Види представництва. У залежності від підстав виникнення представництво може бути : законним і добровільним.

Законне представництво виникає у силу строго визначених юридичних фактів, які лежать в його основі, законне представництво можна поділити на три підвиди:

а) представництво фізичних осіб в силу факту батьківських відносин;

б) представництво фізичних осіб на підставі адміністративного акту;

в) представництво юридичних осіб на підставі прямої вказівки спеціального законодавства.

Наприклад, законне представництво виникає у відношенні підприємств, що ліквідуються, а також організацій, у відношенні яких порушені справи про банкрутство.

Добровільне представництвовиникає тільки по волі громадянина, юридичної особи і при згоді представника захищати інтереси в суді. У залежності від характеру взаємовідносин між особою, інтереси якої представляють, і представником можно виділити:

1. договірне представництво, в основі якого лежать договірні відносини між особою, яку представляють і представником про представництво в господарському суді;

2. громадське представництво, основою виникнення якого є членство осіб яких представляють в громадських організацій.

Суб’єкти представництва. Господарське процесуальне законодавство не

має повного переліку осіб, які можуть виступати представниками в господарському судочинстві. У цьому разі слід виходити із загальних положень господарського процесу і норм цивільного процесу ( ст. 112 ЦПК України).

Справи юридичних осіб ведуть в господарському суді їх органи ( керівники або їх заступники), які діють у межах повноважень, які надані їм законом, статутом або положенням.

Від імені юридичних осіб, які мають складну структуру, можуть приймати участь в процесі відособлені підрозділи, якщо юридичною особою їм подано право здійснювати повноваження сторони по справі. Відособлені підрозділи – це філії , представництва і інші відособлені підрозділи, які є юридичними особами, але здійснюючі усі або частку функцій юридичної особи.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представника. Повноваження представника повинні бути виражені в нотаріально підтвердженій довіреності.

Отже, представником у господарському суді може бути любий громадянин, який має належним чином оформлені повноваження на ведення справи в господарському суді. Так, у якості представника організації або громадянина в господарському суді може виступати 1) адвокат, а також 2) люба, наділена відповідними повноваженнями особа, наприклад представник фірми, головною діяльністю якої є юридичне обслуговування організацій, а також представництво їх інтересів в господарському суді.

Представниками в господарському суді не можуть бути судді, слідчі, прокурори, якщо тільки вони не виступають в процесі у якості уповноважених відповідно суду або прокуратури.

Повноваження представника прийнято підрозділяти на загальні та спеціальні. До загальних відносяться ті, без яких не може обійтися представник, захищаючи інтереси своїх довірителів. Ними охоплюється 1) право участі в дослідженні доказів, 2) виступи в дебатах, 3) право звертатися з клопотаннями про залучення до справи доказів, 4) заявляти відхилення суду і т. д. Ці повноваження докладно не перераховуються в уповноважуючи документах або не вказуються взагалі.

Спеціальні повноваження судового представника стосуються здійснення найбільш важливих дій, пов’язаних з розпорядженням об’єкта процесу, визначенням характеру судового захисту. Щоб між довірителем і представником не відбулося якихось непорозумінь з приводу таких дій, повноваження на їх здійснення повинні спеціально обумовлюватися в уповноважуючому документі (наприклад, зміна предмету позову, визнання позову, укладання мирової угоди, передача справи до третейського суду).

Повноваження представника повинні бути відображені в довіреності, виданій і оформленій у відповідності з законом.

Строк дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо строк в довіреності не вказано, вона зберігає силу на протязі року з дня її укладання. Довіреність, в якій не вказана дата її здійснення, єнедійсною.

Довіреність, яка видається громадянам, посвідчується в нотаріуса.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом її керівника або іншої особи, уповноваженої на це її установчими документами, з печаткою цієї організації.

ВИСНОВКИ З ВОСЬМОГО ПИТАННЯ:

Відносини між представництвом і господарським судом регулюються нормами господарського процесуального права і мають процесуальний характер. Відносини представника і довірителя регулюються нормами матеріального права ( цивільного, трудового ) і є по своєму характеру матеріально – правовими відносинами.

У залежності від підстав виникнення представництво може бути: законним і добровільним.

Законне представництво виникає у силу строго визначених юридичних фактів, які лежать в його основі, законне представництво можна поділити на три підвиди:

Добровільне представництво виникає тільки по волі громадянина, юридичної особи і при згоді представника захищати інтереси в суді. У

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

Таким чином в процесі розгляду лекційних питань ми зясували понятття, ознаки та зміст таких важливих інститутів господарського процесуального права як підвідомчість, підсудність господарських спорів та досудове їх врегулювання.

Учасники господарського процесу — це особи, які здійснюють при вирішенні господарських спорів господарським судом передбачені законом процесуальні дії. До складу учасників судового процесу входять сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених ГПК України, зокрема, судові експерти, перекладачі, посадові особи чи інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

В результаті проведеного розгляду студентами було засвоєно, що підвідомчість — це встановлена законом сукупність повноважень господарських судів по розгляду і вирішенню справ, віднесених до їхньої компетенції; підсудність — віднесення підвідомчого господарським судам юридичної справи до ведення визначеного господарського суду. Було розглянуто правовий статус кожної з груп учасників господарського процесу, що сприяло засвоєнню студентами можливих варіантів участі суб’єктів господарювання у господарському процесі.