Види міжнародних правопорушень
У доктрині і практиці міжнародного права міжнародні правопорушення не мали чіткого розподілу на види або групи, хоча деякі спроби їхнього виділення починалися.
Так, наприклад, у Декларації глав союзних держав від 24 травня 1915 року, прийнятій з ініціативи Росії в зв'язку з геноцидом вірменів у турецькій Османській Імперії, це діяння кваліфікувалося як «злочин проти людства і цивілізації».
До другої половини XX сторіччя міжнародна доктрина починає підрозділяти міжнародно-протиправні діяння держав на злочини і правопорушення.
Слід зазначити, що нормативне визначення поняття «міжнародний злочин» одержало шляхом закріплення в Статуті Міжнародного Військового Трибуналу, про судове переслідування і покарання головних військових злочинців європейських країн від 8 серпня 1945 року.
Подальший розвиток поняття «міжнародний злочин» одержало у статті І Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього 1948 року;
статті І Конвенції про незастосування терміну давнини до військових злочинів і злочинів проти людства 1968 року;
статті І Конвенції про припинення злочину апартеїду і покарання за нього 1973 року;
статті 5 Визначення агресії, затвердженому резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року.
На сьогоднішній день у сучасній міжнародній практиці розрізняють три види міжнародних правопорушень:
1. Міжнародні злочини;
2. Злочини міжнародного характеру;
3. Інші міжнародні правопорушення (міжнародні делікти).
Міжнародні злочини — це злочини, що порушують міжнародні зобов'язання, які є основними для забезпечення життєво важливих інтересів міжнародного співтовариства, і розглядаються як злочини міжнародним співтовариством у цілому.
Міжнародні злочини:
— здійснюються державами, посадовими особами держав, що використовують механізм держави в злочинних цілях, а також рядовими виконавцями;
— здійснюються в безпосередньому зв'язку із державою;
— зазіхають на міжнародний мир і безпеку,
— загрожують основам міжнародного правопорядку;
— спричиняють відповідальність держави як суб'єкта
міжнародного права і персональну кримінальну відповідальності виконавців, що наступає в рамках міжнародної, а в деяких випадках внутрішньодержавної (національної) юрисдикції.
Під злочином міжнародного характеру розуміють діяння фізичної особи, що посягає на права й інтереси двох або декількох держав, міжнародних організацій, фізичних і юридичних осіб.
До таких злочинів належать:
захоплення заручників;
зазіхання на осіб, що користуються міжнародним захистом;
підробка грошових знаків;
незаконне захоплення повітряних суден.
Злочини міжнародного характеру:
— торкаються інтересів двох або декількох держав, юридичних осіб і/або громадян;
— здійснюються окремими фізичними особами поза зв'язком із політикою держави;
— спричиняють персональну відповідальність правопорушників у рамках національної юрисдикції.
Міжнародні делікти визначаються за залишковим принципом, до них належать правопорушення, що не ввійшли в перші дві групи.
До них належать:
порушення державою своїх односторонніх зобов'язань;
невиконання рішень міжнародних судів і арбітражів;
порушення державою договірних зобов'язань, що не мають основного значення.
Міжнародні делікти:
— не носять характеру злочинів і не мають суспільної небезпеки міжнародних злочинів і злочинів міжнародного характеру;
— можуть здійснюватися будь-якими суб'єктами міжнародних правовідносин, що порушують положення розпоряджень міжнародно-правових норм;
— спричиняють відповідальність суб'єктів, що може виражатися у формі самообмежень, які випливають у результаті офіційного визнання протиправності поведінки суб'єкта.
Дата добавления: 2015-10-09; просмотров: 915;