Особливості культури епохи Відродження. Народження гуманізму

Культура Відродження – культура ранньобуржуазного суспільства, на формування якої значний вплив справила практика послідовного розвитку економіки середньовічних міст-держав, завдяки чому вже у ХІІ – ХV ст.. відбувся перехід від середньовічних форм торгівлі й ремесел до ранньокапіталістичних форм організації життя.

Специфіка й основні риси:

- видатні досягнення епохи Відродження стимулювалися зверненням до античної спадщини, не остаточно втраченої в середньовічній Європі. Водночас, було б помилковим стверджувати, що Відродження – лише повернення до Античності.

- орієнтація на світську культуру, як поступове звільнення від догматичної релігійної ідеології Середньовіччя.

- «розведення» церкви та християнства Культура Відродження, намагаючись утвердити антицерковну позицію, залишалася культурою християнською.

- виступ проти догматизму, зашореності, своєрідної однорівневості середньовічної культури, ідеологи Відродження намагалися формувати «відкриту» модель, у межах якої можливий діалог різних типів культури, розмаїття різних точок зору, теоретична терпимість.

- ідеал особистості – яскрава, сильна, непересічна особистість, що прагне досконалості, щастя через саморозвиток, самовдосконалення, реалізацію творчих можливостей; універсальна людина, яка створює сама себе.

- зменшення ролі і значення церкви, звуження впливу порівняно із Середньовіччям

- гуманізм

- увага до людини, її реального земного життя

- визнається можливість усебічного гармонійного розвитку особистості.

- послідовно світський елітарний характер ідеології, орієнтація на освічену частину суспільства.

Поняття «гуманізм» (від лат. humanus – людський, людяний) вживається в широкому і вузькому розумінні. У вузькому розумінні гуманізм – ідеологія епохи Відродження, світське вільнодумство тієї доби. Започаткований в Італії у середині ХІV ст.. спирався на ідею антропоцентризму, розглядаючи людину як головний предмет і мету науки. Проголошує людину єдиною цінністю. У широкому значенні гуманізм – прогресивний напрям у суспільній думці, ознакою якої є захист гідності людини, її свободи й права на всебічний, гармонійний розвиток.

У різні форми і з різними відтінками ідеї гуманізму розвивали:

Данте Аліг’єрі (1265 – 1321 ст) – представник проторенесансу (к.ХІІІст) – великий поет кінця Середньовіччя «Божественна комедія»

Франческа Петрарка (1304-1374рр) – перший письменник-гуманіст, заклав підвалини нового світобачення, створив нову систему культурних цінностей, вершиною якої є людина; поет, автор численних трактатів, в яких вперше сформульовані ідеї та принципи гуманізму.

Еразм Роттердамський (1469 – 1536 рр) – видатн. голландський мислитель – богослов, перекладач Нового Заповіту, письменник-сатирик, автор іронічних книг «Похвала глупоті» та «Скарга миру»

Віра в людину, в її творчі можливості, здатність збагнути власну внутрішню складність і зовнішню досконалість – риси, якими позначена творчість:

Джованні Боккаччо, Франсуа Рабе, Альбрехта Дюрера, Вільяма Шекспіра, Мігеля Сервантеса та ін.

1.3. Пошуки ідеалу соціальної справедливості й свободи. Утопічний соціалізм Томаса Мора, Томмазо Кампанелли

Розглядаючи становлення гуманізму, слід звернути увагу на формування ідей утопічного соціалізму, які відіграють провідну роль у світоглядній культурі європейців.

Виникнення утопічного соціалізму пов’язане з ім’ям Томаса Мора (1478 – 1535 рр) – видатн.англ. письменник і політичний діяч. Основна праця – «Про найкращий устрій держави та новий острів Утопія», відстоює ідею суспільної власності, суспільного виробництва, повної рівності тощо.

Розвиток утопічного соціалізму тривав до середини ХІХ ст.. збагатив Європейську культуру досвідом зацікавленого, небайдужого ставлення теоретиків до практичного вдосконалення суспільних структур.

Томмазо Кампанеллі (1568 – 1639 рр) - «Місто Сонця» - концепція про ідеальне комуністичне суспільство. Франсуа Буассель (франц), Роберт Оуен (англ.) та ін..

Розрив між мрією та реальністю призводив до непопулярності ідей соціал-утопістів

1.4. Наукові відкриття епохи Відродження та ренесансне мистецтво (СПРС)