А) Особливості і характеристика психічних станів воїнів.

Вони являють собою частину функціональної характеристики особистості.

Психічні стани відносяться до динамічної сфери характеристики особистості (воїна).

Їх розуміння сприяє цілісному сприйманню особистості.

Вони відбивають своєрідність усієї психічної діяльності людини.

Психічні стани не є чимось раз і назавжди даними для тієї чи іншої людини. Вони характеризують особистість на певному відрізку часу, можуть змінюватися (більш швидко або не дуже швидко).

Таким чином,

психічні стани – це складні, цілісні, динамічні характеристики особистості, що набагато в чому визначають своєрідність усієї психічної діяльності людини на певному відрізку часу.

Про яку психічну діяльність йдеться?

- про психічні процеси;

- про психічні властивості;

Тобто, про особливості їх протікання.

Ті чи інші психічні стани людини або підвищують, або знижують активність психічної діяльності людини, воїна в тому числі.

Психічні стани мають рефлекторну природу.

Один з них – безумовно-рефлекторного походження:

- стан голоду;

- стан спраги;

- стан ситості й т.п.

Інші (їх більшість) – умовно-рефлекторного походження. Наприклад, стан оптимальної готовності до якось діяльності (якщо людина звикла працювати або починати працю в один і той же час).

Всі стани людини характеризуються:

1. Цілісністю. Це характеризує психічну діяльність в цілому (за певний проміжок часу).

2. Відносною стійкістю. Це відносна тривалість часу їх прояву.

3. Рухомістю. Вони змінні, тобто мають початок і кінець (свою динаміку).

4. Взаємозв‘язком з психічними процесами і властивостями. Стани проявляються як результат роботи пізнавальних та інших процесів як прояв характеру, темпераменту і інших властивостей. Але і самі стани впливають на ці процеси і властивості.

5. Індивідуальною своєрідністю і типовістю. Наприклад, типовість за темпераментом: у меланхоліка спостерігаються більше стани пригніченості, примушеності; у холерика – більше стан активності й т.п. Тобто мова йде про домінуючи стани, що нерідко стає рисою людини.

6. Багатою різноманітністю:

1) за векторністю:

- стани позитивні (стан підйому, стан бадьорості, стан активності, стан рішучості і т ін.).

- стани негативні (стан занепаду, стан пригніченості, стан страху, стан фрустрації і т. ін.);

2) за формами (по силі):

- настрій;

- пристрасть;

- афект;

3) за полярністю:

- стан підйому або занепаду;

- стан активності або пасивності;

- стан впевненості або невпевненості;

- стан оптимізму або песимізму;

- стан рішучості або нерішучості і т. ін.

Зовнішній прояв станів, який доказує їх зв‘язок з фізіологією людини:

- в зміні дихання (у збудженому стані воно більш частіше);

- в зміні кровообігу ( в такому ж стані підвищується частота пульсу);

- в міміці обличчя;

- в зміні кольору обличчя;

- в рухах і діях (це свого роду індикатор стану, наприклад, походка людини, жестикуляція та інше);

- в інтонаційних особливостях мови і т ін.

Причини психічних станів.

Вони як і усі явища психічного життя людини суворо детерміновані. Чим?

Особливостями середовища (зовнішнього і внутрішнього), а також особливостями організму воїна.

а) Зовнішнє середовище:

- ідеологія суспільства;

- матеріальне становище;

- процеси, що відбуваються в суспільстві (політичні, економічні, соціальні, культурні та ін.).

б) Внутрішнє середовище:

- мікроклімат в підрозділі;

- взаємини з товаришами по службі;

- взаємини з командирами;

- військовий побут;

- загальний порядок в підрозділі (в частині);

- стиль роботи командирів і начальників.

в) Особливості організму воїна:

- стан здоров‘я;

- рівень мислення (звідси – успішність бойового навчання);

- особливості психічних процесів (пам‘яті, мови, емоцій і т. ін.);

- фізичні дані військовослужбовця.

Вплив станів воїна на військову службу:

- можуть стимулювати службу військовослужбовця;

- можуть не сприяти добрій службі;

- можуть визивати задоволення або незадоволення службою і побутом воїна;

- стани, особливо негативні, можуть підштовхнути воїна до негативних дій, вчинків, поведінки;

- добрий стан воїна (особливо командира) розповсюджується і на інших співслужбовців (підлеглих). Тут спрацьовує ефект «іррадіації».