресурсів у процесі виробництва продукції; — контур управління взаємодією з постачальниками, який планує і контролює доставлення комплектуючих і виконання робіт зовнішніми контрагентами. Реалізується у системах класу SCM; — контур управління продукцією, який контролює, зберігає і надає усю конструкторську, технологічну, виробничу й експлуатаційну інформацію про виріб. Реалізується у системах класу PLM. Розглянемо докладніше ті функції і переваги систем, які реалізовано в ERPII. Управління взаємостосунками з клієнтами. За термінологією Gartner Group, управління взаємостосунками з клієнтами (Customer Relationship Management, CRM) – це бізнес-стратегія, призначена для оптимізації доходів, прибутковості і задоволеності клієнтів. Діючи в рамках цієї стратегії, компанія збирає, зберігає й аналізує інформацію про своїх клієнтів на всіх стадіях розвитку відносин з ними, використо- вуючи отримані знання на користь свого бізнесу і формуючи взаємини з клієнтами на взаємовигідній основі. Застосування стратегії CRM дає змогу правильно будувати взаємини з кожним клієнтом, що допомагає привертати увагу нових клієнтів і утримувати тих, що є. Усе це позитивно відображається на конкурентоздатності компанії та її фінансових результатах. Наведемо спершу трохи статистики: — принцип Парето стверджує, що близько 80 % доходу компанії забезпечується двадцятьма відсотками її клієнтів; — у продажах промислових товарів торговому представнику для продажу одиниці товару в середньому потрібно від 10 звертань до нових потенційних покупців, і лише 2–3 звертання до вже існуючих клієнтів; — укласти операцію з уже наявним клієнтом легше (отже, дешев- ше) у 5—10 разів, ніж добитися цієї ж операції з новим покупцем; — середньостатистичний клієнт, розчарований у своєму поста- чальнику, розповідає про свої пригоди 10 знайомим; — збільшення частки постійних покупців на 5 % призводить до загального збільшення обсягів продажів більш ніж на 25 %. Нова функціональність ERP II, дає змогу ефективно управляти контактами з клієнтами, рекламними кампаніями, збутом, проводити маркетингові дослідження. Це досягається за рахунок створення персональних профілів клієнтів, класифікації клієнтів за різними категоріями, визначення цільових груп для рекламних кампаній, планування і контролю взаємодії з клієнтами (телефонні дзвінки, візити, розсилання рекламних і маркетингових матеріалів тощо), спрощеного доступу до даних про існуючих і потенційних клієнтів, постачальників. Існує також можливість тарифікувати різні типи контактів і точно оцінювати витрати на проведення різних заходів. Завдяки інтеграції з іншими підсистемами з’являється можливість зіставлення результатів маркетингових кампаній з фактичними даними продажів. Це дає змогу підвищити координацію роботи служб маркетингу, збуту і постачання. Сервісним підрозділам система дає можливість організувати ефективне управління післяпродажним обслуговуванням клієнтів. Функціональні засоби дають змогу реєструвати дії, здійснювані компа- нією після продажу товарів.

Управління ланцюжками доставлень. Системи управління ланцюжками доставлень (Supply Chain Management, SCM) призначені для автоматизації й управління всіма етапами постачання підприємства і для контролю всього руху товару на підприємстві. Система SCM дає змогу значно краще задовольнити попит на продукцію компанії і значно понизити витрати на логістику і закупівлю. SCM охоплює весь цикл закупівлі сировини, виробництва і розповсюдження товару

Управління основними виробничими фондами. Для виробни- чих підприємств, що мають парк складного обладнання, під час планування завантаження потужностей мають використовуватися дані модуля управління технічним обслуговуванням і ремонтом. У зв’язку з цим, низка постачальників включили до складу своїх ERP-систем модуль управління основними виробничими фондами (Enterprise Asset Management, EAM). Методологія EAM дає можливість за рахунок застосування інформаційних технологій, не вдаючись до закупівель нового облад- нання, збільшити виробничу потужність підприємства.

Система оперативного управління виробничою діяльністю MES (Manufacturing Execution System) – це система управління виробництвом, яка зв’язує воєдино всі бізнес-процеси підприємства з виробничими процесами, оперативно доставляє об’єктивну і докладну інформацію керівництву. Крім того, вона проводить аналіз і визначає найефективніше вирішення проблеми. Наприклад, для конкретного керівника таким вирішенням може бути перехід на інші джерела сиро- вини, впровадження систем автоматизації у певні точки технологічного процесу, зміну графіка доставлень або скорочення ручної праці. За визначенням APICS (American Production and Inventory Con- trol Society), MES – це інформаційна і комунікаційна система вироб- ничого середовища підприємства. Ширше визначення дає некомер- ційна асоціація MESA (Manufacturing Enterprise Solutions Association), яка об’єднує виробників і консультантів MES-систем: MES – це автоматизована система управління виробничою діяльністю підпри- ємства, яка в режимі реального часу: — планує; — оптимізує; — контролює; — документує виробничі процеси від початку формування замовлення до випуску готової продукції.