Види інформаційних потреб

Динамічний характер ІП забезпечує можливість розділити їх на постійні, пов’язані з основними напрямками соціально-економічного розвитку суспільства, розвитку певних галузей, профілю підприємства; тимчасові, пов’язані з вирішенням конкретних задач і ситуацій чи з невирішеними проблемами, які можуть затримувати чи прискорювати суспільний розвиток, і перспективні, які виникають в результаті нових наукових відкриттів чи соціальних процесів і явищ.

Суспільні ІП виявляють при взаємодії ІС з середовищем, тобто в організаційно-структурному аспекті. Індивідуальні ІП виявляють при взаємодії між системою та користувачем, яку виражають у конкретних формах і засобах ІО, включаючи механізм формування запитів, надання інформації та зворотного зв’язку з користувачем. Люди не завжди знають, у чому полягають їх потреби. Вони не знають, що попереду мають інформаційне провалля, бо не усвідомлюють, що десь є інформація, яка б могла їм допомогти. Тільки тоді, коли їм подано інформацію, вони усвідомлюють її цінність. Її називають пасивною потребою. ІС не схильна максимально повно враховувати пасивні потреби. І це велика проблема. Як правило, їх створюють аби забезпечити певну чітко сформовану ІП. Величезна популярність мережі Інтернет частково пов’язана з тим, що вона пропонує користувачам величезні можливості забезпечення їхніх ІП.

ІП найкраще визначати спільно з інформаційними фахівцями. Визначення ІП на початковому етапі залежить не тільки від сприйняття осіб, які беруть участь у цьому процесі. Це безумовно, створює позитивний імідж інформаційному фахівцю: його досвід, знання інформаційних джерел, різноманітні питання та предмети можуть зорієнтувати користувача у напрямку до тих пір невідомого матеріалу.

Класифікація потреб відбувається за різними основами. В ряду пізнавальних потреб (як потреби в знаннях) доцільно в зв’язку з даною темою виділити два види: дослідну потребу (необхідність знань, яких зовсім немає в суспільстві, і необхідність праці дослідника, щоб їх отримати) й інформаційну (потреба в знаннях, які є в суспільстві, але не у тієї людини, якій вони знадобилися). В цьому зв’язку інформаційне виробництво (генерування інформації) виступає як задоволення дослідної потреби, а інформаційне використання – як задоволення потреби в інформації. Одна і та ж людина в одному відношенні виступає виробником інформації, а в іншому – її користувачем на процеси інформаційного використання і на діяльність користувача інформації накладають відбиток загальнолюдські, групові й індивідуальні особливості людини.

Професійна діяльність фахівців визначається, з одного боку, самим предметом діяльності, з іншого – існуючими суспільними відносинами та місцем суб’єкту в структурі діяльності та суспільства. В свою чергу професійна діяльність є визначальним фактором при формуванні ІП фахівців, а також кінцевою метою їх задоволення.

Інформаційна потреба володіє такими властивостями, як соціальна конкретність і неперервність процесу розвитку. Соціальна конкретність ІП обумовлена належністю користувача інформації до певної групи в загальній ієрархії системи закладів. Безперервний процес розвитку ІП пов’язаний з постійними змінами, метою та задачами, що вирішують фахівці. Дослідження ІП пов’язане, з одного боку, з вивченням характеристик користувача інформації, а, з іншого – з характером необхідної цим користувачам інформації (запит – відповідь). Система повинна будуватися з врахуванням можливого задоволення якомога ширшого спектру користувачів інформації та спектру необхідної їм інформації.

Ця задача зводиться до створення найповнішої моделі користувачів і опису її форм мовою з тим, щоб дослідити ІП, отримати речове значення характеристик користувача. Аналогічно необхідна якась прийнятна модель запиту – відповіді та базові характеристики цієї моделі.

Модель використання повинна враховувати:

1. Ранг користувача;

2. Компетентність;

3. Кількість звернень в систему;

4. Вид і якість необхідної користувачу інформації.

Повнота реалізації ІП залежить від взаємодії двох груп факторів – суб’єктивних і об’єктивних. До суб’єктивнихвідносять: здатність людини до пошуку інформації, її селекції; ступінь її активності в цих двох процесах; вміння долати існуючі в інформаційній взаємодії перешкоди, особливо ключові (знакові, тезаурусні, контрсугестивні, ситуативні, темпоральні). Звичайно, можна задовольнити ІП, отримати необхідну інформацію, але в подальшому не зуміти її використати як метазасіб для досягнення цілей діяльності.

Об’єктивні умови хоча і можуть відчувати певний вплив суб’єктивного фактора, але складаються незалежно від людини і запропоновані їй у готовому вигляді, залишається їх осмислити та використати. До таких об’єктивних умов відносять багато факторів, зокрема: стан інформаційного потенціалу і інформаційних ресурсів. Під інформаційним потенціалом розуміють всю інформацію, яка при необхідності може бути вироблена у межах даної структури, чи то мала соціальна група, колектив даного підприємства або установи, клас або соціальний прошарок, соціум або глобальне людське суспільство. Інформаційний потенціал – це загальні обсяг і зміст інформації, яку може в ході інфогенезу виробити дана система за умови оптимального функціонування всіх її підсистем. Якщо інформаційний потенціал заданий, його обсяг і зміст не залежить від цілей діяльності людини, яка реалізує свою ІП, то з ІР справа зовсім інша. Під інформаційним ресурсом розуміємо інформацію, яка потенційно придатна для використання для досягнення саме даних цілей, саме даного виду діяльності, саме даної людини або групи людей.

Інформаційний інтерес є специфічним, вибірковим відношенням особистості, який сформувався в процесі виховання, навчання та предметної діяльності до інформаційного повідомлення. Джерелом виникнення ІП і формування інформаційних інтересів у особистості є дійсність, але, якщо потреби виникають у більшості випадків безпосередньо під впливом практичного завдання, то інтереси – опосередковано, через навчання, виховання, практичну діяльність і тому значно інерційні. Зміна та перебудова інтересу, супроводжується переміщенням джерела оптимального збудження в корі мозку або появою нових і не може відбуватися швидко. Більше того, якщо задоволення ІП ліквідує її, то задоволення інтересу частіше всього навпаки – веде до підвищення, укріплення його. Можливість проникнути в сутність такого складного явища, як інформаційний інтерес, з’явилася лише сьогодні, коли вже є деякі результати досліджень ІП, точніше етапів їх формування. Вважаючи, що «потреби існують незалежно від інтересу, а інтерес не може існувати незалежно від потреби», ми пов’язуємо момент генезису інформаційного інтересу з етапами формування ІП. Інтерес завжди має певну предметну спрямованість, генезис інформаційного інтересу буде тісно пов’язаним з процесом опредмечування необхідного стану індивіда, тобто з моментом зустрічі потреби з своїм предметом, коли «предмет виступає перед суб’єктом у своєму значенні».

5. Інформаційна потреба як складова інформаційної культури особистості

Як уже зазначалося, під інформаційною потребою розуміють необхідність в інформації, що вимагає задоволення та виражають в інформаційному запиті. Численні дослідження ІП, які здійснюють науковці різних країн світу, спрямовані на вирішення наступних завдань:

1. встановлення причин виникнення потреб;

2. чинники, що на них впливають;

3. властивості ІП;

4. шляхи виявлення ІП і приведення їх до вигляду, придатного для пошуку документів або фактичних відомостей;

Інформаційна потреба – це потреба особистості в інформації. Отже, першою особливістю ІП є те, що першопричиною її появи є недостача знань. Інформація, яка вимагає задоволення, подана в інформаційному запиті. Наприклад, планування дальньої поїздки формує ІП познайомитися з авіаційним розкладом. Таке знайомство може бути виконано в різній формі – телефоном, безпосередньо в агентстві в діалозі з фахівцем, шляхом аналізу розкладу в друкованому вигляді або в результаті його пошуку у мережі Інтернет. Проте при всій відмінності форм задоволення ІП сама вона залишається тією ж. Треба зазначити, що після того, як вибраний потрібний рейс і куплений квиток, інформація втратила свою цінність для нас, не переставши при цьому залишатися цінною для інших потенційних користувачів. Це властивість повної втрати цінності інформації для даного користувача в даний момент, є важливою особливістю ІП, яка істотно відрізняє її від інших видів потреб людини. Одна і та ж інформація може знову стати предметом використання, якщо вона буде надана іншому користувачу, якщо перед тим же самим користувачем виникне інша задача, а також якщо збільшиться запас його знань, який уможливить розпізнавання в цій інформації нових аспектів. Таким чином, ІП мають індивідуальний (персональний) характер. Вони залежать не тільки від особливостей вирішуваних задач, але також від психологічних, освітніх і інших особистих особливостей особи, яка ухвалює рішення. І хоча при вивченні ІП їх носіїв об’єднують в групи і категорії, все ж таки творці інформаційних ІС прагнуть того, щоб їх користувачі мали якомога менше обмежень у вираженні своїх смаків і переваг. З моменту виникнення у людини ІП він починає оцінювати інформацію під кутом зору цієї потреби, розділяючи інформацію на релевантну та пертинентну. Тобто оцінювання якості інформаційних продуктів та послуг користувача має суб’єктивний характер. Поняття релевантності існує об’єктивно. Це змістова відповідність між змістом інформаційного запиту та виданої на нього інформації. Поняття пертинентність – суб’єктивне. Це оцінена користувачем відповідність змісту інформації його інтересам (потребам).

Ще одна особливість ІП – це неможливість повного її задоволення, тобто виникає пертинентне відношення до інформації, що сприяє виникненню нових потреб. Таким чином інформація не стільки зменшує невизначеність, скільки збільшує межі непізнаного. Прийнято виділяти два основні типи інформаційних потреб:

· поточні, обумовлені властивою людині допитливістю та які полягають в його прагненні бути в курсі всього, що відбувається в світі;

· конкретні (спеціальні), які полягають в прагненні отримати інформацію, необхідну для вирішення конкретної задачі – дослідницької, професійної, управлінської тощо.

Конкретні ІП певною мірою залежать від особливостей задач, для вирішення яких необхідна відповідна інформація. Якщо обмежитися галуззю діяльності, то їх можна розділити на три основних типа:

· ІП вчених-дослідників;

· ІП фахівців (інженерів, лікарів, агрономів тощо);

· ІП керівників.

ІП можуть бути виражені або у формі усних або письмових інформаційних запитів, або в певній поведінці користувача по відношенню до потенційних джерел інформації (іншим людям, літературі, ЗМІ тощо). Якщо ІП виражена у письмовому вигляді і відчужена від її джерела, виникає проблема точності та повноти вираження ІП в інформаційному запиті. Вирішальною умовою ефективного задоволення ІП є ясне усвідомлення і чітке вираження того, яка інформація дійсно потрібна користувачу для вирішення. Без цього важко розраховувати на отримання в інформаційному центрі або бібліотеці тих відомостей, в яких користувач має потребу.

Можливий механізм виникнення та задоволення ІП запропонований дослідниками Ю.М. Арським, Р.С. Гиляревським, І.С.Туровим і А.І. Чорним в книзі «Інфосфера. Інформаційні структури, системи і процеси в науці і суспільстві».