III. ВИРІШЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Розгляд справи по-суті і її значення

Судовий розгляд — одна з основних стадій господарського процесу, у ході якої відбувається розгляд і вирішення справи по-суті, тобто перевіряється законність і обґрунтованість взаємних вимог сторін і третіх осіб на підставі дослідження представлених доказів.

Значення цієї стадії укладається насамперед у тім, що свою найважливішу задачу — захист майнових і інших прав і законних інтересів організацій і громадян-підприємців і активний усебічний вплив на поліпшення їхньої господарської діяльності — господарські суди виконують головним чином при розгляді і вирішенні виниклих між ними правових суперечок. У ході розгляду справи перевіряється обґрунтованість взаємних вимог і заперечень сторін; на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження зібраних доказів установлюються їхні дійсні права і взаємини, з'ясовуються умови і причини, що породили спір. Справа одержує своє остаточне, законне й обґрунтоване рішення. Саме в цій стадії найбільше повно виявляється дія основних початків господарського процесу. Значення цієї стадії складається також і в тому, що на підставі аналізу й узагальнення досліджених у засіданні матеріалів і вірогідно встановлених обставин справи господарським судом розробляються пропозиції, спрямовані на удосконалювання господарських відносин, поліпшення господарського законодавства й усунення недоліків у діяльності організацій.

Одним з важливих факторів ефективності судового розгляду є оперативність розгляду справи.

Згідно ст. 69 ГПК України, спір повинен бути вирішеним господарським судом у термін не більш двох місяців із дня одержання позовної заяви. Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем повинен бути вирішено господарським судом у термін не більш одного місяця з дня одержання позовної заяви.У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів..

У відповідності зі ст. 74 ГПК України, порядок ведення засідання визначається суддею, а у випадку розгляду справи трьома суддями — суддею, що головує в засіданні.

Господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Порядок розгляду справи

Засідання господарського суду можна розділити на три частини: 1) підготовчу, 2) розгляд спору по-суті (дослідження й оцінка доказів) і 3) ухвалення рішення в справі.

Підготовча частинасудового розгляду являє собою систему процесуальних дій, спрямованих на те, щоб виявити можливість розгляду справи по-суті.

У даної, допоміжної стосовно розгляду справи по-суті, частині судового засідання необхідно виділяти дві відносно самостійні процесуальні задачі:

1) з'ясування наявності або відсутності умов, необхідних для забезпечення правильного вирішення справи в даному судовому засіданні. Саме на це безпосередньо спрямовано вимоги закону, що передбачають здійснення процесуальних дій: по перевірці явки учасників процесу і вирішенні питання про розгляд справи при неявці кого-небудь з них; по з'ясуванню наявності згоди на розгляд справи суддею одноосібно; з вирішення питання про відводи; про відкладення розгляду справи і правилах такого відкладення;

2) створення необхідних умов для всебічного, повного й об'єктивного дослідження доказів у справі в даному судовому засіданні, для здійснення судочинства на підставі змагальності і рівноправності сторін. На це насамперед спрямовано вимоги закону, що регламентують процесуальні дії: по роз'ясненню учасникам розгляду справи їхніх процесуальних прав і обов'язків; з вирішення судом заяв і клопотань осіб, що беруть участь у справі.

Невиконання кожної з цих задач може привести до порушення прав і законних інтересів суб'єктів процесу, уплинути на результат вирішення справи, відстрочити винесення законного й обґрунтованого рішення. Сказане означає, що виконання названих задач необхідно для забезпечення правильного і своєчасного вирішення справи. Саме в цьому укладається мета всієї сукупності процесуальних норм і суть сформульованих у них вимог, що встановлюють права й обов'язки учасників розгляду і вирішення справи в підготовчій частині судового засідання.

Можна виділити процесуальні дії, що припустимі в підготовчій частині судового розгляду:

1. головуючий відкриває судове засідання і повідомляє, яке справа підлягає розглядові;

2. суд (суддя) встановлює осіб що з'явилися;

3. перекладачеві, якщо він залучається до розгляду в справу, роз'ясняються його права; крім того, його попереджають про кримінальну відповідальність за свідомо неправильний переклад;

4. головуючий повідомляє склад суду, хто бере участь у розгляді як прокурора, експерта, перекладача, секретаря.Одночасно головуючий роз'ясняє особам, що беруть участь у справі, їхнє право заявляти відводи;

5. головуючий роз'ясняє особам, що беруть участь у справі, їхнім представникам права й обов'язки, їхнє право звернутися в третейський суд для вирішення справи;

6. суд вирішує заяви осіб, що беруть участь у справі;

7. при наявності підстав розглядається питання про відкладення розгляду справи;

8. експертові роз'ясняються його права й обов'язки; експерт попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Із сукупності послідовних дій, викладених вище, і складається підготовча частина судового розгляду. Якщо суд вважає, що справа може бути розглянуто, то переходить до наступної стадії — розгляду справи по-суті.

У стадії розгляду справи по-суті велике значення має дослідження фактичних обставин справи, перевірка й оцінка зібраних доказів.

Ця частина судового засідання, безсумнівно, є основною, оскільки саме тут за участю всіх суб'єктів процесу в умовах змагальності і рівноправності сторін досліджуються й аналізуються фактичні обставини справи. Помітно виділяється вона і по обсягу, а також характерові процесуальних дій, що роблять суд і інші учасники розгляду і вирішення справи. Найбільше наочно і повно виявляють свою дію в цій частині судового розгляду і всі принципи господарського судочинства.

При розгляді справи по-суті суд виконує три задачі:

1) ухвалює обсяг і межі дослідження обставин справи в судовому засіданні. Так, головуючий робить дії по з'ясуванню даних про те, у якому обсязі позивач підтримує свої вимоги, чи не бажає він скористатися своїм правом на зміну позову і чи визнає відповідач вимоги позивача;

2) виявлення наявності або відсутності підстав для припинення провадження в справі в стадії судового розгляду, зв'язаних з диспозитивними розпорядницькими діями суб'єктів спірних правовідносин. Наприклад, головуючий робить процесуальні дії по з'ясуванню, чи не має наміру позивач відмовитися від своїх вимог і чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою;

3) дослідження доказів у справі, що входить у структуру господарського процесуального доказування. У її структуру також включаються дії по визначенню предмета доведення, збиранню, представленню, оцінці доказів.

Усі названі елементи знаходяться в тісному взаємозв'язку і характеризуються внутрішньою єдністю, оскільки вся діяльність по судовому доведенню спрямована на досягнення однієї процесуальної цілі. Такою метою є правильне установлення фактичних обставин справи. Саме на це спрямовано всі процесуальні дії і правовідносини, що складаються при судовому доведенні в стадії підготовки справи до судового розгляду і при розгляді і вирішенні справи по-суті.

Розгляд справи по-суті може складатися з наступних послідовних процесуальних дій:

1. розгляд починається доповіддю головуючого. Потім головуючий запитує, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача, чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою;

2. суд установлює порядок дослідження доказів. Господарський процесуальний кодекс не містить норм, що регламентують порядок дослідження доказів. Тому при рішенні даного питання господарські суди керуються порядком, виробленим судовою практикою;

3. суд заслуховує пояснення осіб, що беруть участь у справі;

4. досліджуються письмові докази;

5. досліджуються речові докази;

6. досліджуються висновки експерта і т.д. Досліджувавши матеріали справи й оцінивши всі докази, господарський суд може зробити відповідний висновок по-суті спору. Якщо в підсумку дослідження й оцінки всіх матеріалів справи сторони прийдуть до згоди по суперечці, вона оформляється рішенням. В інших випадках рішення приймається судом з обліком установлених їм фактичних обставин справи.

Судове рішення з'являється привселюдно. Усі присутні в залі судового засідання вислухують рішення господарського суду стоячи.

Після оголошення рішення сторонам варто роз'яснити порядок оскарження рішення, хоча закон цього прямо не вимагає. На цьому судове засідання в справі закінчується.

Тимчасова зупинка судового розгляду

Суд зобов'язаний прагнути до того, щоб справа була вирішена в одному засіданні. Однак нормальний плин провадження в господарському суді іноді порушується як унаслідок причин, що перешкоджають узагалі винесенню рішення по даній справі, так і по обставинах, що робить неможливим подальший розгляд справи в даному засіданні.

Існує три форми тимчасової зупинки процесу: 1) перерва, 2) відкладення розгляду і 3) призупинення провадження в справі.Названі форми відрізняються по 1) підставах, 2) термінам зупинки і 4) наслідкам.

Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України, суддя вправі оголосити перерву в засіданні в межах установленого терміну вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Перерва — це відстрочка продовження судового засідання на відносно короткий час, викликана головним чином необхідністю відпочинку суддів або виникненням таких обставин, що перешкоджають продовженню процесу, але можуть бути усунуті порівняно швидко і просто. Закон не розшифровує поняття таких перешкод. Після закінчення перерви судове засідання продовжується з тієї стадії, на якій була оголошена перерва.

Відкладення розгляду справи — це перенесення засідання господарського суду на інший час у зв'язку з виявленням обставин, що перешкоджають вирішенню справи по-суті в даному засіданні.

Підставами відкладення розгляду справи, зокрема, є:

1) неявка в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

2) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

3) непредставлення витребуваних доказів;

4) необхідність витребування нових доказів;

5) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

6) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Таким чином, питання про відкладення слухання справи, вирішується в переважній більшості випадків по розсуду суду виходячи з конкретних обставин справи. Однак справа відкладається завжди з метою необхідності здійснення яких-небудь процесуальних дій.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, у якій вказуються час і місце проведення наступного засідання (ст. 77 ГПК України).

Призупинення провадження в справі — тимчасове припинення здійснення процесуальних дій у справі по незалежним від суду і сторін обставинам, що перешкоджають подальшому рухові справи.

Призупинення провадження в справі істотно відрізняється від відкладення розгляду справи. Слухання справи відкладається на відповідний термін для здійснення судом або особами, що беруть участь у справі, визначених процесуальних дій. При призупиненні провадження в справі здійснення процесуальних дій припиняється за винятком дій по забезпеченню доказів або позову і дій, зв'язаних із самим призупиненням провадження або його поновленням.Термін призупинення провадження в справі не вказується: воно відновляється лише при настанні визначених, передбачених у законі умов.

Господарський суд вправі зупинити провадження в справі по клопотанню сторін, прокурора, що беруть участь у судовому процесі, або зі своєї ініціативи у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Усунення причин, що перешкоджають розглядові справи в даному засіданні, як правило, вимагає тривалого часу.

Терміни ж розгляду господарських суперечок строго обмежені. Тому час, необхідний для усунення причин, що перешкоджають розглядові, повинен бути виключене з часу, відведеного для розгляду спору. Однак здійснення окремих заходів може бути зроблено й у межах загальних термінів для розгляду господарських суперечок. У цих випадках питання про призупинення розгляду справи ставиться на розсуд суду, що може не припиняти, а відкласти розгляд справи.

Господарський суд відновляє провадження в справі після усунення обставин, що потягли її призупинення.

Про зупинення провадження в справі і її поновлення виноситься ухвала. Ухвала про зупинення провадження може бути оскаржено.

Закінчення провадження в справі без винесення рішення

Як правило, розгляд справи закінчується винесенням рішення. Однак при наявності визначених у законі підстав можливе закінчення провадження в справі без винесення рішення.

По характері підстав і процесуальних наслідків виділяються дві форми закінчення справи без винесення рішення: 1) припинення провадження в справі; 2) залишення заяви без розгляду.

Припинення провадження в справі — це закінчення розгляду справи без винесення рішення по-суті спору унаслідок виявлення обставин, при яких подальший розгляд спору в господарському суді є неможливим або безцільним.

Згідно ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження в справі, якщо:

1) спір не підлягає розглядові в господарських судах України. Мається на увазі непідвідомчість спору судові і помилкове порушення справи по позову організації, що не є юридичною особою, а виходить, що не володіє процесуальною правоздатністю;

2) відсутній предмет спору.

Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/ 612 від 23.08.94 р. «Про деякі питання практики застосування статей 80 і 81 АПК України» закріпили, що господарський суд припиняє провадження в справі в зв'язку з відсутністю предмета спору в таких випадках: 1) припинення існування предмета спору (наприклад, здійснення у встановленому порядку скасування акта, що заперечується,), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неурегульованих питань;

3) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав

У даному пункті мова йде про тотожність позову. Якщо в судді є сумніву в тотожності позову на момент прийняття позовної заяви, то він приймає заяву і питання про тотожність вирішує в ході судового розгляду, приймаючи відповідне рішення;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Мирова угода — розпорядницька дія сторін по взаємному врегулюванню виниклого матеріально-правового спору на взаємоприйнятих умовах і припиненню порушеної судом справи. Судова мирова угода може бути укладено тільки між сторонами і не може бути зроблено іншими особами, що беруть участь у справі.

Можливість мирового врегулювання господарських суперечок — найважливіша передумова рівноважного стану господарських відносин. Зокрема, цей процесуальний інститут: а) сприяє економії часу, сил і коштів суду й учасників процесу. Такий процесуальний інститут виступає фактором гармонізації судового провадження; б) засновує вирішення спору на соціально-економічних (суспільно-виробничих) факторах, усебічно враховуючі інтереси сторін, а не тільки на формалізованих установленнях; в) усуває конфліктний стан господарських відносин, тому що сторони, що сперечаються, що мирно дозволили господарську суперечку, у більшій мірі, чим при вирішенні спору судом, схильні до продовження господарського співробітництва.

Згідно ст. 78 ГПК України, умови мирової угоди сторін викладаються в адресованій господарському судові письмовій заяві, що прилучається до справи. Ця заява підписується відповідно позивачем, відповідачем або обома сторонами.До затвердження мировоїугоди сторін господарський суд роз'ясняє сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи маються повноваження на здійснення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися тільки прав і обов'язків сторін щодо предмета позову.

Однак діючим господарським процесуальним законодавством сьогодні не повною мірою урегульовані такі питання, як порядок примирення сторін, мотивування відмовлення господарського суду затвердити мирову угоду, розмежування мирової угоди й інститутів визнання боргу або відмовлення від позову, істотні умови мирової угоди, категорія справ, по яких мирова угода не допускається, і ін.

Передбачений ст. 80 ГПК України перелік підстав припинення провадження в справі є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

У випадку припинення провадження в справі повторне звернення в господарський суд по суперечці між тими ж сторонами, про той же предмет і по тим же підставам не допускається.

Про припинення провадження в справі виноситься ухвала, у якій повинні бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення державного збору з бюджету, а також можуть бути вирішені питання про стягнення штрафів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала про припинення провадження в справі може бути оскаржено.

Почате в господарському суді справа не може закінчитися винесенням рішення також і в тому випадку, коли при її розгляді виявиться недотримання порядку пред'явлення позову або порушення позивачем деяких обов'язків у процесі. У цих випадках позов залишається без розгляду.

Залишення заяви без розгляду — закінчення провадження в справі без винесення рішення, не позбавляє можливості повторного звернення в суд з тотожною заявою.

Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

3) позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;

4) позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

Застосування даного пункту можливо тільки при наступних умовах: 1) додаткові документи вважаються витребуваними, тільки коли про це зазначено у відповідному процесуальному документі; 2) витребувані документи або явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; 3) позивач не представив витребувані документи або не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин;

6) громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Таким чином, у числі підстав залишення позову без розгляду в господарському процесі чітко виділяються випадки, коли позов повинний бути залишений без розгляду, і випадки, коли це питання вирішується на розсуду суду.

З урахуванням обставин кожного конкретного випадку суд може і не залишати позов без розгляду, а відкласти слухання справи на певний строк. Але по яких би підставах не залишався позов без розгляду, господарський суд не висловлює при цьому свого судження по питанню про відсутність у сторін яких-небудь матеріальних прав або права на пред'явлення позову. Він лише констатує неможливість при даних умовах розглянути справу по-суті в початому провадженні. Обставини, що служать підставою для залишення позову без розгляду, — це завжди недоліки процесу. Відповідно до цього визначаються процесуальні наслідки застосування даного інституту: позивач вправі знову пред'явити позов у загальному порядку, якщо умови, що послужили підставою для залишення позову без розгляду, будуть усунуті (ст. 81 ГПК України). Залишення позову без розгляду свідчить про неправомірне виникнення процесу внаслідок допущених позивачем порушень. Тому пред'явлення позову, по якому провадження закінчилося без винесення рішення, не впливає на перебіг терміну давності позову. Сторони повертаються в допроцесуальне положення, і плин терміну давності позову продовжується.

Про залишення заяви без розгляду виноситься ухвала, у якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення державного збору з бюджету, а також про стягнення штрафів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала про залишення позову без розгляду може бути оскаржено.

ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:

Існує три форми тимчасової зупинки процесу: 1) перерва, 2) відкладення розгляду і 3) призупинення провадження в справі. Названі форми відрізняються по 1) підставах, 2) термінам зупинки і 4) наслідкам.

<1 234 5 6 7 >

Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 4098;