Романтизм

- мав гуманістичні ідеали;

- звертався до найскладніших форм людського буття;

- став основою духовного життя, охопивши всі його сфери – науку, філософію, мистецтво, релігію.

Романтики, намагаючись піднятися над прозою життя:

- виступали проти формалізації мистецтва,

- проявляли інтерес до фольклору, середньовічної культури, до християнських ідей, акцентуючи увагу на внутрішньому світі людини

- для посилення зображення реальних процесів життя використовували форми комічного (іронію, гротеск)

Письменники романтичного напрямку створювали образи своїх героїв часто фантастичними й умовними.

Це були в основному виключні люди, борці за справедливість, що гостро переживали через недосконалість світу. Для таких героїв романтичні ідеї значили більше, ніж дійсність. Як наслідок – ухід у світ мрій, відчуженість від реальності.

Протиставлення існуючого і уявного світів сформувало песимістичне відношення до дійсності.

Головним центром романтичного руху стала Німеччина (Гете, Шиллер, Лессінг Гофман, Шеллінг, Гейне та ін..

В Англії: Байрон, Колридж

У Франції: Санд, Дюма, Шатобріан, Гюго

Критичний реалізм На зміну романтизму у 20-х рр..ХІХ ст.. приходить новий культурно-художній напрям, що намагається достовірно відображати життя – реалізм (від пізньолат. речовий, дійсний).

Критичний реалізм:

- глибше, ніж романтизм відчував недосконалість соціального життя

- вперше в історії світового мистецтва став пояснювати людину в її цілісності з конкретними умовами соціального середовища та особливостями історичної епохи

- типізація стала методом узагальнення і визначення закономірностей дійсності, яка відображалася

- в літературі основне місце став займати соціальний роман

Кращими письменниками цього напрямку вважаються Стендаль, О.Бальзак, Г.Флобер, Ч.Діккенс.