Характеристика ІП суб’єктів інформаційної діяльності

ІД виступає, як правило, обслуговуючою, допоміжною стосовно інших профілюючих видів діяльності: виробничої, фінансової, соціально-культурної, адміністративної тощо. Тому вона формує допоміжну галузь інформаційної підтримки суб’єктів, які належать до інших самостійних галузей діяльності: економічної, соціально-культурної, адміністративно-політичної. На відміну від суб’єктів професійної ІД, для суб’єктів загальної ІД спеціалізація на якомусь окремому виді ІД не притаманна. Натомість, ІД загальних суб’єктів може бути багатовекторною та включати різні види інформаційних процесів (користування засобами зв’язку й інформатизації, формування статистичної звітності, збирання первинних даних, підготовлення аналітичних матеріалів тощо), жоден з яких не є для них профілюючим видом діяльності. Висування якісно нових задач у галузі ІД співпало за часом з серйозною зміною її можливостей, перш за все технічною.

Швидкість розвитку комп’ютерної техніки, кіно, помітний процес у технології поліграфічного виробництва (в тому числі галузі оперативної поліграфії) – такі в першу чергу технічні передумови підвищення ефективності ІД. Завдяки розвитку системно-структурних досліджень, теорії моделювання, розроблення мережевих методів, теорії графів тощо значно розширюють та трансформують організаційні принципи ІД (зокрема, з’являється принципова можливість створення складних як вузькоспеціалізованих, так і багатопрофільних національних і міжнародних інформаційних систем) в ІД. Крім розвитку апаратного та програмного забезпечення, об’єктом дослідження повинні бути: закономірності руху інформації та форми її прояву, джерела інформації, проблеми організації інформаційних потоків, комунікацій, проблеми аналізу структури, поширення та використання інформації, вивчення найзагальніших закономірностей пов’язаних з інформаційними процесами в різних галузях діяльності, розробленні технічних і програмних засобів опрацювання інформації, психологічні, економічні, соціальні аспекти ІД.

Передавання знань і практичного досвіду є необхідною умовою розвитку науки, виробництва, суспільства взагалі і на цій основі підвищення продуктивності праці. Суспільне розподілення праці в галузі науки викликано одночасно з формуванням самої науки. Спочатку це розподілення відбувалося шляхом створення нових галузей знання і нових наукових напрямків на основі диференціації предметів дослідження. Поступово створилася сучасна система галузей науки, яка продовжує розвиватися не лише в напрямку диференціації предметів праці, дослідження, але і шляхом злиття окремих наукових напрямків, наприклад, економіки, права та техніки, що створює науковий напрям патентознавства, а також проникнення наукових методів з однієї галузі в інші. В Україні створюють умови для здобуття освіти у галузі ІД через систему навчальних закладів.

ІД у суспільстві здійснюють суб’єкти, які мають певні інтереси та прагнуть їх реалізувати, ставлячи перед собою відповідні цілі. Їхня взаємодія з іншими суб’єктами (клієнтами, партнерами тощо) обумовлює механізми та форми організації ІД в суспільстві. Закон України «Про інформацію» визначає, що суб’єктами інформаційних відносин є громадяни України, юридичні особи та держава. Суб’єктами інформаційних відносин, згідно з цим Законом, можуть бути також інші держави, їхні громадяни й юридичні особи, міжнародні організації й особи без громадянства. Зараз інформація поширюється суб’єктами ІД на основі товарно-грошових відносин (інформаційний ринок). Це суспільний механізм купівлі-продажу інформації та продуктів інтелектуальної власності.

У певного суб’єкта потреба в інформації виникає через необхідність ліквідувати дефіцит певних знань. З моменту виникнення у людини ІП вона починає оцінювати інформацію під кутом зору цієї потреби, розділяючи інформацію на релевантну та пертинентну. Тобто оцінювання якості інформаційних продуктів і послуг користувача має суб’єктивний характер.

Інформаційна потреба обумовлює появу інформаційного бажання, тобто тієї інформації, яку певна особа чи організація хотіла б мати. Інформаційні бажання реалізують в інформаційні запити, тобто замовлення одиниці інформації, що розглядають як потрібну або бажану. Вирішальною умовою ефективного задоволення ІП є усвідомлення та чітке вираження того, яка інформація дійсно потрібна користувачу для вирішення. Без цього важко розраховувати на отримання в інформаційному центрі або бібліотеці тих відомостей, в яких користувач має потребу.

Інформаційний запит, якщо він реалізований (задоволений), завершується використанням інформації. Послідовний ланцюжок ІП, бажань, запитів і використання інформації складає інформаційний цикл. Інформаційний цикл має завершений характер, якщо використання інформації відповідає потребі в ній. Якщо ж використана інформація не задовольнила ІП, то такий цикл має незавершений характер. Водночас треба брати до уваги, що використання певної інформації породжує нові ІП. В основі формування потреб відповідних суб’єктів в інформації лежить специфіка життєдіяльності. Механізм визначення потреб суб’єктів управління в інформації базується на аналізі їхніх поточних і перспективних проблем. Також варто звернути увагу на чинники, які впливають на процес визначення потреб суб’єктів в інформації та можливість їх задоволення. Їх можна поділити на мотиваційні, когнітивні та ресурсні. Між ними існує прямий та зворотний зв’язок.

Мотиваційні чинники – це ступінь зацікавленості суб’єктів у задоволенні їхніх ІП. Під когнітивними чинниками процесу визначення та задоволення ІП суб’єктів треба розуміти інтелектуальні здібності відповідних працівників, їхню здатність до нестандартного мислення, їхню кваліфікацію, професіоналізм. Матеріально-технічні та фінансові ресурси розглядають у першу чергу, коли йдеться про ресурсні чинники забезпечення процесу визначення потреб суб’єктів у інформації та можливості їх задоволення. Адже за умов однакової кваліфікації та мотивації працівників кращі можливості задоволення власних ІП матимуть суб’єкти з вищим рівнем матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Оцінювання ІП суб’єктів здійснюють на практиці оцінювання їхніх інформаційних бажань і запитів. Визначення власних ІП суб’єктами (насамперед, через самоаналіз) є ефективним засобом удосконалення процесу управління. Правильне оцінювання сторонніх ІП становить для будь-якого суб’єкта важливий фактор поліпшення його зовнішніх відносин. А для багатьох суб’єктів інформаційного ринку це важливий резерв збільшення обсягів продажу інформації.