Інформаційні відносини в структурі міжнародного права

Сучасний розвиток міжнародного права супроводжується формуванням в його системі новітніх інститутів, серед яких закономірно виокремлюється інститут міжнародного інформаційного права, що нині трансформується в самостійну галузь права. Норми міжнародного інформаційного права регулюють відносини світового співтовариства в інформаційній сфері, в основі яких лежать відносини щодо обігу інформації на міжнародному рівні. Міжнародні інформаційні відносини виникають на міжурядовому, неурядовому та особистісному рівнях, що обумовлює комплексний характер міжнародного інформаційного права, у якому поєднані принципи міжнародного публічного та міжнародного приватного права з відповідними методами правового регулювання. Принципи міжнародного публічного права закладені в міжурядових інформаційних відносинах, які виникають на підставі міждержавних договорів. Неурядовий рівень міжнародних інформаційних відносин передбачає обмін інформацією через засоби масової інформації, а міжособистісний рівень передбачає обмін інформацією між окремо взятими суб’єктами міжнародного права, відносини яких базуються на принципах міжнародного приватного права. Способи передачі інформації у міжнародних відносинами охоплюють різні форми передачі її передачі, від усного спілкування до використання сучасних інформаційних мереж.

Міжнародні відносини в інформаційній сфері пов’язані зі стосунками між виробниками інформації та її споживачами щодо отримання ними повідомлень про реальні міжнародні події, що становлять для них певний інтерес. Споживачі інформації можуть використовувати її операційно, тобто у відносинах між інформаційними службами, або для подальшого передавання іншим споживачам. Держава традиційно контролює входи та виходи, через які циркулюють інформаційні потоки, намагаючись не допустити у національне інформаційне поле інформацію, яку її політична еліта розглядає як ворожу, спрямовану на підривання конституційного ладу, цінностей національної культури тощо. Державна політика міжнародних інформаційних відносин побудована на засадах невтручання в інформаційний процес, визнання права громадян на отримання інформації, сприяння вільному обігу інформації.

Реальний міжнародний порядок у сфері міжнародних інформаційних відносин визначається фінансовими та, відповідно, технічними можливостями окремо взятих держав. Нині, через широке впровадження супутникового телебачення, міжнародних комп'ютерних інформаційних мереж національні держави втрачають можливість здійснювати ефективний контроль за інформаційними потоками, що перетинають їхні кордони. У формуванні глобальних інформаційних потоків вирішальною є позиція провідних держав світу та власників засобів масової інформації, які контролюють зміст й інтерпретацію повідомлень. Ведення пропагандистських кампаній, які спочатку стосувались лише громадян власної держави, у сучасних умовах набуло світових масштабів і виявилося у маніпулюванні громадською думкою у більшості країн світу.

Міжнародні інформаційні відносини охоплені відповідними процесами обігу об'єктів міжнародного співробітництва, в яких задіяні суб'єкти цих відносин. Основним об’єктом міжнародних інформаційних відносини виступає міжнародна інформація, пов’язана з інформаційно-аналітичним забезпеченням зовнішньоекономічної політики, а її обіг не обмежений кордонами і має за мету оперативне інформування керівництва держав.

Воснові міжнародних інформаційних відносинлежитьміжнародний обмін інформацією, Сутністю такого обміну є глобальний інформаційний процес, що впливає на зовнішню політику міжнародного співтовариства, виступає каталізатором суспільства, стимулює розвиток економіки та обмін досягненнями у різних сферах суспільного життя. Державні органи та інші юридичні особи, які займаються інформаційною діяльністю, можуть безпосередньо здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у власних інтересах, а також в інтересах індивідуальних і колективних споживачів, інтереси яких вони обслуговують і яким гарантують одержання зарубіжної інформації. Такі гарантії закріплені у відповідних міжнародних правових актах, що регулюють міжнародні інформаційні відносини, до більшості яких приєдналася держава Україна. Приєднавшись до міжнародних договорів в інформаційній сфері Україна взяла на себе відповідні зобов’язання щодо приведення національного законодавства у відповідність до норм міжнародного права, що в цілому нині витримується у правотворчій діяльності вітчизняних державних органів.