Зміст і призначення стратегії підприємства в конкурентному середовищі та їх види

Стратегія – це визначення основних довгострокових цілей і завдань компанії і розробка напрямів дій і розподіл ресурсів, необхідних для досягнення цих цілей.

Завдання стратегії – сформувати максимально можливе стійке конкурентне середовище не шляхом тактичного маневрування, а на основі прийняття загальної довгострокової перспективи.. Стратегія підприємства – це план дій, мета якого – покращити стан підприємства у боротьбі з конкурентами. Як правило, вона розробляється вищим керівництвом підприємства і у ній визначаються шляхи досягнення цілей підприємства з використанням ресурсів, які в нього є.

Стратегія – це широкі загальні концепції діяльності підприємства, загальна програма дій, що включає розподіл ресурсів для досягнення кінцевих цілей

Розробка стратегії підприємства вимагає вивчення двох основних елементів6

1) оцінки зовнішнього оточуючого середовища;

2) оцінки внутрішнього оточуючого середовища;

Оцінка зовнішнього оточуючого середовища включає в себе вивчення таких компонентів середовища, як:

- стан економіки;

- правове регулювання та управління;

- політичні процеси;

- природне середовище і ресурси;

-соціально-культурна складова суспільства;

-науково-технічний і технологічний розвиток суспільства;

- інфраструктура та ін.

Безпосереднє оточення аналізується за наступними основними компонентами:

- покупці;

- постачальники;

- конкуренти;

- ринок робочої сили.

Оцінка внутрішнього оточуючого середовища викриває ті внутрішні можливості і той потенціал, на який може розраховувати фірма в конкурентній боротьбі в процесі досягнення своїх цілей. А також дозволяє більш вірно сформувати місію і краще уяснити цілі організації. Внутрішнє середовище аналізується за наступними напрямками:

- людські ресурси фірми, їх потенціал, кваліфікація,інтереси і т.д.:

- організація управління;

- виробництво, включаючи організаційні, операційні і техніко-технологічні характеристики, наукові дослідження і розробки;

- фінанси фірми;

- маркетинг;

- організаційна культура.

Розрізняють наступні види стратегій:

1) стратегія фірми – корпоративна стратегія для компанії і сфера її діяльності;

2) ділова стратегія – для кожного окремого виду діяльності компанії;

3) функціональна стратегія – для кожного функціонального напрямку певної сфери діяльності. Кожна сфера діяльності має виробничу стратегію, стратегію маркетингу, стратегію фінансів і т.д.;

4) операційна стратегія – більш вузька стратегія для основних структурних одиниць: заводів, торгових регіональних представників і відділів.

3.Стратегічний план діяльності підприємства і його взаємозв’язок зі стратегічним аналізом

Вивчення місії і стратегічних цілей, вибір стратегії дій – головні завдання у визначенні перспектив розвитку підприємства. Планування у коротко-і довгострокових стратегічних цілей, а також кроків і дій, що будуть здійснюватися для досягнення кінцевих результатів – усе разом становить стратегічний план діяльності підприємства.

Стратегічний план створюється для того, щоб допомогти підприємство максимально використати можливості у середовищі, що постійно змінюються. У стратегічному плані враховуються, з одного боку, цілі та пріоритети підприємства, а з іншого – його реальні можливості. Зважуються також внутрішні (господарські) фактори розвитку та зовнішні (ринкові) фактори, що можуть бути сприятливими або несприятливими.

Стратегічний план має бути інструментом встановлення, документального оформлення та впровадження у поточну діяльність елементів стратегії підприємства.

Отже, кінцевим продуктом роботи аналітиків і менеджерів щодо розробки стратегії підприємства є стратегічний план, за допомогою якого визначаються не тільки стратегічні напрями діяльності головної компанії, а й напрями розвитку господарських підрозділів, секторів бізнесу і окремих продуктів.

Стратегічний аналіз є запорукою стратегічного планування фірми, який повинен базуватися на наступних принципах:

1.Науково-аналітичного передбачення та розробки стратегії. Він говорить про те, що для розробки стратегічного рішення недостатньо одних лише побажань і суб’єктивних передбачень. Необхідний аналіз попередньої діяльності організації, загальної ситуації в області її діяльності і динаміки її зміни. Необхідний також прогноз, а можливо і розробка сценаріїв розвитку організації на найближчу і більш віддалену перспективу. Обґрунтовані стратегії можуть бути розроблені лише на базі ретельного аналізу з виявленням основних факторів, що визначають розвиток організації, і найбільш ймовірних тенденцій їх зміни на базі встановлення основних сил і механізмів, які спроможні на них суттєво впливати.

2 Обліку і узгодженості зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку організації, який припускає, що стратегічне рішення, прийняте на основі обліку впливу лише зовнішні, або тільки внутрішніх факторів, будуть обов’язково страждати недостатньою системністю, що, в свою чергу, може вести до помилково прийнятим рішенням. Стратегічні рішення повинні бути виваженими і ефективними, оскільки за ними стоять напрямки розвитку не тільки окремо взятої людини, але і цілої організації, із долею якої нерідко пов’язані долі багатьох працівників.

3.Відповідності стратегії і тактики управління організацією, який стверджує, що для забезпечення успішної діяльності організації необхідні і виважена стратегія, і ефективна тактика. При цьому ефективна діяльність організації можлива за умови, коли тактика організації відповідає її стратегії. А формування стратегії враховує реальні можливості розв’язання тактичних завдань.

4.Приорітетності людського фактору, який підкреслює, що ні стратегія, ні тактика організації не в змозі бути реалізована, якщо вони не будуть сприйняті в якості керівництва до дії її персоналом, і в першу чергу, її менеджерами, яким делеговано право управлінських рішень на дорученій їм дільниці. Крім того, необхідно, щоб персонал організації володів професійними якостями, необхідними для реалізації стратегічних рішень. Тому однією з головних завдань, що стоять перед керівництвом організації, є підбір кадрів, спроможних забезпечити виконання прийнятих управлінських рішень, і в організації ефективного управління персоналом з метою реалізації прийнятої стратегії.

5.Визначенності стратегії і організації стратегічного обліку і контролю, який вказує на те, що розуміння персоналом завдань, які стоять перед ними, повинні витікати з чітких формулювань стратегії організації. Нечітко сформульовані стратегічні цілі організації можуть призвести до неоднозначного їх тлумачення різними службами організації. Плани діяльності організації, що відображають вироблену керівництвом стратегію, в цьому випадку не можуть забезпечувати виконання стратегічних завдань.

6.Відповідності стратегії організації ресурсам, що в неї є. вказує на те, що без забезпечення ресурсами (матеріальні, персонал, інформація, ділові партнери, імідж) реалізації стратегії, якою б привабливою вона не була, стається частково або повністю під загрозою її виконання

7.Відповідності стратегії організації технологіям, якими вона володіє підкреслює, що досягнення будь-якої мети, реалізація будь-яких задумок можливі лише тоді, якщо в розпорядженні організації є технології, за допомогою яких можна послідовно розв’язати конкретні завдання, пов’язані зі стратегічними цілями (не тільки технологія виробництва, але й технологія просування їх на ринки збуту, їх реалізації, отримання необхідних інвестицій, організації фінансових потоків, створення стабільної фінансової ситуації на підприємстві).

Сформульовані вище принципи стратегічного управління організацією ще раз доводять необхідність повномасштабного використання технології розробки, прийняття і реалізації управлінських рішень на стратегічному рівні.

При цьому на озброєння повинні бути взяті в пергу чергу ті технології і методи, які забезпечать зробити процеси прийняття стратегічних рішень більш гнучкими, більш повно і адекватно враховуючи ті реальні ситуації, в яких приходиться функціонувати організації.

В завершення цього питання підкреслимо, що успішною стратегією діяльності організації буде своєчасний облік можливості як позитивного, так і негативного розвитку фірми на цільовому ринку і оцінці ймовірних наслідків. Мистецтво менеджера полягає в тому, щоб у хорошому стані організації побачити можливе погане, а з поганої ситуації зробити спробу вилучити максимальну економічну винагороду для себе.