Культура епохи Відродження

1.1. Поняття Відродження.Перехідний етап від Середньовіччя до епохи Нового часу отримав назву Відродження завдяки італійському живописцю, архітектору та історику мистецтв Джорджо Вазарі, який вперше використав цей термін у своїй книзі «життєпис найбільш відомих живописців, письменників і зодчих», маючи на увазі відродження античних ціностей.

Відродження – другий період розвитку європейської культури. (від фр. Renaissance – відродження).

Відродження – культурна доба в процесі переходу від середніх віків до нового часу.

За своїм характером епоха Відродження (або Ренесанс) є перехідною. З нею пов'язаний важливий перелом в культурному розвитку: кінець панування середньовічної культури і початок формування культури Нового часу. Відомий вчений Б.Р.Віппер так визначив суть Відродження: “Епоха Відродження, одна з найбільш цікавих і повноцінних епох в історії людства, це синонім особистої свободи, досконалості в мистецтві, краси в житті, гармонії фізичних і духовних якостей людини... Ренесанс був не стійкою і спокійною, а бурхливою і суперечливою епохою. Ренесанс - це період становлення буржуазного суспільства, період, коли спадають окови середньовічного укладу, але обмежуючі умови капіталістичного суспільства ще не встигли оформитися”.

Залежно від історичних умов конкретної європейської країни відбулися певні відмінності у виявленні ренесансних процесів. Тому загальний період датується від останньої третини ХІІІ ст.. до кінця ХVІ ст.. (в Англії)

Найпослідовніше еволюція Відродження відбувалася в Італії, де чітко вирізняються 4 її етапи:

І – Проторенесанс (ост. третина ХІІІ – поч. ХІV)

ІІ – Раннє Відродження (ХІV – 90-ті рр. ХV)

ІІІ – Високе Відродження (90-ті рр. ХV – поч. ХVІ)

ІІІV – Пізнє Відродження (40-ві рр. ХVІ – поч.. ХVІІ ст..)

З Відродження починається епоха становлення сучасної науки, передусім розвиток природничого знання.

Своєрідним джерелом наукового процесу епохи Відродження були:

1. антична культура і філософія, ідеї античних матеріалістів – натурфілософів

2. східна, зокрема арабська, філософія – наука, яка у ХІІ – ХVІІІ ст.. збагатила Зах.Європу знаннями в природничій сфері

Основні риси:

- антропоцентризм (в центрі уваги людина);

- гуманізм;

- пантеїзм (нове філософське вчення – бог ототожнюється, «зливається»з природою, втрачає свій поза природний характер);

- синтез античних ідеалів і християнської духовності.