Підвідомчість — це встановлена законом сукупність повноважень господарських судів по розгляду і вирішенню справ, віднесених до їхньої компетенції.

Підвідомчість справ господарським судам встановлюється в ст. 12 ГПК України.

У відповідності зі ст. 26 ЦПК, при з'єднанні декількох зв'язаних між собою вимог, одні з яких підвідомчі судові, а інші — господарському судові, усі вимоги підлягають розглядові в суді, незалежно від статусу учасників суперечки.

Таким чином, критеріями, що визначають підвідомчість справ господарському судові, є:

1) характер спірного правовідношення;

2) суб'єктний склад учасників суперечки.

До числа суб'єктів спорів, що розглядаються господарськими судами, відносяться наступні:

1) юридичні особи, тобто організації, створені і зареєстровані у встановленому законом порядку (ст. 80 ГК);

2) громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи й у встановленому порядку придбали статус суб'єкта підприємницької діяльності;

3) у випадках, передбачених законодавчими актами України, у господарський суд мають право також звертатися державні й інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності;

4) держава Україна, коли вона виступає як учасника відносин цивільного обороту;

5) державні органи, органи місцевого самоврядування, прокурор, коли їм надане право брати участь у господарському процесі з метою захисту майнових інтересів держави й органів, що представляються ними;

6) іноземні організації, організації з іноземними інвестиціями, міжнародні організації, іноземні громадяни, особи без громадянства, що здійснюють підприємницьку діяльність.

Види підвідомчості справ господарським судам.У залежності від того, чи відносить закон вирішення визначеної категорії справ до ведення винятково яких-небудь одних органів або декількох різних органів, підвідомчість підрозділяється на виняткову і множинну. Так, справи про банкрутство віднесені до виняткової підвідомчості господарських судів. Отже, у їхньому відношенні установлена виняткова підвідомчість.

Майнові спориміж громадянами і між організаціями, а також між громадянами й організаціями мають множинну підвідомчість, тому що можуть вирішуватись як державними (загальної юрисдикції, господарським), так і третейськими судами. Множинна підвідомчість у залежності від способу вибору з декількох юрисдикційних органів, яким справа підвідомча за законом, може підрозділятися на договірну, імперативну і альтернативну.

Договірної є підвідомчість, обумовлена взаємною угодою сторін.

Імперативної називається підвідомчість, при якій справа розглядається декількома юрисдикционными органами у визначеної законом послідовності. Наприклад, установлений законом для окремих категорій спорів порядок досудового врегулювання.

Альтернативної називають підвідомчість на вибір особи, що шукає захисту своїх прав. Відповідно до традиційно прийнятого трактування правил альтернативної підвідомчості зацікавлена в вирішенні спориособа вправі за своїм розсудом звернутися до кожного з органів, названих у законі. Такий вибір звичайно був між судом або органом адміністративної юрисдикції. Однак по діючому законодавству зацікавлена особа, звернувшись за вирішенням спорив несудовому порядку відповідно до правил альтернативної підвідомчості, не позбавляється права на звернення до суду.

Основні категорії справ, підвідомчих господарським судам.У ст. 12 ГПК України утримується перелік справ, підвідомчих господарському судові:

1)справи по спорах, що виникає при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів і за іншими підставами, а також по спорах про визнання недійсними актів по підставах, зазначеним у законодавстві;

2) справи про банкрутство;

3) справи по заявах органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати — з питань, віднесеним законодавчими актами до їхньої компетенції.

Даний перелік не є вичерпної, тому що господарському судові підвідомчі й інші господарські суперечки, що задовольняють загальним критеріям підвідомчості. Наприклад:

1) у відповідності зі ст. 37 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» органам прокуратури надане право звертатися в господарський суд із заявами про припинення екологічно небезпечної діяльності суб'єктів господарювання;

2) у відповідності зі ст. 30 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» господарським судам підвідомчі суперечки, зв'язані з наданням додаткових земельних ділянок селянському (фермерському) господарству, після його створення; про припинення діяльності селянського (фермерського) господарства; про викуп для державних і суспільних потреб земель селянського (фермерського) господарства;

3) суперечки, зв'язані з примусовим розпуском (ліквідацією) об'єднань громадян, накладенням стягнень на об'єднання громадян, вирішується господарським судом на загальних підставах за заявою органа, що реєструє об’єднання, або прокурора (статті 28-31 Закону України «Про об'єднання громадян»);

4) спорипро визнання недійсними рішень обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій про повернення або передачу у власність релігійним організаціям культурних будівель або майна підвідомчі Вищому господарському судові України;

5) господарським судам підвідомчі суперечки, зв'язані з відшкодуванням морального (немайнового) шкоди, заподіяного підприємствам або організаціям, у тому випадку, коли як відповідач виступає юридична особа.

Виключення з загальних правил підвідомчості спорів господарським судам складають наступні категорії спорів:

1) господарським судам не підвідомчі суперечки, що виникають при узгодженні стандартів і технічних умов;

2) спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за згодою сторін (ст. 12 ХПК);

3) у випадках коли спір за участю громадянина-підприємця виник не в зв'язку з підприємницькою діяльністю, він розглядається в загальному суді;

4) не можуть осварюватись в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, дії посадових осіб, зроблені в процесі або в результаті перевірок і т.п.;

5) на підставі ст. 67 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» не підлягають розглядові господарськими судами справи в області охорони навколишнього природного середовища, якщо одна зі сторін перебуває за межами України;

6) спори про припинення випуску друкованих засобів масової інформації, вилученні тиражу або окремої його частини;

7) оскарження відмовлення в державній реєстрації друкованого засобу масової інформації або рішення про припинення випуску; заміна засновника (складу засновників); вимоги громадян, юридичних осіб і державних органів про спростування опублікованої інформації підвідомчі загальним судам (статті 18—20 і 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресі) в Україні»);

8) відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про режим іноземного інвестування» спориміж іноземними інвесторами і державою з питань державного регулювання іноземних інвестицій і діяльності підприємств з іноземними інвестиціями підвідомчі судам загальної юрисдикції, а не господарським судам, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

9) відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про об'єднання громадян», рішення про примусовий розпуск всеукраїнських і міжнародних об'єднань громадян на території України приймається Конституційним Судом України.

Стосовно угод про оренду майна інших крім державної та комунальної форми власності чинне законодавство відповідних приписів не містить. Однак якщо такі угоди нотаріально посвідчені, то стягнення заборгованості за ними також може провадитися на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Водночас, відповідно до статті 88 Закону України “Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості. У разі наявності спору з приводу стягнення заборгованості з орендної плати та/або пені за несвоєчасне внесення такої плати справа з відповідного спору підвідомча господарському суду на загальних підставах.

Не підлягають розгляду господарським судом позови релігійнихорганізацій про витребування культової будівлі і майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) або про усунення перешкод у користуванні ними (негаторний позов), якщо є рішення відповідного державного органу про передачу культової будівлі чи майна релігійній організації у володіння або користування, оскільки згідно з пунктом 10 статті 18-1 Закону України “Про виконавче провадження” таке рішення є виконавчим документом і відповідно до пункту 14 статті 3 названого Закону підлягає виконанню Державною виконавчою службою.

Статтею 37 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” органам прокуратури надано право звертатися до суду з заявами про припинення екологічно небезпечної діяльності суб’єктів господарювання. Заяви інших державних органів з цих питань розгляду господарськими судами не підлягають, оскільки у відповідності з пунктом 3 Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів, у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 29.10.92 N 2751-12, діяльність таких підприємств може бути обмежена, зупинена чи припинена за рішенням органів, перелік яких наведений у названому пункті і до компетенції яких чинним законодавством України віднесене вирішення питань, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища.

Справи за заявами прокурорів та їх заступників про визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування, державних адміністрацій підвідомчі господарському суду, якщо такі акти не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій і якщо відповідну заяву подано в інтересах держави в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У відповідності зі статтею 1 ГПК України захист прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб, незалежно від форм власності майна та організаційних форм, а також громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності покладений на господарський суд. Отже, спори, пов’язані з застосуванням чи порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, підвідомчі господарським судам на загальних підставах, якщо інше не встановлено чинним законодавством, міжнародними договорами або угодами

Справи у спорах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням неправивих відомостей органом масової інформації, можуть розглядатись господарськими судами лише тоді, коли згаданий орган не надав позивачеві відомостей про автора і, отже, всю вину за поширення відомостей взяв на себе та за умови попереднього вирішення питання про їх спростування у суді загальної юрисдикції або органом масової інформації на вимогу заявника”. До відповідної позовної заяви повинні бути додані докази такого спростування. У разі неподання цих доказів господарський суд повинен повертати позовну заяву на підставі пункту 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, а якщо справу вже порушено — залишати позов без розгляду відповідно до пункту 5 статті 81 названого Кодексу

Господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, що пов’язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про звільнення майна з-під арешту, та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов’язана проводити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 59 і 86 Закону України “Про виконавче провадження”, — за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК).

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів не є господарськими. Отже заяви у спорах, пов’язаних з названими відносинами, не підлягають розгляду в господарських судах України.

Якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв’язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК, включаючи випадки коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

У зв’язку з тим, що трудовий колектив не є підприємством чи організацією у розумінні частини першої статті 1 ГПК, йому не надано право звертатись до господарського суду в т.ч. і з заявою про визнання недійсним рішення компетентного органу про ліквідацію або реорганізацію підприємства, з такою заявою вправі звернутися саме підприємство, оскільки до виключення його з державного реєстру воно не втрачає статусу юридичної особи.

Спори, пов’язані з примусовим розпуском (ліквідацією) об’єднання громадян, вирішуються господарським судом на загальних підставах за заявою легалізуючого органу або прокурора. У такому ж порядку вирішуються спори щодо накладання стягнень на об’єднання громадян

Підвідомчий господарським судам спор може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду, крім суперечок про визнання недійсними актів, а також суперечок, що виникають при висновку, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, зв'язаних із задоволенням державних потреб (ст. 12 ХПК).

Також третейським судам не підвідомчі наступні категорії справ:

- справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

- справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб;

- справ, пов’язаних з державною таємницею;

- справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

- справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

- справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство;

- інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

- справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.