Види пам‘яті.
1. Словесно-логічна (слухова).
2. Образна (зорова).
3. Моторна (пам‘ять на рухи).
4. Емоційна (пов‘язана з переживаннями людини).
Шляхи розвитку пам‘яті:
- постійне навантаження на пам‘ять;
- повторення навчального матеріалу;
- застосування знань (всього вивченого і зафіксованого у пам‘яті) на практиці.
ж) Мислення.
Це відбиття в свідомості воїна складних зв‘язків і відносин між предметами, явищами і процесами об‘єктивного світу.
Рівнімислення:
• понятійний (однослівні поняття, категорії);
• у формі суджень (твердження або заперечення чогось);
• у формі умовиводів (виведення із 2-х або більше суджень нового судження);
• у формі міркування (вищий рівень).
Ці рівні залежать від розуму людини, її інтелекту. Точніше від якостей розуму!
Отже якості розуму:
- глибина розуму;
- широта розуму (різносторонність);
- гнучкість розуму;
- мобільність (швидкість мислення);
- критичність мислення тощо.
Прийоми мислення (операції мислення):
- індукція і дедукція;
- аналіз і синтез;
- порівняння;
- узагальнення;
- висновки і т. ін.
з) Мова (мовлення).
Мова – процес спілкування людей між собою;
Мовлення – процес використання мови з метою спілкування.
Зв‘язок мови з мисленням: загальне в них – с л о в о!
Тому в мовленні людини завжди проявляються її інтелектуальні здібності.
Мова у війську це:
- основний засіб донесення до особового складу військових знань;
- засіб надання до воїнів наказів, розпоряджень, вказівок й т.п.;
- засіб керування військовим колективом;
- засіб спілкування військовослужбовців між собою.
Мова буває:
- за формою – усна або письмова;
- за видом сприймання – внутрішня (про себе) або зовнішня (озвучена).
Вимоги до мови військовослужбовця (особливо офіцера):
- її логічність, структурність і послідовність;
- образність і яскравість;
- виразність;
- конкретність і лаконічність;
- грамотність;
- стилістичність;
- внятність (артикуляція) тощо.
Види мови у війську:
• мова спілкування;
• службова мова (командна);
• пропагандистська мова;
• учбова мова.
Основні шляхи розвитку мови у військовослужбовців:
- виступи воїнів на заняттях з бойової підготовки (семінари, співбесіди, відповіді й т.п.), тобто практика мовлення;
- постійне читання художньої літератури та інших друкованих джерел;
- перегляд кінофільмів, телепрограм й т.п.;
- сприймання зразків кращого мовлення відомих людей, командирів, товаришів;
- постійне мовне спілкування з товаришами;
- робота над своєю мовою (коригування, виправлення помилок і т. ін.)
Таким чином, особистість військовослужбовця характеризується складним внутрішнім духовним світом, де особливе місце посідають психічні пізнавальні процеси. Знання і розуміння офіцером-психологом цих процесів дозволять йому краще розуміти воїна і оптимально будувати з ними психологічну роботу.
Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 775;