Суб’єкти міжнародного інформаційного права.

Міжнародні інформаційні відносини визначаються інформаційними процесами, що здійснюють суб'єкти міжнародного співробітництва по відношенню до об’єктів інформаційних відносин. Якщо об’єктом в цілому визнано інформацію, то суб’єктами міжнародного інформаційного права виступають учасники міжнародних відносин, які наділені відповідними інформаційними правами та несуть покладені на них законодавством обов’язки у сфері обігу інформації на міжнародному рівні. Багатогранність інформаційних відносин є причиною виникнення безлічі суб’єктів інформаційних відносин на міжнародному рівні. Класифікація суб’єктів міжнародних інформаційних відносин здійснюється за різними критеріями, найбільш важливими з яких є участь та місце особи в інформаційних міждержавних відносинах, її правовим статусом, масштабом діяльності тощо.

Головним суб’єктом міжнародних інформаційних відносин є насамперед держава, яка не тільки вступає у міждержавні договірні відносини, але й гарантує своїм фізичним та юридичним особам право участі в інформаційних відносинах у відповідності до норм національного та міжнародного права. Загальновизнаними суб’єктами міжнародних інформаційних відносин є міжнародні організації, транснаціональні компанії, а також фізичні та юридичні особи, які можуть впливати на прийняття рішень в інформаційній сфері на міждержавному рівні.Суб’єкти вступають у міжнародне співробітництво в інформаційній сфері на основі міжнародних договорів, укладених державою та юридичними особами, які займаються інформаційною діяльністю у власних інтересах чи в інтересах інших споживачів.

Конкретних суб’єктів міжнародних інформаційних відносин називають різні нормативні акти, в залежності від сфери виникнення та обігу інформації. Загальні засади права особи на доступ до інформації у нашій країні закріплені у Законі України «Про інформацію», ст. 3 якого серед основних напрямів державної інформаційної політики, називає сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору. Зі змісту ст. 4 цього ж Закону випливає що суб’єктами інформаційних відносин можуть бути фізичні особи незалежно від громадянства, а також будь-які юридичні особи чи обєднання громадян, що володіють інформаційною правосуб’єктністю. Конкретні види таких суб’єктів називають окремі закони, що урегульовують певну сферу інформаційних відносин.

У Законі України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» суб’єктом міжнародних інформаційних відносин називаються друковані засоби масової інформації, які здійснюють міжнародну інформаційну діяльність на основі міжнародних договорів, укладених Україною, та законодавства України. Окремим суб’єктом у міжнародному співробітництві у сфері діяльності друкованих засобів масової інформації можуть виступати редакції, журналісти та їх професійні обєднання на основі угод з громадянами і організаціями інших держав, а також з міжнародними організаціями. Цим же законом визначено, що в Україні можуть створюватися представництва зарубіжних друкованих засобів масової інформації, які відповідно стають суб’єктом міжнародних відносин.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про науково-технічну інформацію» міждержавний обмін науково-технічною інформацією здійснюється відповідно до угод, підписаних Україною, а держава забезпечує відкритий і рівноправний доступ своїх громадян і громадян держав –партнерів за угодами до інформаційних ресурсів спільного користування. Відповідно до цього ж Закону Уряд України визначає національний інформаційний центр, який координує міждержавний обмін науково-технічною інформацією. З цього випливає, що суб’єктом міжнародних інформаційних відносин виступає держава, державні органи та створені ними організації зі спеціальними завданнями щодо координації та сприяння розвитку інформаційних відносин на міжнародному рівні.

Такі засади міжнародних інформаційних відносин ґрунтуються на принципах міжнародної інформаційної політики та діяльності міжнародних організацій, які реалізують цю політику у міждержавних відносинах. Такими організаціями є, зокрема, ООН, Рада Європи, Європейський Союз, які ведуть активну міжнародну політику в інформаційній та комунікативній сферах, співробітничають з цих питань з окремими державами, міжнародними організаціями, транснаціональними корпораціями та неурядовими інституціями. На підтримку миру та безпеки, сприяння економічному, соціальному, гуманітарному розвитку, висвітленню ситуації з правами людини спрямована діяльність інформаційних підрозділів ООН. Головне місце серед них займає Департамент публічної інформації, що має розгалужену систему збору, опрацювання і поширення інформації. Для роботи ООН на місцях важливою ланкою є інформаційні центри як основний засіб стимулювання інтересу до глобальних проблем, обміну інформацією з місцевими ЗМІ, організаціями та навчальними закладами.

Найбільш впливовою організацією в європейському світі є Європейський Союз, інформаційна політика якого спрямована на усунення бар’єрів і нерівностей між країнами та спільнотами, ліквідацію диспропорцій в інформаційних потоках, консолідацію інформаційних ресурсів, збереження національної самобутності та ідентичності. На інтеграцію європейського інформаційного простору , побудову сучасного інформаційного суспільства, створення європейських правових норм у галузі комунікації, забезпечення принципів свободи слова та обміну інформацією, розвиток засобів масової інформації на основі новітніх комунікаційних технологій спрямована діяльність Ради Європи. Ця організація утверджує себе як захисник стандартів Європейської конвенції з прав людини, соціальних пріоритетів європейського суспільства, європейський зміст інформаційних відносин.

Забезпеченню доступу до інформації за допомогою міжнародного співробітництва задля миру у всьому світі та загального добробуту людства покликана сприяти спеціалізована установа ООН з питань освіти, науки та культури – ЮНЕСКО. Головними напрямами діяльності цієї організації в інформаційній сфері є сприяння розвитку інформаційної політики, ліквідація та зменшення перешкод, що заважають свободі інформації, вільному обміну ідеями, вдосконаленню комунікаційних засобів і технологій тощо.

На охорону та захист інформаційних прав громадян і юридичних осіб спрямована діяльність європейських неурядових організацій, які співпрацюють з урядовими організаціями окремо взятих країн. Основними напрямами їх діяльності є захист прав людини на свободу слова та незалежність і плюралізм ЗМІ, захист професійної діяльності журналістів, права на доступ до інформації за європейськими стандартами, право на розвиток суспільного радіомовлення і телебачення, право на вільний і не дискримінований доступ до мережі Інтернет тощо. Система неурядових організацій (НУО) України об'єднує інституції, метою діяльності яких є:

Ø участь у побудові національного інформаційного суспільства за європейськими принципами;

Ø встановлення правопорядку, що базується на принципах людської гідності, свободи комунікації;

Ø визнання транснаціональних асоційованих мереж прогресивними компонентами сучасного розвитку.

В юридичній літературі такі неурядові організації з інформації об’єднані в дві групи: Міжнародні організації загальної компетенції та Міжнародні організації спеціальної компетенції. До першої групи віднесені Міжнародна федерація з інформації та документації, Спілка міжнародних асоціацій, Міжнародна асоціація «Інформація задля розвитку», Інститут інформаційного суспільства, Міжнародна спілка досліджень комунікації, Європейський центр парламентських досліджень і документації, Міжнародний інститут комунікацій тощо. Мета їхньої діяльності — забезпечення міжнародних відносин у галузі інформації та комунікації на рівні громадських організацій, участь НУО у виробленні міжнародної політики в цій сфері, організація наукових досліджень міжнародних проблем комунікації, формування суспільної думки щодо стратегії розвитку цивілізації.

В другій групі об’єднані Міжнародні організації спеціальної компетенції серед яких правозахисні (організації свободи слова, прав людини і боротьби з цензурою, зокрема:

Ø організація 19-ї статті – Міжнародний центр боротьби з цензурою;

Ø медійні - спеціалізовані організації зі співпраці в галузі мас-медіа;

Ø журналістські – Міжнародна федерація журналістів, Європейський союз асоціацій наукових журналістів, Європейський інститут медіа, Європейська асоціація підготовки журналістів;

Ø організації телерадіомовлення – Європейська асоціація комерційного телебачення, Європейська телерадіомовна спілка, Європейська рада комерційного телебачення;

Ø організації друкованої преси та реклами – Жіноча публіцистична служба, Союз преси країн ЄС, Спілка асоціацій редакторів газет, Європейський рекламний тріумвірат, Європейська асоціація рекламних агентств;

Ø організації інформаційних та комунікаційних послуг (кабельного, супутникового, електрозв'язку, мульти-медіа, мережевого та інтернет-зв'язку) – Міжнародна рада кабельного зв'язку, Міжнародна організація космічного зв'язку, Міжнародна асоціація мобільного супутникового зв'язку, Європейська комісія поштового, телеграфного та телефонного зв'язку, Європейський форум мультимедіа, Європейська аудіовізуальна обсерваторія, Європейська спілка операторів кабельного зв'язку, Європейська асоціація інформаційних послуг, Європейське космічне агентство, Асоціація інформаційного менеджменту; організації з наукових, аналітичних і прикладних досліджень спеціалізованих галузей інформаційних відносин (Міжнародний союз дослідження комунікації, Інститут науковців з інформації, Європейська асоціація досліджень з розвитку інформаційних технологій, Міжнародна асоціація «Інформація та інтелект», Європейська рада наукової інформації) тощо.

Метою діяльністю названих та деяких інших організацій спеціального спрямування в інформаційній сфері є розв'язання проблем міжнародних інформаційних відносин за окремими напрямами міжнародної комунікації, забезпечення діалогу за віссю "державна влада – приватний сектор", об'єднання фахівців для розробки професійних стандартів, організацію широких представницьких контактів НУО на міжнародній арені. В цілому недержавні інституції вносять вагомий внесок в розвиток міжнародних інформаційних відносин, впливають на прийняття відповідних політичних рішень на підставі спостережень, різних моніторингів, досліджень з актуальних напрямів міжнародної інформаційної політики.

Суб’єктом міжнародних інформаційних відносин виступають і транснаціональні (кампанії) корпорації (ТНК), виробнича діяльність яких здійснюється в різних країнах, для чого важливу роль відіграє технологічний прогрес в системах телекомунікації та інформації. Міжнародні інформаційні відносини ТНК базуються в основному розвитку науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт та інформаційно-комунікаційних технологій. Формами поширення інформації про науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт можуть бути науково-технічні публікації, навчальна література, довідники, огляди, реферативні видання, матеріали конференцій, симпозіумів тощо. Транснаціональні мережні корпорації в інформаційному суспільстві, розробляючи нові інформаційні технології, розвиваючи належні ним глобальні інформаційно-телекомунікаційні мережі та контролюючи циркулюючі по них потоки утворюють потужну ланку у міжнародних інформаційних відносинах. Адже в сучасному інформаційному суспільстві інформація та знання є ключем до розвитку ТНК, як самостійної системи у міжнародних економічних відносинах.