II. ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО РОЗГЛЯДУ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

1. Задачі підготовки справи і її значення

Судове провадження в справі в господарському суді для досягнення її цілі повинне здійснюватися таким чином, щоб забезпечити правильний і своєчасний розгляд і вирішення справи, що багато в чому залежить від проведення належної підготовки її до судового розгляду. Стадія підготовки безпосередньо випливає за прийняттям заяви, тобто порушенням провадження в справі, і є обов'язковою по кожній справі, якими б простими воно не здавались.

Таким чином, підготовка справи до судового розгляду — самостійна обов'язкова стадія господарського процесу, проведена судом по кожній справі відразу після її порушення з метою правильного розгляду і вирішення спору у встановлені процесуальним законом терміни.

Немає таких справ, по яких не було потрібно б до прийняття і призначення їх до розгляду попередньо ознайомитися з позовними матеріалами, визначити коло досліджуваних фактів і доказів, ужити заходів до забезпечення своєчасного надходження їхній у господарський суд, перевірити, чи всі зацікавлені в результаті справи організації притягнуті до участі в її розгляді, зробити інші, необхідні в справі дії.

Ціль даного етапу судочинства — створення умов, спрямованих на забезпечення правильного і своєчасного вирішення спору.

Задачами підготовки справи до судового розгляду в господарському суді є: а) уточнення позовних вимог і обставин, що обґрунтовують позов; б) визначення характеру правовідносин сторін і, потенційного кола нормативних актів, що повинні будуть застосовуватися при вирішенні спору; в) можливе коло осіб, що беруть участь у справі; г) коло доказів, необхідних для вирішення спору по суті, і забезпечення їхнього представлення до моменту початку розгляду; д) повідомлення зацікавлених осіб про час і місце розгляду.

Стадія підготовки має винятково важливе значення для успішного проведення судового розгляду і, відповідно, досягнення кінцевого результату судочинства — прийняття обґрунтованого, законного і правильного рішення. Як показує практика вирішення господарськими судами справ, саме недостатня підготовка справи в багатьох випадках і є причиною кількаразового відкладення її розгляду, дає цілком законну можливість затягування процесу особам, зацікавленим у цьому, нерідко приводить зрештою до прийняття незаконного і необґрунтованого рішення, що, природно, применшує авторитет правосуддя і держави в цілому, від імені якого здійснюється правосуддя.

Особи, що беруть участь у справі, покликані сприяти ефективній підготовці справи до судового розгляду. Це випливає з принципу змагальності, із прав і обов'язків сторін і інших осіб, що беруть участь у справі, представляти докази або вказати місце їхнього перебування, з обов'язку сумлінно користуватися всіма наданими їм процесуальними правами. Шляхом особистого звернення до судді на прийомі, подачі клопотання або іншої заяви вони можуть звернути увагу на необхідність проведення тих або інших підготовчих дій. Такі звернення, особливо якщо вони носять процесуальний характер (наприклад, клопотання), повинні бути досить мотивованими. У випадку звернення судді, зокрема по питанню про місце перебування доказів, йому повинна бути надана повна інформація особою, якій адресоване звернення.

До підготовки справи суддя приступає відразу ж по надходженні її в господарський суд і повинний провести її оперативно в гранично стиснутий термін. При цьому важливою особливістю господарського процесу є те, що тут усі питання, зв'язані з порушенням справи, підготовкою її до розгляду, визначенням часу і місця розгляду справи, оформляються в одному акті — ухвалі про порушення провадження в справі (ст. 64 ГПК України). Дану ухвалу повинно бути винесене не пізніше п'яти днів із дня надходження заяви. Установлення настільки стиснутих термінів для рішення зазначених питань відповідає загального цілям господарського процесу: забезпечити правильне і своєчасне вирішення спорів при мінімальній витраті кошт і часу як господарським судом, так і учасниками справи.

Зміст підготовки справи

Обсяг підготовки і характер чинених процесуальних дій залежать від обставин і складності конкретної справи. Кожна спір має свою специфіку, свої індивідуальні риси, тому в змісті підготовки навіть однієї і тієї ж категорії справ завжди маються якісь особливості.

Господарський процесуальний кодекс не ставить своєю задачею детально і вичерпним образом визначити всі можливі дії по підготовці справи, лише намічає загальні напрямки дій судді і коло питань, що підлягають з'ясуванню на даній стадії процесу. Тому, приступаючи до підготовки справи в кожнім конкретному випадку, суддя повинний сам визначити її зміст, установити, які питання необхідно з'ясувати і що для цього варто зробити. Усе це жадає від судді серйозного і вдумливого підходу до кожної справи, ретельного вивчення матеріалів, що надійшли від сторін, глибокого проникнення в суть спору, зобов'язує його добре знати особливості визначених категорій справ і чинне законодавство, що регулює господарські відносини.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарської спору суддя, згідно ст. 65 ГПК України, робить у необхідних випадках наступні дії по підготовці справи до розгляду:

1) вирішує питання про залучення до участі в справі іншого відповідача і про виключення або заміну неналежного відповідача;

2) викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться в тому ж населеному пункті, що і господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали можуть бути представлені додатково;

3) зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні й інші органи і їхні посадові особи виконати визначені дії (звірити розрахунки, зробити огляд доказів у місці їхнього перебування і т.п.); зажадає від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, або знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їхнього перебування;

4) вирішує питання про призначення експертизи;

5) робить огляд і дослідження письмових і речовинних доказів у місці їхнього перебування;

6) вирішує питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою;

7) вирішує питання про виклик посадових і інших осіб для дачі пояснень по суті;

8) вирішує питання про розгляд справи безпосередньо на підприємстві, в організації;

9) вирішує питання про вживання заходів по забезпеченню позову;

10) робить інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

У статті 65 ГПК України лише позначений перелік підготовчих дій судді, до того ж більше організаційного, чим процесуального характеру. Можна помітити, що ця стадія господарського процесу ще не має концептуального рішення, що враховувало би значення принципу змагальності і рівноправності сторін. Тим часом підготовка справи до судового розгляду і її підстава — збирання доказів — у стані сьогодні забезпечити рівновагу сил між змагальністю процесу й активністю суду, згладити їхню суперечливість.

Насамперед підготовка справи до слухання повинна розглядатися як стадія збору доказів, у якій суд і може, і повинний виявити активність. Це обумовлено характером пізнання об'єктивної істини в господарському процесі, у силу чого формування доказової бази не може бути передане винятково сторонам. Інакше цілком ймовірні зловживання великими можливостями найсильнішою стороною в процесі, приховання даних і документів, що приведе до нечесного, неістинного результату.

Відповідно до поставлених задач підготовки справи до розгляду й особливостями, властивій кожній конкретній справі, визначається і коло тих процесуальних дій, що повинні бути зроблені суддею при її підготовці. За своїм характером і спрямованістю всі ці дії можуть бути розділені на наступні групи.

1. Уточнення обставин, що мають значення для правильного і своєчасного вирішення всіх спірних питань для розгляду справи.

Для виконання даної задачі суддя робить ряд дій.

По-перше, він опитує позивача по суті заявлених їм вимог, з'ясовує в нього можливі заперечення з боку відповідача. При цьому суддя з'ясовує наявність інших зв'язаних між собою вимог до того ж або до іншого відповідачеві, щоб вирішити питання про з'єднання справ для їхнього спільного розгляду. Або навпаки, суддя може роз'єднати вимоги, заявлені в одному позові, якщо їхній роздільний розгляд представляється більш доцільним. З'ясування усіх цих обставин допомагає визначити предмет доведення.

По-друге, у необхідних випадках суддя викликає відповідача, опитує його по обставинах справи, з'ясовує заперечення проти позову. Опитування відповідача також є джерелом формування предмета доведення. Суддя роз'ясняє відповідачеві його право заявити зустрічний позов.

По-третє, суддя вправі викликати позивача і відповідача разом, щоб з'ясувати їхні взаємні домагання, виробити умови мирової угоди.

По-четверте, суддя роз'ясняє сторонам їхні процесуальні права й обов'язки.

2. Виявлення всіх зацікавлених у вирішенні спору осіб і рішення питання про залучення або допущення їх у тій або іншій ролі до участі в процесі.

Як правило, це питання повинне бути з'ясоване суддею при прийнятті заяви. Однак іноді суддя знову повертається до нього і після прийняття справи і вносить необхідні уточнення з урахуванням усіх матеріалів, що надійшли до цього моменту в його розпорядження. Так, суддя повинен перевірити:

— чи належні сторони беруть участь у справі;

— наявність співучасті в справі (обов'язкового і факультативного);

— залучення третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору;

— повідомлення потенційних третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору;

— у випадку виникнення процесуального правонаступництва суддя вирішує дане питання.

Ухвали й уточнення предмета доведення, виявлення і витребування потрібних для вирішення справи доказів.

Щоб виконати цю задачу, суддя шляхом вивчення підметів застосування правових норм, ознайомлення з позовними матеріалами, опитування позивача, відповідача, третіх осіб про обставини справи виявляє докази, що необхідні для вирішення справи, і вживає заходів до їх збирання. Останнє здійснюється особами, що беруть участь у справі, під керівництвом судді, а також особисто самим суддею. З цією метою особам, що беруть участь у справі, він пропонує представити наявні в них докази до дня розгляду справи; зажадає від підприємств, установ, організацій, їхніх об'єднань або громадян письмові і речовинні докази або видає особам, що беруть участь у справі, запити на одержання доказів для пред'явлення в суд; вирішує з урахуванням думки осіб, що беруть участь у справі, питання про провадження експертизи і т. д.

Якщо дії по збиранню доказів необхідно зробити в іншому населеному пункті, суддя дає відповідні доручення судові по місцю, де ці дії повинні бути зроблені.

У порядку підготовки справи суддя може запропонувати сторонам зробити вивірку взаємних розрахунків. Необхідність вивірки розрахунків звичайно виникає в тих випадках, коли в документах, представлених сторонами, маються різні дані, а розрахунки між сторонами настільки заплутані, що без їхньої вивірки спор вирішити неможливо. Результати вивірки розрахунків фіксуються в спільно складеному акті, що повинний бути підписаний представниками сторін. Цей акт підлягає дослідженню й оцінці поряд з іншими доказами. Вивірка розрахунків може провадитися як шляхом обміну документами, що підлягають перевірці, без виїзду представників однієї сторони до інший, так і представниками сторін, що прибули для участі в розгляді справи.

У разі потреби суддею приймаються заходи для забезпечення доказів.Коло доказів, що можуть бути забезпечені, не обмежений. У заяві про забезпечення доказів повинне бутизазначено: 1) доказ, про забезпечення якого просить особа; 2) обставини, що можуть бути підтверджені даним доказом; 3) причини, що спонукали особу звернутися з заявою про забезпечення доказів.

Суддя відмовляє в прийнятті або витребуванні доказів, якщо вони не відносяться до справи і не мають значення для встановлення шуканих у справі фактів. У цьому виражається правило відносності доказів.

Також він повинний надійти у тому випадку, коли будуть представлені докази, що узагалі не можуть використовуватися в господарському процесі або, відповідно до закону, не можуть служити засобами доведення тих обставин, у підтвердження яких вони представлені (правило допустимості доказів).

Вживання заходів по забезпеченню позову.

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або його заступника, що пред'явив позов, або зі своєї ініціативи вправі вжити заходів по забезпеченню позову. Забезпечення позову допускається, якщо неприйняття таких мір може ускладнити або унеможливити виконання рішення господарського суду.

Ефективність вживання заходів по забезпеченню позову в стадії підготовки справи до судового розгляду особливо велика, коли маються дані про намір відповідача або іншої особи, у якої знаходиться спірне майно, сховати її. У стадії підготовки допускається і заміна одного виду забезпечення позову іншим.

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Підготовка справи до судового розгляду— самостійна обов'язкова стадія господарського процесу, проведена судом по кожній справі відразу після її порушення з метою правильного розгляду і вирішення спору у встановлені процесуальним законом терміни.