Джерела та принципи міжнародного інформаційного права

Виникнення та розвиток міжнародних інформаційних відносин зумовило формування міжнародного законодавства, в якому містяться норми та принципи, що регулюютьправа та обов'язки суб'єктів процесу міжнародного обміну інформацією, інформаційними продуктами та послугами. В основі механізму правового регулювання інформаційних відносин на міжнародному рівні лежить Статут Організації Об’єднаних Націй, в якому об’єднані зусилля націй на закріплені віри в основні права людини, достоїнство та цінність особистості людини, створення умов для дотримання справедливості та поваги до зобов’язань, що випливають з договорів та других джерел міжнародного права. Серед цілей діяльності ООН виділяються здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру, в заохоченні і розвитку поваги прав людини та основних свобод для всіх незалежно від раси, статті, мови, віросповідання тощо. Для досягнення таких цілей діють Економічна та Соціальна Ради, уповноважені надавати Раді Безпеки ООН необхідну інформацію.

Незважаючи на рекомендаційний характер одним із джерел міжнародного інформаційного права є Загальна декларація прав людини, в якій закріплені ті права, що повинна мати людини і за захистом яких людина може звертатися до Комітету з прав людини при ООН, коли вичерпані можливості захисту, надані національним законодавством. Серед таких прав в інформаційній сфері заслуговують на увагу невтручання в особисте та сімейне життя кожного, недоторканість житла, тайна кореспонденції, честь та репутація тощо. Подібні положення закріплені і в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, стаття 17 якого охороняє право кожного від свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. У ст. 15 Міжнародного Пакту про соціальні, економічні та культурні права закріплені зобов’язання держав-учасників Пакту про визнання прав кожної людини на користування результатами наукового прогресу, захистом моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з науковими, літературними та художніми творами, авторами яких вони являються, а також повагу до свободи, необхідної для наукових досліджень і творчої діяльності.

Конвенція Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод закріпила право кожної особи на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла і кореспонденції та забороняє органам державної влади втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. У статті 10 Конвенції закріплено право кожного на свободу вираження поглядів, що включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право кожної людини на повагу до його честі та визнання гідності, охорона від свавільного та образливого втручання в її життя, життя її сім’ї, порушення недоторканості її житла та таємниці її кореспонденції чи незаконних нападів на честь і гідність також закріплено в ст. 11 Американської конвенції з прав людини.

На правове регулювання власне інформаційних відносин, порядку поширення інформації радіо,- телекомунікаційними засобами на міжнародному рівні спрямовані Міжнародна конвенція про використання радіотрансляції в інтересах миру, Європейський Договір про попередження радіотрансляції зі станцій, що знаходяться за межами національної території, Декларація ЮНЕСКО про керівні принципи використання трансляції через супутники для вільного поширення інформації, розвитку освіти та розширення культурних обмінів, Європейська конвенція про транскордонне телебачення. Названі та інші міждержавні угоди єосновними джерелами міжнародного інформаційного права, змістовий аспект яких є невід’ємною складовою зовнішньої і внутрішньої політики держав – суб’єктів міжнародного права.Міжнароднінорми проголошують право та свободу кожного на пошук, отримання та поширення інформації та ідеї будь-якими засобами, незалежно від державних кордонів.Технічні аспекти регулювання обміну інформацією стосуються організації транскордонних інформаційних потоків, встановлення міжнародних тарифів і стандартів на передачу інформаційних продуктів та послуг через кордони держав, поширення нових технологій та їх ефективної експлуатації, розподілу та використання радіочастот та геостаціонарних орбіт штучних космічних об’єктів.

Професійні аспекти правового регулювання стосуються юридичного супроводження діяльності у сфері інформації і комунікації, зокрема професійної діяльності журналістів. Такі документи, як Резолюція-1003 про етику журналістики, Резолюція № 2 «Свободи журналістів і права людини», Рекомендація № R(96) 4 «Про захист журналістів за умов конфліктів і тиску» підкреслюють важливість професійної діяльності ЗМІ в сучасних умовах європейської інтеграції. Рада Європи в Резолюції № 2 підтвердила принципи захисту журналістів в умовах демократичного суспільства. Принципи журналістської етики передбачають зміцнення вільної, незалежної, плюралістичної та відповідальної журналістики, вільний доступ до професії та професійної діяльності, забороняють втручання у діяльність журналістів органів державної влади, а також вимагають створення умов для професійної діяльності в зонах збройних конфліктів та кризових ситуацій.

Інформаційний обмін регулюється відповідно до основних принципів міжнародного права:

Ø суверенної рівності;

Ø невтручання у внутрішні справи держав, заборони застосування сили або загрози силою;

Ø дотримання міжнародних зобов'язань, мирного врегулювання міжнародних спорів;

Ø непорушності кордонів;

Ø загальної поваги до прав людини;

Ø співробітництва;

Ø виконання міжнародних зобов'язань.

Дана сфера регламентується також низкою спеціальних галузевих принципів;

Ø правом держав на здійснення чи санкціонування здійснення транскордонного телерадіомовлення;

Ø зобов'язанням держав запобігати та припиняти поширення ідей, заборонених міжнародним співтовариством;

Ø зобов'язанням держав забезпечити вільний доступ до джерел інформації;

Ø правом держав на протидію поширенню на своїй території ідей, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, моральному здоров'ю населення, правом держав розвивати інформаційну інфраструктуру задля досягнення своїх політичних, економічних і культурних цілей;

Ø зобов'язанням держав запобігати та припиняти неправомірне використання національних інформаційних ресурсів, масивів інформації для ворожої пропаганди та втручання у внутрішні справи інших держав.

Важливими принципами міжнародного інформаційного співробітництва, зафіксованими в конституціях багатьох країн, є принципи підтримання миру, незастосування сили, суверенної рівності держав, невтручання у внутрішні справи, повага до прав людини. Конституційні права людини на комунікацію забезпечуються нормами, що відповідають відповідним положенням міжнародних документів загального характеру

Принципи та норми міжнародного інформаційного права ієрархічно, системно та структурно взаємопов’язані, визначають цілісність механізму правового регулювання інформаційних відносин між суб'єктами права.Характерною рисою сучасного європейського інформаційного права є його вплив і взаємозв’язок із конституціями країн – членів міжнародних організацій. Демократичні принципи інформаційного права знайшли відображення в конституціях розвинених країн Європи, а також у конституціях нових незалежних держав Центральної та Східної Європи, які стали на шлях побудови демократичного та плюралістичного суспільства. Конституція окремо взятої країни враховує прогресивний розвиток міжнародного права та національні інтереси. Саме в ній або в конституційних законах визначається верховенство міжнародної норми над внутрішньодержавною, права й обов'язки держави та громадян, а також обмеження цих прав відповідно до чинного законодавства.