ІІ. ПІДСУДНІСТЬ СПРАВ ГОСПОДАРСЬКИМ СУДАМ

Підсудність —віднесення підвідомчого господарським судам юридичної справи до ведення визначеного господарського суду.

На відміну від підвідомчості, за допомогою якої розмежовуються повноваження на вирішення юридичних справ між різними юрисдикційними органами, підсудність розмежовує компетенцію в тій же області, але між різними судами. У залежності від роду справ і від території, на якій діє той або інший суд, прийнято розрізняти підсудність родову, або предметну, і територіальну, або просторову (місцеву).

Родова підсудністьсправ допомагає визначити, суд якого рівня системи господарських судів повинний прийняти конкретну справу до свого провадження як суд першої інстанції в залежності від предмета суперечки. Загальне правило родової підсудності справ говорить, що всі справи, підвідомчі господарським судам, підсудні місцевим господарським судам (ст. 13 ГПК).

Територіальної іменується підсудність справи судові в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. З її допомогою розмежовується компенсація однорідних судів (однієї ланки судової системи).

Територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи.

Господарським судам слід також враховувати, що оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності.

У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов’язаний з діяльністю цього підрозділу позовні матеріали або справа надсилається за підсудністю — в господарський суд за місцем знаходження юридичної особи.

Спори, пов’язані з укладанням, зміною умов, розірванням чи визнанням недійсними бартерних угод, підлягають вирішенню господарським судом за місцем знаходження однієї із сторін, до якого звернувся заявник.

У вирішенні питання щодо визначення територіальної підсудності справ зі спорів про визнання договорів недійсними за позовами осіб, які не є сторонами у цих договорах (прокурорів, органів державної податкової служби тощо), коли відповідачами зазначено обидві сторони того чи іншого договору, слід виходити з такого.

У відповідних випадках територіальна підсудність має визначатися згідно з частиною третьою статті 15 ГПК, а тому розгляд справи здійснюється тим господарським судом, до якого звернувся позивач.

Як правило, територіальна підсудність підрозділяється на 1) загальну, 2) альтернативну (на вибір позивача), 3) виняткову і 4) підсудність по зв'язку справ.

Загальна підсудність визначається місцезнаходженням відповідача. Так, згідно ст. 15 ГПК, справи по спорах, що виникає при укладенні, зміні і розірванні господарських договорів, справи по спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом по місцезнаходженню сторони, зобов'язаної за договором здійснювати на користь іншої сторони визначені дії, як то: передати майно, виконати роботу, зробити послуги, сплатити гроші і т.п.

Справи по спорах, що виникає при виконанні господарських договорів і за іншими підставами, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом по місцезнаходженню відповідача.

Справи про банкрутство розглядаються господарським судом по місцезнаходженню боржника.

Альтернативної вважається підсудність, при якій справа може розглядатися одним з декількох зазначених у законі судів на вибір позивача.

Справи по спорах при участі декількох відповідачів розглядаються господарським судом по місцезнаходженню одного з відповідачів на вибір позивача.

Винятковоїє підсудність, що допускає розгляд визначених категорій справ лише судами, точно зазначеними в законі:

1) віднесені до підсудності господарського суду справи по спорах, що виникає з договору перевезення, у яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом по місцезнаходженню цього органа (перевізника);

2) справи по спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом по місцю здійснення порушення;

3) справи по спорах про право власності на майно, або про витребування майна з чужого незаконного володіння, або про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцем перебування майна;

4) справи по спорах, у яких відповідачем є вищий або центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва (ст. 16 ГПК)

Незважаючи на відсутність прямого встановлення в господарському процесуальному законі, як особливого виду територіальної підсудності може бути виділена підсудність по зв'язку справ.

Цивільне процесуальне законодавство виділяє такий вид підсудності, однак у літературі по цивільному процесу обґрунтовано критикується віднесення до справ такої підсудності позову, пред'явленого до декількох відповідачів, що проживають або знаходиться в різних місцях, а також зустрічних позовів, що незалежно від їхньої підсудності пред'являються в суд по місцю розгляду первісного позову. У розглянутих ситуаціях можливість вибору надана позивачеві або відповідачеві, отже, це окремі випадки підсудності на вибір зацікавленої сторони.

Отже, підсудність по зв'язку справ припустима, наприклад, у випадку вступу в справу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет суперечки. За змістом ст. 26 ХПК, позови третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет суперечки, підсудні судові, що вирішує справи, в які вступає вступає третя особа.

Справа, прийнята господарським судом до свого виробництва з дотриманням правил підсудності, повинна бути їм розглянута по суті й у тому випадку, якщо в процесі розгляду справи воно стало підсудним іншому господарському судові (ст. 17 ХПК).

Якщо справа не підсудна даному господарському судові, матеріали справи спрямовуються господарським судам по встановленій підсудності не пізніше п'яти днів із дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

У тому випадку, якщо після відводу суддів неможливо розглянути справу в господарському суді, до підсудності якого відноситься справа, то Голова Вищого господарського суду України або його заступник мають право вимагати будь-яку справу, що мається у виробництві місцевого господарського суду, і передати її на розгляд в інший місцевий господарський суд.

Ухвала про передачу справи по підсудності може бути оскаржено.

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Підсудність — віднесення підвідомчого господарським судам юридичної справи до ведення визначеного господарського суду.

У залежності від роду справ і від території, на якій діє той або інший суд, прийнято розрізняти підсудність родову, або предметну, і територіальну, або просторову (місцеву).

Родова підсудність справ допомагає визначити, суд якого рівня системи господарських судів повинний прийняти конкретну справу до свого провадження як суд першої інстанції в залежності від предмета суперечки.

Територіальної іменується підсудність справи судові в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду.

Загальна підсудність визначається місцезнаходженням відповідача.

Альтернативної вважається підсудність, при якій справа може розглядатися одним з декількох зазначених у законі судів на вибір позивача.

Справи по спорах при участі декількох відповідачів розглядаються господарським судом по місцезнаходженню одного з відповідачів на вибір позивача.

Виняткової є підсудність, що допускає розгляд визначених категорій справ лише судами, точно зазначеними в законі:

Підсудність по зв'язку справ припустима, наприклад, у випадку вступу в справу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет суперечки.