VI. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ.

Окрім осіб, які приймають участь у справі, в господарському процесі можуть приймати участь 1) посадові особи підприємств, установ, організацій, інших державних органів, а також 2) експерти, 3) перекладачі та 4) представники. Їх роль і можливості в процесі різні, але усі вони сприяють розгляду справи.

Згідно з ст.. 30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.Ці особи мають право 1) знайомитися з матеріалами справи, 2) давати пояснення, 3) подавати докази, 4) брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Зазначені особи зобов’язані з’явитися до господарського суду на його виклик, сповістити про відомі їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

Слід звернути увагу, що господарське процесуальне законодавство не передбачає такої форми участі вказаних осіб, як дача висновків.

Для роз’яснення виникаючих при розгляді справи питань, потребуючих спеціальних знань, господарський суд за клопотанням особи, яка приймає участь у справі, призначає експертизу.

Експерт – це особа, яка має спеціальні знання у будь – якій галузі науки, техніки, мистецтва та ін. Права, обов’язки і відповідальність судового експерта визначаються ГПК України і Законом України „Про судову експертизу”.

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

До державних спеціалізованих установ належать:

1) науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

2) науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України;

3) експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.

Атестовані судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, 1) які мають відповідну вищу освіту, 2) освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, 3) пройшли відповідну підготовку та 4) отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони 1) мають відповідну вищу освіту, 2) освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, 3) пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, 4) атестовані та 5) отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому законодавством.

Не можуть залучатися до виконання обов’язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість.

Особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а у випадках, передбачених законодавством — іншим фахівцям з відповідних галузей знань.

У відповідності з ст. 31 ГПК України судовий експерт зобов’язаний за ухвалою господарського суду з’явитись на його виклик і дати можливий висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі, і копія його надається сторонам ( ст.. 42 ГПК України).

Судовий експерт, оскільки це необхідно для дачі висновку, має право 1) знайомитися з матеріалами справи, 2) брати участь в огляді та дослідженні доказів, 3) просити господарський суд про надання йому додаткових матеріалів.

Судовий експертмає право відмовитись від дачі висновку, якщо 1) поданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не має 2) необхідних знань для виконання покладеного на нього обов’язку.

Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються:

1) процесуальним порядком призначення судового експерта;

2) забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи;

3) існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів дізнання досудового та судового слідства;

4) створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням;

5) кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків;

6) можливістю призначення повторної судової експертизи;

7) присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.

Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право заявити відхилення судовому експерту, якщо він 1) особисто, прямо чи побічно зацікавлений в результаті розгляду справи, якщо 2) він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, а також з 3) мотивів його некомпетентності.

Відхилення повинне бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відхилення після цього можна лише у випадку, коли про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Питання про відхилення вирішується суддею, яким виносить з цього приводу ухвалу.

Згідно з ст.. 13 Закону України „ Про судоустрій України ” судочинство в Україні ведеться на українській мові або на мові більшості населення даної місцевості. Особам, які приймають участь у справі, які не володіють мовою, на якій ведеться судочинство, забезпечується право повного ознайомлення з матеріалами справи, участь в судових діях через перекладача і право виступати в суді на рідній мові.

Перекладачем є особа, яка володіє мовами, знання яких необхідне для перекладу, і призначено судом для участі в господарському процесі.

Перекладач зобов’язаний з’явитися по виклику суду і в повному обсязі, вірно і своєчасно здійснювати переклад письмових доказів і усних пояснень усіх учасників процесу. При цьому перекладач вправі задавати присутнім при перекладі особам питання для уточнення перекладу.

Перекладач підлягає відхиленню у тих же випадках, що й експерт. Крім того, експерт і перекладач при наявності у них підстав для відхилення зобов’язані заявити самовідвід. Перекладач несе кримінальну відповідальність у разі за відомо невірного прикладу.