Види пам‘яті.

1. Словесно-логічна (слухова).

2. Образна (зорова).

3. Моторна (пам‘ять на рухи).

4. Емоційна (пов‘язана з переживаннями людини).

Шляхи розвитку пам‘яті:

- постійне навантаження на пам‘ять;

- повторення навчального матеріалу;

- застосування знань (всього вивченого і зафіксованого у пам‘яті) на практиці.

ж) Мислення.

Це відбиття в свідомості воїна складних зв‘язків і відносин між предметами, явищами і процесами об‘єктивного світу.

Рівнімислення:

• понятійний (однослівні поняття, категорії);

• у формі суджень (твердження або заперечення чогось);

• у формі умовиводів (виведення із 2-х або більше суджень нового судження);

• у формі міркування (вищий рівень).

Ці рівні залежать від розуму людини, її інтелекту. Точніше від якостей розуму!

Отже якості розуму:

- глибина розуму;

- широта розуму (різносторонність);

- гнучкість розуму;

- мобільність (швидкість мислення);

- критичність мислення тощо.

Прийоми мислення (операції мислення):

- індукція і дедукція;

- аналіз і синтез;

- порівняння;

- узагальнення;

- висновки і т. ін.

з) Мова (мовлення).

Мова – процес спілкування людей між собою;

Мовлення – процес використання мови з метою спілкування.

Зв‘язок мови з мисленням: загальне в них – с л о в о!

Тому в мовленні людини завжди проявляються її інтелектуальні здібності.

Мова у війську це:

- основний засіб донесення до особового складу військових знань;

- засіб надання до воїнів наказів, розпоряджень, вказівок й т.п.;

- засіб керування військовим колективом;

- засіб спілкування військовослужбовців між собою.

Мова буває:

- за формою – усна або письмова;

- за видом сприймання – внутрішня (про себе) або зовнішня (озвучена).

Вимоги до мови військовослужбовця (особливо офіцера):

- її логічність, структурність і послідовність;

- образність і яскравість;

- виразність;

- конкретність і лаконічність;

- грамотність;

- стилістичність;

- внятність (артикуляція) тощо.

Види мови у війську:

• мова спілкування;

• службова мова (командна);

• пропагандистська мова;

• учбова мова.

Основні шляхи розвитку мови у військовослужбовців:

- виступи воїнів на заняттях з бойової підготовки (семінари, співбесіди, відповіді й т.п.), тобто практика мовлення;

- постійне читання художньої літератури та інших друкованих джерел;

- перегляд кінофільмів, телепрограм й т.п.;

- сприймання зразків кращого мовлення відомих людей, командирів, товаришів;

- постійне мовне спілкування з товаришами;

- робота над своєю мовою (коригування, виправлення помилок і т. ін.)

Таким чином, особистість військовослужбовця характеризується складним внутрішнім духовним світом, де особливе місце посідають психічні пізнавальні процеси. Знання і розуміння офіцером-психологом цих процесів дозволять йому краще розуміти воїна і оптимально будувати з ними психологічну роботу.