Межі серця

Права – належить верхній порожнистій вені і правому передсердю, прямує від верхнього краю хряща ІІІ ребра до нижнього краю хряща V ребра, на 2 – 2,5 см назовні від правої груднинної лінії. Від хряща V ребра права межа переходить у нижню, яка відповідає правому шлуночку. Вона прямує справа наліво та донизу через V міжребровий проміжок, перетинаючи місце прикріплення до груднини хряща VI правого ребра до VI міжребрового проміжку зліва, перетинає хрящ VI лівого ребра і закінчується в лівому V міжребровому проміжку проекцією верхівки серця, не доходячи до лівої серединно-ключичної лінії на 0,5 – 1,5 см.

Ліва межа серця належить лівому шлуночку, лівому вушку та легеневому стовбуру. Вона прямує догори, починаючи з V міжребер’я дугоподібно до рівня ІІІ лівого ребра, не доходячи до краю груднини на 2 – 3 см. Звідси прямує до ІІ міжребер’я (на 2 см від лівої груднинної лінії).

Серце має основу, спрямовану догори та дозаду і верхівку, повернену донизу, наліво та наперед. Основа утворена правим та лівим передсердями, їх задньоверхніми поверхнями. В ділянці основи в праве передсердя впадають порожнисті вени (верхня та нижня), в ліве – праві та ліві легеневі вени. Разом вони утворюють корінь серця і фіксують його основу.

Верхівка серця утворена лівим шлуночком та незначною мірою – правим. Верхівка серця та обидва шлуночки розташовані інтраперикардіально. Також інтраперикардіально, тобто цілком в осердній порожнині містяться висхідна частина аорти, легеневий стовбур, вушки правого та лівого передсердь.

Порожнисті вени та обидва передсердя покриваються осердям з трьох сторін, тобто розміщені мезоперикардіально, оскільки їх задня стінка осердям не покривається.

Легеневі вени та обидві легеневі артерії розташовані екстраперикардіально, тобто осердя покриває лише їх передні стінки.

У серці виділяють передню, груднинно-реброву поверхню (facies sternocostalis), нижню, діафрагмову поверхню (facies diaphragmatica) і легеневу поверхню. Між передньою та легеневою поверхнями утворюється тупий край (margo obtusus), спрямований ліворуч, між передньою та нижньою поверхнями утворюється гострий край (margo acutus), спрямований праворуч.

У серці можна виділити два відділи – верхній, або верхньоправий, та нижній, або нижньолівий. Межею між ними є вінцева борозна (sulcus coronarius), що прямує зліва направо зверху донизу. У верхньому відділі розміщене вушко правого передсердя, яке прикриває верхню порожнисту вену та висхідну частину аорти. Догори та ліворуч вінцева борозна прямує під артеріальний конус, котрий являє собою частину шлуночків, що переходять в аорту (лівий шлуночок) і легеневий стовбур (правий шлуночок), та переходить на задню поверхню. Продовженням артеріального конуса є легеневий стовбур (truncus pulmonalis), що проникає під нижню поверхню висхідної частини аорти в ділянці її переходу в дугу (мал. Б 7).

На передній поверхні серця є передня міжшлуночкова борозна (sulcus interventricularis anterior), що розміщена ліворуч артеріального конуса і прямує вздовж серця до його верхівки. Підвертаючись дозаду і догори, вона переходить у задню міжшлуночкову борозну (sulcus interventricularis posterior), яка вгорі з’єднується з вінцевою борозною.

Основним джерелом кровопостачання серця є права та ліва вінцеві артерії (a. coronaria dextra et a. coronaria sinistra). Вони починаються в синусах Вальсальви на рівні верхніх країв правої та лівої півмісяцевих заслінок клапана аорти. У фазі систоли шлуночків їх отвори затупляються відповідними заслінками клапана аорти. Тобто серце отримує кров у фазі діастоли, коли стуляються заслінки клапана аорти.

Ліва вінцева артерія (a. coronaria sinistra) виходить з лівого синуса аорти на ліву частину вінцевої борозни і відразу поділяється на передню міжшлуночкову гілку (r. interventricularis anterior) та огинальну гілку (r. circumflexus).

Передня міжшлуночкова гілка розміщена в передній міжшлуночковій борозні і прямує до верхівки серця поруч з v. cordis magna. У ділянці верхівки серця вона анастомозує із задньою міжшлуночковою гілкою від правої вінцевої артерії.

Огинальна гілка лівої вінцевої артерії є продовженням її основного стовбура, огинає серце зліва, розміщуючись в лівій частині вінцевої борозни і на задній поверхні органа анастомозує з правою вінцевою артерією.

Права вінцева артерія (a. coronaria dextra) починається від правого синуса Вальсальви, розміщуючись між легеневим стовбуром та правим вушком, огинає серце по правій половині вінцевої борозни, переходить на задню поверхню серця, де анастомозує з огинальною гілкою від лівої вінцевої артерії. Найбільшою гілкою правої вінцевої артерії є r. interventricularis posterior, яка розміщена в одноіменній борозні і прямує до верхівки серця поруч з v. cordis media.

Кожна вінцева артерія та їх гілки мають свої ділянки розгалудження. При цьому гілки лівої вінцевої артерії кровопостачають ліве передсердя, передню та більшу частину задньої стінки лівого шлуночка, частину передньої стінки правого шлуночка та більшу (передню) частину міжшлуночкової перегородки.

Права вінцева артерія кровопостачає праве передсердя, структури провідної системи серця, задню стінку правого та лівого шлуночків, меншу (задню) частину міжшлуночкової перегородки, задній сосочковий м’яз лівого шлуночка.

Гілки правої та лівої вінцевих артерій, анастомозуючи між собою, формують у серці два артеріальних кільця: поперечне, розміщене у вінцевій борозні, та поздовжнє, розміщене в передній і задній міжшлуночкових борознах.

Розрізняють три типи кровопостачання серця: правовінцевий (у 90% людей), лівовінцевий та збалансований (рівномірний). При останньому типі мають місце рівномірно розвинені обидві вінцеві артерії і можуть спостерігатися дві задні міжшлуночкові гілки. Відповідно при правовінцевому типі переважають гілки правої вінцевої артерії, а при лівовінцевому типі – лівої. Знання типів кровопостачання серця допоможе обрати кардіохірургам правильну тактику хірургічного лікування коронарної нестачі.