Мезозойський етап розвитку Землі.

Мезозойська ера мала дуже сприятливі умови для розвитку органічного жит­тя. Тектонічні рухи за мезозою проявлялись у вигляді значних коливань, які поширювались майже на всі материках. Всередині ери в окремих части­нах середземноморської та тихоокеанської геосинкліналей відбувалися значні дислокації – кімерійське горотворення. Залишки структур того часу є в Криму, Східному Сибіру та в інших гірських кряжах. Наприкінці мезозойської ери, після тривалого затишшя, почалося горотворення вздовж тихоокеанського узбережжя, яке в наступну еру поширилось на всі рухли­ві зони планети.

У зв'язку із складними тектонічними рухами розподіл суші та моря в цю еру кілька разів мінявся. Спочатку переважав континентальний режим, а в середині та під кінець ери море наступало й затоплювало більшу частину поверхні сучасних материків. Наприкінці мезозою море швидко відступало і протягом короткого часу звільнило більшу частину площі, яку воно вкривало на материках.

Клімат тоді був теплий і м'який, на початку ери – посуш­ливий, а потім – вологий. Серед рослин переважали сагові та хвойні. В кінці ери з'явилися квіткові дерева і трави.

У складі фауни безхребетних тварин дуже розмножились найпростіші. З їх скелетів утворилися потужні відклади вапняків, крейди. Різноманітні і численні були корали, зокрема рифові. Серед молюсків мезозою характерні амоніти та белемніти. Ще більш різноманітними стали риби. Свого розквіту досягли рептилії. Вони населяли сушу, воду й повітря. Вперше на Землі з'явилися птахи і ссавці.

В кінці ери більшість характерних для того часу представників тваринного світу вимерла. На межі мезозойської ери з кайнозойською за короткий час відбулося цілковите оновлення органічного світу.

За фізико-географічними умовами та розвитком життя мезозойську еру поділяють на періоди: тріасовий, юрський та крейдовий.