Підстави та особливості матеріальної відповідальності за інформаційні правопорушення

Матеріальна відповідальність особи в інформаційній сфері виражається в обов’язку працівника, який допустив інформаційне правопорушення з матеріальними наслідками, відшкодувати повністю або частково нанесені з його вини збитки. Особливістю матеріальної відповідальності є те, що вона наступає не тільки у цивільно-правових відносинах, а й є додатковою відповідальністю при здійсненні дисциплінарних чи адміністративних інформаційних правопорушень, а також злочинів в інформаційній сфері. Тобто підставою матеріальною відповідальності є будь-яке інформаційне правопорушення з матеріальним складом.

Суб’єктом відповідальності може бути особа, яка перебуває в трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією, а також будь-яка інша фізична або юридична особа з вини якої нанесені збитки учаснику інформаційних відносин. Загальні підстави та умови матеріальної відповідальності учасників трудових відносин закріплені у ст. 130 КЗпП України, згідно якої працівники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. Тобто, обов’язковою умовою матеріальної відповідальності за інформаційне правопорушення найманого працівника є наділення його певними повноваженнями в інформаційній сфері. Крім того, шкода повинна бути прямою, дійсною та наслідком протиправного діяння працівника. Особливість притягнення особи до матеріальної відповідальності є можливість її застосування поряд з іншими видами юридичної відповідальності. Посадові особи, які наділені відповідними повноваженнями в інформаційній сфері і умисно не виконують свої обов’язки, можуть бути притягнуті одночасно до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Ряд положень законодавства про працю щодо матеріальної відповідальності за інформаційні правопорушення, її підстави, розміри тощо, конкретизуються цивільним законодавством. Так, ст. 1172 ЦК України зобов’язує юридичну або фізичну особу відшкодувати шкоду завдану працівником при виконанні трудових обов’язків або підрядником при виконанні договору підряду. Це положення випливає з ч. 4 ст. 277 цього ж Кодексу, де визначено, що поширювачем інформації, що подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових/службових обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. За загальним правилом організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків. Проте спеціальне законодавство про засоби масової інформації по іншому урегульовує це питання. Так, ч. 4 ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» прямо вказує на відповідальність авторів інформаційних матеріалів, журналістів редакції, редактора та інших осіб, з дозволу яких було поширено спірні матеріали.Можливість притягнення до відповідальності не тільки засобу масової інформації, а також його працівників закріплена у ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».Крім того стаття 34 Закону України «Про інформаційні агентства» передбачає притягнення до відповідальності за поширення недостовірної інформації суб’єктів діяльності інформаційних агентств, тобто керівника, журналіста. Частина 3 статті 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» покладає на журналіста і засіб масової інформації солідарну відповідальність за заподіяння ними моральної шкоди. Особливостями цивільно-правового регулювання відповідальності за порушення у сфері масової інформації є скорочена позовна давність звернення до суду із заявою про стягнення шкоди за поширення неправдивої інформації, що порушили честь та гідність особи.

Чинне вітчизняне законодавство встановлює матеріальну відповідальність за порушення інформаційного законодавства поза межами їх трудових відносин. Так, цивільне законодавство та інші нормативні акти встановлюють підстави юридичної відповідальності і передбачають одночасне відшкодування винними особами збитків, нанесених потерпілій особі. Цивільно-правова відповідальність за розголошення комерційної таємниці регулюється не тільки ЦК України, але й Господарським кодексом України. Згідно з ч. 3 ст. 162 ГК України особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію, що належить суб'єкту господарювання, зобов'язана відшкодувати завдані йому такими діями збитки відповідно до закону. Якщо право суб'єкта господарювання на комерційну таємницю порушено у межах укладеного договору, а саме, особою, яка одержала доступ до комерційної таємниці на підставі договору, то застосовуються цивільно-правові норми про відповідальність за порушення зобов'язань, закріплені у главі 51 ЦК України, зокрема ст.ст. 623, 624 та іншими. Якщо ж правопорушення вчинено особою в позадоговірних відносинах шляхом доступу до комерційної таємниці, застосовуються норми глави 82 ЦК України, положення яких урегульовують відносини по відшкодуванню шкоди. Підстави цивільно-правової відповідальності за порушення інформаційного законодавства передбачено і в ряді інших нормативних актах. Закон України «Про захист прав споживачів» закріпив норму, за якою право на відшкодування збитків наступає при наданні недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця), що спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, або неможливість використання придбаної продукції за призначенням тощо.

Виходячи зі змісту інституту матеріальної відповідальності про її компенсаційний характер, вона може наступати і у випадках притягнення особи до адміністративної відповідальності за інформаційні правопорушення. Загальні підстави матеріальної відповідальності за інформаційні правопорушення містяться у статті 40 КУпАП, відповідно до якої у випадках заподіяння майнової шкоди громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду – незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

В окремих випадках при вчиненні злочинів в інформаційній сфері з матеріальним складом, поряд з притягненням винної особи до кримінальної відповідальності може застосовуватися і матеріально-правова санкція. Таким складом злочину є, наприклад, незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю (ст. 231), якщо такі умисні дії здійснюються з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності. Обов’язковою умовою матеріальної відповідальності є наявність причинного зв’язку між протиправним діянням і нанесеною шкодою суб’єкту господарської діяльності. Така ж відповідальність може наступати також за розголошення комерційної або банківської таємниці (ст. 232), незаконне використання інсайдерської інформації тощо.

Питання для самоконтролю до модуля 2:

1. Проаналізуйте зміст поняття «Інформаційна безпека».

2. Визначте об’єкти інформаційної безпеки та охарактеризуйте їх особливості.

3. Охарактеризуйте державно-правові гарантії забезпечення інформаційної безпеки.

4. Розкрийте зміст державно-правового механізму регулювання відносин у сфері інформаційної безпеки

5. Розкрийте зміст інформаційного правопорушення та виділіть його специфічні ознаки.

6 . Проаналізуйте склад інформаційного правопорушення.

7. Які особливості державно-правового механізму попередження інформаційних правопорушень.

8. Охарактеризуйте види юридичної відповідальності за інформаційні правопорушення.

9. Проаналізуйте особливості юридичної відповідальності державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування за порушення права на доступ до публічної інформації.

10. Цивільно-правова відповідальність за інформаційні правопорушення та її зміст.

11. Дайте загальну характеристику складу злочинів в інформаційній сфері.

12. Визначте суб’єктів складу інформаційного адміністративного правопорушення.

13. Загальний та спеціальний суб’єкт складу злочину в інформаційній сфері.

14. Охарактеризуйте особливості дисциплінарної відповідальності за інформаційні правопорушення.

15. Визначте та охарактеризуйте правові підстави для матеріальної відповідальності за інформаційні правопорушення.