Давньоруські міста 5 страница

Археологічними розкопками на дитинці та посаді виявлено залишки наземних і напівземлянкових жител, а також виробничих і господарських споруд та ям. Житла, виробничі та господарські споруди мали стовпову або зрубну конструкцію стін. У досліджених об'єктах, а також у культурному шарі навколо них виявлено різноманітний речовий матеріал Х-ХШ ст. Це масова гончарна кераміка, шматки залізних шлаків і криць, шлаки скло­робного виробництва, вироби з кістки (гребені, руків'я ножа, проколки, ковзани), скла (уламки браслетів і намистини). Представлені також залізні ножі і ножиці, окуття лопати, наконечники списа і стріл, бронзова бойова булава. На керамічному посуді, прясельцях, камені виявлено написи, що свідчить про поширення грамотності серед міського населення.

Інтенсивне соціально-економічне, політичне й культурне життя у дав­ньоруському Володимирі тривало до середини XIII ст. З літопису відомо, що навесні 1241 р. орди Батия, прямуючи з Києва на захід по волинських землях, захопили Володимир.

Луцьк. Літописне місто локалізується у старій частині сучасного Луцька — центру Волинської області. Перша літописна згадка про місто пов'язана з епізодом міжусобної боротьби князів і датується 1085 р.

Археологічні та археолого-архітектурні дослідження у Луцьку проводили у 1978, 1982-1984 рр. М. М. Говденко, М. М. Кучінко, М. В. Малевська.

На території давньоруського Луцька по обох берегах р. Сгир зафіксова­но східнослов'янські поселення УШ-Х ст. На їх основі і сформувалося давньоруське місто.

Дитинець було споруджено на зручному для оборони місці — у вигині р. Стир та її приток. Місто розташувалося на давньому торговому шляху, що проходив з Києва у Західну Європу. Ремісники та купці утворили навко­ло луцького дитинця посад. На кінець XI ст. давньоруський Луцьк, як міс­то, був широко відомий.

Традиційно вважалося, що фортифікації давньоруського Луцька були, як у більшості городищ ХІ-ХШ ст., дерев'яно-земляними. Однак писемні джерела цього не підтверджують. З літопису лише випливає, що Луцька фортеця в ХІ-ХІІІ ст. була досить міцною. Повідомлення літопису під 1149, 1150, 1155 рр. засвідчують, що військові дружини Юрія Долгорукого, Володимира Володаревича, Ярослава Володимировича так і не змогли оволодіти Луцьком. На цю обставину звернули останнім часом увагу археологи та історики архітектури: вони зосередили свої зусилля на поглибленому вивченні пам'яток замку у Луцьку. Цікаві дані одержано під час розкопок 1978 р. біля Стирової вежі. Було виявлено її нижній ярус. Він мав товсті стіни (3-3,5 м), викладені з колотих каменів, шви між якими були заповнені щебенем та розчином. Цей нижній ярус не міг бути синхронним з цегляною вежею, яка збереглася, її, очевидно, було споруджено на залишках попередньої — кам'яної. У нижньому ярусі виявлено фрагменти давньоруської кераміки ХІ-ХШ ст., орнаментовану рогову проколку, кістяну трубку, заготовку кістяної ложки і залізний черешковий ромбічний наконечник стріли. Отже, дослідники дійшли висновку, що дитинець Луцька ще в ХІ-ХІІІ ст. мав кам'яні стіни та башти. Точну дату початку спорудження цегляного луцького замку встановити важко, але на основі археолого-архІтектурних досліджень найбільш Імовірно, що він був закладений наприкінці ХШ ст. на місці раніше зруйнованого кам'яного.

У 1983-1984 рр. на території фортеці під фундаментами палацової будо­ви ХІУ-ХУІ ст. було відкрито залишки фундаментів кам'яного палацу другої половини ХШ ст. На території замку досліджено також фундаменти монументальної храмової споруди другої половини XII — початку ХШ ст. — церкви Іоанна Богослова. Стіни одноапсидного храму досліджено його східний бік) було складено з плінфи, підлогу викладено керамічними глазурованими плитками. Збереглися фрагменти штукатурки з фресковим розписом і графіті (М. В. Малевська). Крім того, у Луцьку проведено археолого-архітектурні дослідження Покровської церкви, збудованої напри­кінці XIII — на початку XIV ст.

Дослідження посаду в Луцьку, як і в інших містах, пов'язані з певними труднощами. Нині тут проводяться спостереження за земляними роботами.