Проблема особистості в психології

Психологічна наука використовує щодо характеристики людини такі поняття: індивід, особистість, індивідуальність, суб‘єкт.

Індивід - це біологічне визначення людини як представника виду homo sapiens. Підкреслюються її природні особливості.

Особистість – це поняття соціальне. Воно виражає все те, що в людині є надприродне. Це не щось вроджене. Особистість виникає в результаті соціального і культурного розвитку людини (інколи кажуть: особистість – соціалізований індивід).

Звичайно в психології поняття «особистість» тлумачать як сукупність індивідуальних властивостей психіки, які керують соціальною активністю людини. Тобто особистість – специфічне людське утворення, породжене соціальним середовищем і вихованням у процесі активної трудової діяльності людини.

Індивідуальність. Кожна особистість неповторна, своєрідна. Усі люди відрізняються друг від друга за своїми психічними характеристиками (рисами, властивостями і т. ін.), які впливають на їх поведінку, діяльність, вчинки й т.п.

Психолог Олександр Асмолов пише: «Індивідом народжуються, особистістю стають, індивідуальність набувають». Тут найповніше відображений зміст усіх трьох вище позначених понять.

Суб‘єкт – це певна людина, яка розглядається у бутті, і разом з пізнанням буття суб‘єкт його творить.

Тут підкреслюється особистість як творець.

Але зміни в бутті ведуть до змін суб‘єкта як частини цього буття.

Отже ця взаємодія діалектична: буття творить суб‘єкт, а суб‘єкт творить буття.

Нас цікавить, перед усім, особистість!

Узагальнюючи все сказане можна визначити, що

особистість – це стійка система соціально значущих рис людини, зумовлених залученням її до широкого кола суспільних стосунків і сформованих у процесі соціальної діяльності, спілкування з іншими людьми, а також творчим ставленням до буття.

Це цілком відноситься і до людини військової. Кожен воїн – це особистість! Бо він не просто homo sapiens, але й індивідуальність і суб‘єкт.

Факториформування (і розвитку) особистості воїна (вони ж є і сторонами особистості):

а) Біологічний. Це

- особливості організму людини;

- рівень фізичного розвитку воїна;

- конституція його тіла;

- стан здоров‘я і т. ін.

Усе це офіцер (а офіцер-психолог особливо) має враховувати в роботі з особовим складом. Ці особливості впливають на бойове навчання воїнів, на їх взаємостосунки і т. ін.

б) Соціальний. Це

- середовище, в якому працює, служить, живе суб‘єкт, його вплив, в тому числі і вплив військового середовища;

- роль діяльності у формуванні особистості (військової діяльності у формуванні особистості воїна);

- роль спілкування;

- роль свідомості (із неї народжується самосвідомість людини).

Свідомість – це ставлення особистості до зовнішнього світу; самосвідомість – ставлення до себе.

в) Психологічний фактор (він же розглядається і як сторона особистості). Це те, що більш за все вказує на індивідуальність особистості:

- властивості (психологічні);

- психічні процеси (пізнавальні, вольові, емоційно - почуттєві);

- психічні стани;

- психічні утворення.

Про це піде розмова в усіх наступних питаннях лекції і на наступному занятті.

Так що ж таке «особистість військовослужбовця»?

Особистість військовослужбовця – це

конкретна людина, представник певного військового колективу, усвідомлюючи своє ставлення до навколишнього світу, армійської дійсності і до самого себе, який займається певною військовою діяльністю і якому притаманні конкретні індивідуальні психологічні особливості.

Які?

Про це починаємо розмову з другого питання нашого заняття.